З кожним днем ідеї органів влади щодо проведення реформ все більше нагадують «броунівський рух». Майже всюди панує безсистемність, відсутність цілей та імітація діяльності. Це стосується і реформ щодо бюджетної децентралізації.
Українська централізована влада себе дискредитовувала та компрометувала з часів здобуття незалежності. Вона роками показувала, що не здатна розуміти та вирішувати проблеми на місцях, і, судячи з того як влада хоче проводити децентралізацію, продовжує це робити і зараз.
Децентралізація в Україні набуває характеру системної поразки. Основною причиною є відсутність єдиної методології реформи та бажання центральної влади «нав’язати» її на місцях без проведення попередніх консультацій з громадами та реального розуміння проблем місцевого самоврядування. Все це підтверджують тексти законопроектів та концепцій, кількість яких зростає з кожним місяцем, перетворюючись на своєрідний «законодавчий спам».
Для прикладу, першим тривожними сигналом стали положення пропонованої президентом нової Конституції, які скасовують обласні адміністрації та вводять інститут представника президента на місцях, який може заблокувати будь-яке рішення органів місцевого самоврядування, які, як відомо, відіграють ключову роль у прийнятті місцевих бюджетів.
Наступною тривогою є пропоновані зміни до Бюджетного кодексу щодо бюджетної децентралізації. Попри декларовану фінансову самостійність з місцевих бюджетів пропонують забрати або перерозподілити податки і збори, які забезпечували найбільші надходження. Для прикладу, втрати від зменшення надходжень від податку на доходи фізичних осіб можуть складати до 26 млрд грн. Саме цей показник складав у 2013 році 70,7% усіх надходжень місцевих бюджетів. Ні сумнівний акцизний податок з роздрібної торгівлі, ні розширення податкової бази податку на нерухомість, ні екологічний податок не зможуть компенсувати таке значне зменшення надходжень від ПДФО. Загалом, від пропонованої реформи місцеві бюджети можуть недоотримати майже 6 млрд грн.
Разом з тим пропонується передача на місця важливих функцій у соціально-культурній сфері – заходи в освітній і медичній сферах, підтримка фізкультурно-спортивних товариств, їх спортивних баз та баз олімпійської підготовки, утримання деяких національних та державних закладів. Результатом таких псевдореформ може стати не фінансова самостійність, а економічний занепад регіонів.
Єдиним позитивом пропонованих змін до Бюджетного кодексу є принцип вирівнюванням бюджету за доходами, а не видатками. По-перше, це створить додаткові стимули для економічного розвитку, а по-друге, сприятиме участі громад у бюджетному процесі.
Що потрібно робити для успішної бюджетної децентралізації?
Найперше повинно бути розуміння того, що бюджетна децентралізація не може бути самостійною реформою. Вона повинна здійснюватись в системі з іншими реформами, а результатом повинно бути підвищення якості послуг, наданих державою.
Базовими повинні бути галузеві реформи, які в подальшому будуть фінансуватися місцевими бюджетами. Без проведення реформ охорони здоров’я, культури, соціального забезпечення, пенсійної реформи та інших, а також чіткого визначення делегованих функцій органам місцевого самоврядування держава просто перекладе основні проблеми, як то кажуть, «з хворої голови на здорову».
Наступною повинна бути адміністративна реформа, яка дасть змогу провести адміністративну децентралізацію – передачу повноважень та компетенції з центрального органу влади на місцевий орган управління. Посилює цю необхідність і відсутність вмінь та знань місцевих громад формувати інституції. Ринкова економіка не може бути ефективною в неадекватному інституційному середовищі. Державна політика та громадське суспільство повинно бути направлено на проведення інституційної реформи у сфері господарювання.
Податкова реформа є ключовим елементом у визначенні необхідних ресурсів для бюджетної децентралізації. При перегляді податків повинні враховуватися видатки, для того щоб дати можливість їм виконувати взяті на себе повноваження. Основним джерелом надходжень повинен стати податок на доходи фізичних осіб та частина податку на прибуток підприємств, що стимулюватиме місцеві органи до покращення бізнес-клімату.
І вже після проведення вищезазначених реформ ми можемо говорити про бюджетну децентралізацію, яка дозволить розподілити видаткові повноваження між рівнями влади та джерела їх фінансування.
Успіх бюджетної децентралізації залежить від громадського контролю та контролю центральних органів за органами місцевого самоврядування. Без нього децентралізація має всі шанси сприяти корупції та появі «місцевих князьків».
Бюджетна децентралізація не є спасінням від більшості проблем на місцях. У першу чергу, це ефективний інструмент для можливих змін. Чи правильно його використають залежить від того, як швидко громадяни навчаться будувати інституції, приводити до влади ефективних менеджерів, а не популістів, та контролювати їх діяльність. Без дотримання цих умов децентралізація може стати черговою фікцією та втраченим шансом для економічного розвитку.
