Про необхідність скорочення використання природного газу і розвитку альтернативної енергетики говорять і в Уряді, і в експертних колах давно і наполегливо. Причин декілька, але серед основних – це прагнення до ефективного розподілу фінансових ресурсів та забезпечення енергетичної безпеки держави. Остання стає дедалі актуальнішою на тлі погіршення відносин з Росією і прагнень влади до запровадження компенсаторних механізмів.

У 2014 році споживання газу населенням, бюджетними організаціями та підприємствами комунальної власності скоротилося з 26 млрд. куб.м. до 22,9 млрд. куб.м. Уряд заявляє, що цьому сприяло стимулювання заміщення газу альтернативними видами палива, у тому числі тарифне.

За рахунок скорочення загальних обсягів споживання газу в Україні в 2014 році його імпорт зменшився до 46%, у порівнянні з 55% в 2013 році, і склав 19,5 млрд. куб.м. Зокрема, за цей період імпорт з РФ зменшився з 25,8 млрд. куб.м. до 14,5 млрд. куб.м., однак збільшився обсяг використання газу із сховищ з 1 до 2,6 млрд. куб.м. і зменшився на 1 млрд. куб.м. власний видобуток – до 20,5 млрд. куб.м.

Для розуміння спроможності України забезпечити власні енергетичні потреби, в першу чергу газові, потребують відповіді питання щодо лімітів заміщення російського газу європейським і розвитку національного ринку газовидобування. Однозначної відповіді на сьогодні немає, але є спроби влади досягти балансу інтересів, ефект від яких виглядає сумнівним.

Передбачити розвиток ситуації на газовому ринку і завтрашні пріоритети енергетичних країн-лідерів і їх «сателітів» доволі складно, оскільки багато чинників, таких як, зокрема, політичні, кон'юнктурні, економічні та природні на це впливають. Варто враховувати і перспективу припинення поставок газу з РФ.

Відповідно до прогнозів ЄС щодо розвитку власного енергоринку до 2050 року рівень споживання природного газу для його країн-членів буде щороку зменшуватися на 0,9% і складе у 2020 році майже 450 млрд. куб.м. із яких майже 296 млрд. куб.м. імпортуватиметься, у т.ч. й з РФ. У 2014 році частка російського газу в імпорті європейських країн склала 62%. Тобто енергозалежність ЄС залишиться на високому рівні, що, на думку Світового банку, є значним геополітичним ризиком і в умовах ескалації протистояння між ЄС і Росією припинення поставок російського газу в Європу протягом невизначеного періоду може порушити крихке відновлення на континенті.

В Україні динаміка більш вражаюча – лише протягом останнього року вона скоротила споживання природного газу на 16% до 42,6 млрд. куб.м. Найбільше відзначилася промисловість – «економія» 4,4 млрд. куб. м. (з 20,1 до 15,7 млрд. куб.м. -22%). Якщо звертати увагу на те, якою ціною досягається скорочення споживання газу і аналізувати причини необхідно говорити про зменшення обсягів промислового виробництва - в 2014 році більш ніж 10%.

В той час коли ЄС все ж може розраховувати на стабільність, Україна, навіть за умови зниження обсягів споживання блакитного палива, вже сьогодні має негайно вирішувати проблеми економічного виживання. Мова йде саме про виживання, бо відновлення економіки і збільшення обсягів виробництва однозначно потребуватимуть додаткового газового ресурсу.

Сьогодні важливо не допустити руйнацію газопромислового комплексу і під прикриттям вирішення проблем наповнення держбюджету не позбавляти вже працюючі компанії коштів для розвитку. Не слід забувати і про соціальні наслідки можливої «консервації» компаній, зокрема зниження рівня заробітної плати і скорочення робочих місць – це проблемні питання, вирішення яких є пріоритетним для усіх провідних країн, враховуючи також загрозу збільшення напруги в суспільстві.

У 2014 році в Україні приватні виробники збільшили видобуток газу на 18% до 3,3 млрд. куб.м. газу, але що на них чекає в 2015 році у контексті положень реалізації положень Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 № 71-VІІІ, зокрема поступового збільшення ставки рентної плати за користування надрами для видобування природного газу під час виконання договорів про спільну діяльність з запровадженням показника 70% з 1 липня 2015 року.

За цих умов збільшення видобутку газу в країні стає малоймовірним, хоча ще 25 червня 2014 року під час вступного слова на засіданні Уряду Прем’єр А.Яценюк запевняв про необхідність переходу до економічної реабілітації – «другий блок – це енергетика, яка передбачає два питання: зменшення енергоспоживання, енергоефективність і збільшення видобутку. Це ті пріоритети, які, за моїм відчуттям, є реалістичними …».

