Блокада Донбасу, крутий «віраж» МВФ і земельна афера – все це частини пазлу, які колись історики поставлять в один ряд. Однак сьогодні це ключові виклики, від яких залежить чи зможе Україна пройти цей стрес-тест. Який зв'язок між гібридною війною на Сході і перекриттям трас бурштинокопачами на Поліссі, та чому автори Конституції вважають, що Україні конче потрібен новий Основний закон, про це в інтерв’ю "Апострофу" розповів доктор стратегічного менеджменту, економіст, голова Аграрної партії Віталій Скоцик.
- МВФ переніс розгляд питання надання Україні траншу через необхідність обрахувати втрати країни від блокади Донбасу. Президент навіть скликав голів фракцій, щоб радитися з цього приводу. Якщо кредиту не буде, чи виживе Україна?
- Загалом, виживання України не залежить від кредиту МВФ чи від будь-якої іншої фінансової установи. Це наші урядовці звикли подавати інформацію про позики як особисті досягнення і «рятівний круг». Насправді кредит МВФ – це лише ковток повітря для України, якій хронічно бракує кисню. Україна не вкладає ці гроші в розвиток економіки, щоб заробити, швидко віддати кредит і далі не позичати. Ці кошти ідуть на оплату попередніх боргів і підтримування штанів влади. До початку 2019 року Україна має віддати 14,4 $млрд. Уже сьогодні кожен українець, починаючи від немовляти і закінчуючи пенсіонером, винен зовнішнім кредиторам близько 140 тисяч гривень. І з нашими темпами падіння економіки віддавати ці борги не буде чим. Треба розуміти, що розпіарене урядом зростання торік на 2% у гривні, в реальному вимірі є падінням на 15%. Тому виживання України залежить винятково від економічної політики української влади. Від того, чи зможе вона врешті-решт зрозуміти, що, закручуючи гайки бізнесу і витрушуючи з нього останні копійки, вона підпилює гілку, на якій сама ж сидить. Поки не почнеться бізнес-активність, не будуть створюватись нові підприємства, ніякий транш Україну не врятує.
- Чи може МВФ виставити додаткові умови про підвищення тарифів для населення через блокаду Донбасу?
- Наш уряд може списати на вимоги Міжнародного валютного фонду все, що завгодно. Він давно демонізував МВФ, зробивши з нього своєрідного Бабая і прикривається ним, коли хоче провернути ту чи іншу аферу. Тому я не здивуюсь, якщо в риториці уряду з’являться такі тези. Власне, уже було озвучено, що Національна комісія, яка здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг, з 1 квітня 2017 року збільшить оптову ринкову ціну на електроенергію на 1% замість раніше затвердженого зниження на 5,8%. І уряд може легко прикритись вимогою МВФ, щоб приховати те, що відбулось насправді.
- Від чого ж тоді відволікається увага?
- Насправді блокада Донбасу викрила колосальну вугільну аферу влади. Згадайте, коли підвищували тарифи, людям це обґрунтовували необхідністю купувати вугілля за межами України. Загадайте інформаційні епопеї з поставками вугілля з ПАРу, нас чи не щодня годували повідомленнями, що кораблі пливуть, вони розвантажуються, вугілля їде. Тоді ж у тариф заклали так звану формулу «Ротердам+», тобто купівлю вугілля на біржі разом з доставкою в Україну. А далі зникли і кораблі, і вугілля, і почались «договорняки» з окупантами. Вугілля начебто постачалось з українських підприємств, але ж ні для кого не секрет, що запрацювали старі схеми, коли лише невелика частинка цього вугілля власне з цих підприємств, решту привозять з копанок, де його купують за копійки. Різниця осіла в кишенях олігархів і корумпованих чиновників. І якщо зараз влада почне підвищувати тарифи, мотивуючи це блокадою чи вимогами МВФ, треба розуміти, що готується черговий грабунок людей.
- Якими повинні бути справедливі тарифи?
- Тарифи повинні бути доступними, тобто такими, які людина в змозі платити. Коли нам кажуть, в Європі високі тарифи, так там і рівень життя високий. І там тарифи зрозумілі. Подивіться, приміром, на Францію. Там акції протесту можуть спалахнути проти будь-чого – від вживаних авто до гендерної політики, але коли ви чули, щоб французи протестували проти тарифної політики? Цього немає, бо люди чітко знають, за що вони платять. В Україні ніхто не знає, за що платить, навіть чиновники найвищого рівня плутаються, чи працює в Україні формула «Ротербам+», чи ні, навіть для енергетиків формування тарифу – загадка. І робиться це спеціально. Все це працює в інтересах олігархів і чиновників. Приміром, чому вартість електроенергії на АЕС штучно занижують, а на ТЕС завищують? Бо «Енергоатом» - державне підприємство, і капітальні видатки фінансуються з державного бюджету, тоді як на підконтрольні олігархам ТЕСи гатять дотації. Це все тільки на перший погляд алогічно, але для тих, хто «в темі», ще й як логічно.
