На річницю Євромайдану депутати підписали коаліційну угоду, де одним із першочергових завдань є реформування державного управління. Депутатські фракції, які прийняли участь у формуванні коаліції, врахували ідею Міжнародного центру перспективних досліджень щодо запровадження інституту державного секретаря. Проте аналіз коаліційної угоди свідчить, що частина експертних рекомендацій була врахована, а решта проігнорована.
В більшості демократичних країн організація керівництва міністерством є типовою. Призначається міністр-політик, який має одного чи кількох політичних заступників, і є державний секретар міністерства – кар’єрний службовець, що здійснює адміністративне управління в міністерстві. Існують відмінності у назвах посад, але принцип побудови верхівки міністерства однаковий. Саме така модель дозволяє парламенту через уряд реалізовувати політичні програми, при цьому державний апарат захищений від політичних перестановок в результаті зміни Президента, глави уряду чи політичного міністра.
По-перше, документ не визначає чіткого механізму розмежування політичних та адміністративних посад у структурі центральних органів виконавчої влади. В угоді не конкретизовано, хто буде призначати державних секретарів, яке поле їхньої діяльності та яким чином вони будуть захищені від партійного втручання. Саме ці моменти є ключовими, але в угоді вони просто не прописані.
По-друге, пропонується утворювати типові секретаріати міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, котрі, скоріше за все, виконуватимуть канцелярську роботу та будуть усунені від управління кадровим персоналом. Існує загроза того, що інститут державного секретаря може бути використаний адміністрацією Президента як політичний інструмент контролю та впливу над міністрами, які представлятимуть інші партії. В умовах децентралізації державної влади – це є додатковим механізмом впливу на виконавчу владу. Звичайно, що в українських реаліях коаліційна угода не є документом останньої інстанції, однак сам зміст угоди залишає багато запитань.
У структурі центральних органів виконавчої влади необхідно створити «політичний блок», до якого мають увійти міністр, політичний заступник і патронатна служба та блок «професійної державної служби», очолюваний державним секретарем. Посада державного секретаря – це вершина кар’єри на державній службі, для заміщення якої державному службовцю необхідно пройти всі ієрархічні щаблі. Такі призначення мають відбуватися в спеціалізованому органі державної служби, ґрунтуватися на професійних якостях та компетенціях кандидата.