Ситуація ускладнюється і перспективою відтоку іноземних інвестицій із газовидобувної галузі за таких фіскальних «лещат». Однією із таких компаній може стати ТОВ «Карпатигаз», яка належить шведській компанії «Misen Energy AB». Товариство є учасником договору про спільну діяльність з "Укргазвидобування" і має масштабну програму модернізації діючих виснажених свердловин для встановлення дотискаючих компресорних станцій. Це має дозволити компанії вийти на щорічний видобуток газу до рівня понад 1 млрд. куб.м. Проте,її проблеми з включенням до газового балансу у 2013-2014 роках і тиск податкових органів сьогодні заважають розвивати актуальний для країни напрям діяльності та наводять на думку про непослідовність дій влади.

Так коли ж в Україні будуть європейські умови ведення бізнесу, у т. ч. ті,запровадження яких передбачено Угодою про асоціацію з ЄС відповідно до aquiscommunautaires? Зокрема, необхідно імплементувати положення Директиви 94/22/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 30 травня 1994 року про умови надання та використання дозволів на пошук, розвідування та видобуток вуглеводнів, яка містить норму щодо забезпечення недискримінаційного ставлення з боку держави до всіх організацій в частині надання доступу та здійснення зазначених видів діяльності.

Затримки посилюють загрози погіршення вже зараз малопривабливого міжнародного інвестиційного іміджу країни, розгляду інвестиційних суперечок у міжнародних судах та їх активного обговорення на політичному рівні.

У контексті вирішення стратегічної проблеми енергетичної безпеки держави вплив цих чинників може лише ускладнювати ситуацію. Напруги додає і поведінка російської сторони, яка заявляє про завершення періоду дії знижки ціни для України з 1 квітня 2015 року, доручення Прем’єра РФ Д.Медвєдєва Голові правління Газпрому О.Міллеру про забезпечення погашення Нафтогазом заборгованості за поставлений газ у сумі 2,440 млрд. дол., надане 21 січня 2015 року – «Добивайтесь, естественно, погашения задолженностей. Если что-то потребуется по линии Правительства — обращайтесь, мы окажем вам необходимую поддержку». Виконання цієї передумови може мати визначальне значення для досягнення цінових домовленостей у майбутньому.

Зі свого боку, Глава Нафтогазу А.Коболєв переконаний у можливості задоволення власних потреб за рахунок європейського газу - «Якщо Газпром не зможе запропонувати нам конкурентні умови, це призведе до повної втрати України як ринку збуту. Ми будемо бездоганно транспортувати російський газ для європейців, але закуповувати паливо для українських споживачів нам буде вигідніше на європейському газовому ринку. За таких умов повне усунення Газпрому з українського ринку – питання часу».

Щоб переконатися наскільки реалістичне дане твердження давайте почекаємо хоча б до 1 квітня цього року.

ЄС у резолюції Європарламенту щодо України від 15 січня 2015 року теж підкреслює важливість енергетичної безпеки в Україні та наголошує на необхідності проведення реформи енергетичного сектора України відповідно до її зобов'язань у рамках Енергетичного співтовариства, зменшення енергетичної залежності ЄС від Росії. Цього ж дня Єврокомісія прийняла рішення про започаткування нових консультацій щодо гарантування безпеки газових поставок, які триватимуть до 18 березня 2015 року і мають на меті визначення відповідних додаткових заходів.

Принаймні логіка ЄС зрозуміла – з одного боку мати надійного транзитера і партнера в особі України і з іншого – зменшити залежність від газових поставок з РФ. Для України ж поряд з позбавленням залежності від російського газу важливо забезпечити довгострокове ефективне використання транзитних потужностей.

За відсутності умов для залучення масштабних довгострокових інвестицій, налагодження системи ефективного функціонування державних і приватних компаній і створення недискримінаційних умов розвитку бізнесу в газовидобувній галузі гонка за скороченням поставок газу з РФ може призвести до подальшої рецесії національної економіки та зниження рівня життя населення країни.

Тому причетним до формування енергетичної політики країни варто невідкладно поєднувати політичну риторику з прозорими і сприятливими для розвитку галузі рішеннями, запровадженням механізмів підтримки компаній, що дозволить посилити європейську безпеку, уникнути розпорошення коштів і соціальних вибухів.