Невже ви думаєте, що не можна звести реального енергетичного балансу, порахувати, скільки у нас первинних ресурсів, скільки вторинних. Звичайно, можна. Але ловити рибу легше в мутній воді. Якщо все зробити прозоро, красти не буде звідки. Не буде можливості вписувати у видатки «Нафтогазу» розтрати 85 юридичних одиниць, з усіма їхніми розкішними автівками і мільйонними зарплатами.
- Але який вихід із цього зачарованого кола?
Можливо, ви не звернули увагу на останні заяви Єврокомісії. В ЄС уже не висловлюють занепокоєння, там уже озвучують роздратування. Так от, в останній заяві, направленій Президенту і прем’єр-міністру, надання макрофінансової допомоги у розмірі 600 млн. євро ставлять у залежність від прийняття закону про енергетичного регулятора, і висловлюють обурення з затягуванням цього питання. Більше того, євродепутати ставлять під сумнів професіоналізм членів НКРЕКП. Поки ця структура буде під впливом олігархів, говорити про формування справедливих тарифів наївно. Далі, ми маємо позбутись монополії кількох людей на енергоринку, для цього теж потрібні законодавчі рішення, компанії мають стати де-факто публічними, без можливості одній людині володіти контрольним пакетом акцій. І от коли ми це зробимо, коли зведемо баланс, можна говорити, якими мають бути тарифи. Я впевнений, що їх не те, що підвищувати не треба буде, їх можна буде знижувати.
- Посилаючись на вимоги МВФ, влада лобіює відкриття ринку землі. Кому це насправді вигідно?
- Українська земля – це 25% світових чорноземів. За даними ООН, у наступні 4 роки попит на продукти харчування зросте на 65%. У майбутньому світом володітиме не той, у кого є нафта чи газ, а той, хто володіє продовольством. Земля стане одним із найліквідніших ресурсів. А вже сьогодні ті, у кого є надлишок грошей, шукають, куди їх вкласти. Тож око на нашу землю поклав як світовий спекулятивний капітал, так і місцеві олігархи. Насправді земельну аферу почали готувати ще за часів Януковича і «сім’ї». Тоді, в 2012 році, землі за межами населених пунктів забрали з підпорядкування сільських рад і передали наскрізь корумпованому Держгеокадастру. Вони планували після зняття мораторію ці землі швиденько поділити. Заїдьте в села, поговоріть з людьми, там вільних земель за межами населених пунктів немає і ними володіють значною мірою ділки, які приїжджають на джипах з охороною, раз у кілька років. Їх місцеві люди навіть не знають. А щоб ви розуміли, разом із землями відмерлої спадщини – це 18,5 млн. га. Але при Януковичі завершити задумане не встигли через революцію. У земельної мафії тоді спрацював інстинкт самозбереження, як у ящірки, яка відкидає хвіст. Сьогодні цей хвіст знову виріс і він глибоко інтегрований у владні кабінети. Коли провести скасування мораторію через парламент не вдалось, вони знайшли юридичну лазівку – Конституційний суд. І, маніпулюючи ним, намагаються відібрати в українців землі. Ви подивіться на прізвища людей, які підписались під поданням до суду – там і провладні, і так звані опозиційні депутати. Це підтвердження того, що немає в Україні ні влади, ні опозиції – є купка людей, які реалізують найбільшу аферу Незалежної України – крадіжку землі.
- Якщо ринок відкрити з сьогоднішнім законодавством, хто купить землю?
Люди, які мають великі гроші і які наближені до влади. У сьогоднішніх умовах в оренду землю взяти проблематично, фермери, учасники АТО місяцями, а то і роками отримують погодження у чиновників. Ви думаєте, з ринком буде не те ж саме? Куплять «свої». І не факт, що це будуть люди, які вміють або й навіть планують працювати на землі. Сюди прийде спекулятивний капітал, як українського, так і закордонного походження. Ці люди купуватимуть землю з єдиною ціллю – майбутніх перепродажів.
- Без яких кроків знімати мораторій на продаж землі не можна?
- В минулому році, завдяки нашим страйкам, мораторій було продовжено. Але нам не потрібен мораторій заради мораторію. Земельне беззаконня дозволяє ділкам проводити свої махінації у тіні. Тому земельну реформу потрібно завершувати. Ми сформували при Аграрній партії експертну групу, яка уже розробила дорожню карту земельної реформи. Перше, що потрібно зробити, і це те, що блокує Верховна Рада – повернути землі за межами населених пунктів назад у розпорядження місцевих громад. Потрібно провести інвентаризацію земель та зробити відкритим реєстр прав власності на землю, розмежувати землі державної та комунальної власності, переглянути нормативну оцінку земель сільськогосподарського призначення, у тому числі земель під господарськими будівлями і дворами, створити Земельний банк, основним завданням якого є збереження кількості та якості земель, а також контроль за їх обігом. Також потрібно впровадити загальнодержавну і регіональні програми підтримки малих і середніх господарств, запустити систему сільськогосподарських кооперативів, надати сільгоспвиробникам доступ до дешевих кредитів. Всього у нашій дорожній карті півтора десятка пріоритетів. Без усього цього – впровадження ринку перетвориться у звичайний дерибан.
- Для чого ви проводите Земельні форуми? З податками влада вас не почула, чому ви думаєте, що зараз почує?
Влада, звичайно, нас чути не хоче. Ми ж перейшли їй дорогу і закрили шлях до легкої наживи. Але нас чують люди, і це головне. Ми уже провели форуми в Харкові, Кропивницькому, Львові і завершальний буде 24 березня в Києві. Якби ми не піднімали шум, якби би ми не пропонували альтернативу, влада б просто нав’язала людям своє бачення земельного питання. Згадайте, як намагались «впарити» емфітевзис та інші вигідні певним колам окремі елементи обігу земель. Але завдяки тиску громадськості це не пройшло. Ми витягли питання землі з підкилимних торгів у публічну площину. І тепер уже землю непомітно вкрасти не вдасться, це буде уже не крадіжка, а грабіж, а ви знаєте, що, згідно з кримінальними законами, покарання за грабіж значно вище. Попередня влада намагалась ігнорувати думку людей, всі знають, чим це закінчилось.
- Однією з причин падіння УНР сторіччя тому було невирішене земельне питання. Чи може історія повторитися?
- Попри пафосні заяви на відкриттях пам’ятників чи музеїв, я переконаний – влада не знає історії. Якби знала, не торгувала би національними інтересами заради власної наживи, якби знала, спрацьовував би інстинкт самозбереження. Як і тепер, сто років тому проти української державності велася гібридна війна. Мало хто задумується, але вторгнення більшовицьких військ тоді також представляли як «внутрішню громадянську війну» пригноблених робітників та селян проти буржуазії та поміщиків. Як і зараз, сильні держави світу виявляли надмірну обережність. І коли у 1918 році кайзерівська Німеччина вирішила допомагати воєнною силою, її метою було аж ніяк не створення незалежної України. Німеччина прагнула отримати доступ до українських чорноземів і продовольства. Більшість українських партій того часу не мали чіткої позиції з приводу земельної реформи. Усі впадали у крайнощі. Одні пропонували все відібрати і розділити. Інші — залишати все без змін. Саме роз’єднаність і стала однією з головних причин того, що Україна не вистояла під навалою зовнішнього агресора. Сьогодні світ не менш зацікавлений у доступі до українських ресурсів, насамперед землі. Ми живемо в такому самому вирішальному періоді, коли можемо стати або жертвою, або творцями історії. Все залежить від того, чи зможемо ми захистити землю. Втратимо землю – втратимо і державу.
- Президент вперто наголошує, що не допустить позачергових виборів. Чи справді зможе Петро Порошенко ще два роки утримувати коаліцію?
- Згідно з Конституцією, рішення про дочасні вибори справді приймає виключно Президент. Але бувають ситуації, коли не все від нього залежить. Янукович ще на початку Революції Гідності теж був переконаний, що контролює все у державі, і можливо, якби пішов на перевибори, не довелось би тікати в Ростов. Коаліції у Верховній Раді давно немає, утримувати більшість вдається за рахунок мажоритарників. Верховна Рада сьогодні взагалі не виконує своїх функцій – депутати вирішують свої бізнес-питання або ж просто використовують трибуну парламенту для піару. В принципі, такий склад Верховної Ради вигідний Президенту, він не здатен стати серйозним опонентом. Але якою б відірваною від народу влада не була, все ж таки вона залежить від нього. А ситуація в Україні загострюється з кожним днем. Люди стають біднішими і не бачать перспективи. Усі скандали і безглузді рішення влади нагадують жонглювання запаленими смолоскипами над пороховою бочкою, де кожна іскра може привести до великого вибуху. Тому самовпевненість Президента - ще далеко не все. Іноді людям краще дати можливість змінювати владу мирним шляхом, коли цього вимагає ситуація і коли народ ще погоджується на такий мирний варіант. Бо третій Майдан країна може не витримати. Мені б дуже не хотілося, щоб ситуація дійшла до цього.
- Сьогодні часто згадують про недосконалий Основний закон. На Вашу думку, чи потрібні Україні зміни до Конституції в період економічних та соціальних катаклізмів?
- А ви знаєте, що більшість статей діючої Конституції писали люди, які не мають навіть юридичної освіти? Це була відповідь на тогочасну політичну кон’юнктуру. Сьогодні ситуація критична, держава на межі розпаду, державний апарат практично не працює, довіри до владних інституцій немає. Щоб з’ясувати, куди рухатись у конституційних питаннях, ми ініціювали дискусійний майданчик. На захід вдалося запросити професіоналів у цій царині: академік Ігор Юхновський, член Конституційної комісії Верховної Ради в 1994-1996 роках Володимир Буткевич, колишній голова Верховної Ради Олександр Мороз, колишній віце-прем’єр Роман Безсмертний, редактор інтернет-проекту «Народна Конституція» Володимир Степаненко. Ці люди розуміють, що ситуація в країні виходить за межі червоних прапорців: на Донбасі триває гібридна війна, а поставки контрабанди і торгівлю з окупантами вдається припинити лише під тиском громадськості, Полісся уже не просто зовні схоже на марсіанські пейзажі, бурштинокопачі перекривають траси, збройними сутичками давно нікого не здивуєш – там життя уже нагадує американський «Дикий Захід» часів старателів. Водночас сепаратистські заколоти можна очікувати і на Заході, і на Півдні. Влада приймає закони з порушенням регламенту, і люди вже в принципі не вірять, що в цій країні можна жити за законами. Держава тріщить по швах і нам конче необхідна суспільна угода, зведення правил, за якими, ми всі погодимось жити в нашій країні. Члени конституційної групи вважають, що нова Конституція могла б стати фундаментом нової держави. Як тільки більшість суспільства зрозуміє, що виходом з нинішньої кризи могло б стати ухвалення нового тексту Конституції, ми зможемо повернути ситуацію в межі цих червоних прапорців.
- Як одним словом можна охарактеризувати українську політику?
- Українська політика – це болото. Болото з інтриг, жадібності і кумівства. Та коли спілкуєшся, приміром, з євродепутатами – вони говорять: дивлячись на вашу наскрізь корумповану владу, хочеться плюнути і більше ніколи не цікавитись, що там вони роблять, але дивишся на звичайних українців і розумієш, що цей народ заслуговує на повагу і на підтримку.
Наш народ двома революціями довів своє право жити в демократичній країні. Однак революція – це емоції. Щоб збудувати країну, потрібно працювати над основами, над формуванням дієвої політичної системи. Необхідно суттєво змінити якість роботи Верховної Ради, так що вона перестане врешті-решт бути балаганом, а працюватиме над законодавством і над стратегічними цілями. Якраз це ми і робимо, і наша підтримка зростає, якщо на виборах в 2015 році Аграрну партію підтримали 8,7% виборців, то на останніх виборах у грудні ми отримали уже 11,8%.
- Давайте від стратегії опустимося до земного, в Україні повним ходом триває посівна. А ви уже в поле виходили?
- Звичайно. Я розпочав сезон іще в лютому з домашньої теплиці. Ми там вирощуємо цибулю, редиску, зелень, трошки ранньої картоплі. У березні у нас на столі уже домашня городина. Я дуже люблю працювати на землі, і дружина любить, і діти допомагають, у мене їх троє. А найбільше люблю жнива. Можу тиждень безвилазно працювати на комбайні. До речі, син з 10-ти років теж зі мною на комбайні. Там відчуваєш справжню енергетику землі, людської праці, там справжнє життя. Саме на полі я заряджаюсь енергією, щоб мати сили повертатись назад у політичне болото і крок за кроком перетворювати його на поле, яке вже скоро дасть врожай.
