Впродовж всього 2015-го року Верховну Раду 8-го скликання лихоманило від постійних скандалів. Найбільше розчарування діяльністю парламенту висловлюють народні депутати, які вперше обралися до законотворчого органу на хвилі революційного піднесення й балотувалися за списками різних партій із єдиним бажанням - здійснювати реформи. Об’єднуючи зусилля, вони формують рушійну силу для рішучих змін у державі.
Одним з них є народний депутат Остап Єднак, який був обраний в парламент за списками політичної партії "Самопоміч" під №17. В політику прийшов із громадського сектору - був безпосереднім учасником створення та одним із співкоординаторі
- Що саме вас спонукало зайнятися деревообробним бізнесом? Можливо, це була сімейна справа, чи ваш особистий досвід?
- Можна сказати, що це – своєрідна сімейна традиція. Мій дідусь все життя пропрацював у лісгоспі, а вже вийшовши на пенсію, заснував свій маленький столярний цех. Це було на початку 90-х, коли якраз була криза. Вже зараз мої батьки - приватні підприємці в Бродах, вони мають кілька продуктових магазинчиків. Але стати на ноги моїм батькам, які були вчителями, допоміг якраз цей маленький столярний цех. Ми робили вікна, двері, сходи для домогосподарств. Починалось все так: дідусь придбав 2 списаних станки з лісгоспу, самотужки їх полагодив та сам зварив ще кілька. І фактично налагодив виробництво високоякісних вікон, дверей. Він працював у своєму цеху в гаражі, мій батько долучався після роботи, а я – після навчання в школі. Фактично, тоді, в 90-х, уся наша сім’я працювала із деревиною саме для того, щоб якось виживати.
- Тобто, з самого початку така діяльність не була задумана як певний бізнес?
- Ні. Це була важка робота. Було багато замовлень у Бродах, у Львові..
- Ви так само любили працювати із деревиною?
- Так, щоправда, це було ще у шкільні роки, до 1997 року. Пам’ятаю, як будучи школярем, допомагав дідові монтувати фурнітуру на вікна та встановлювати важкі дубові сходи. Потім я почав навчання у Львівському національному університеті на факультеті міжнародних відносин. Після цього я два роки працював в еколого-правовій організації "Екоправо-Львів", зараз це міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-
- Вам вдалося туди працевлаштуватис
- Так, я починав там працювати як стажер і помічник директора представництва, датчанина. І вже через 3 місяці мене призначили директором ТЗОВ в Черкаській області "ДЛХ Нордікс Дерево", яке повністю належало компанії. В той час датські інвестори заснували у цій області базу, планували вкладати гроші у деревообробку. До речі, в цей період я поступив на магістерську програму із бізнес-адміністр
- Досить динамічне кар’єрне зростання. Ви й надалі планували працювати в датській компанії?
Так, але життя внесло свої корективи. У кризовому 2008-му році компанія вирішила згорнути свою діяльність в Україні: окрім проблем із бізнесом, було вкрай важко працювати із українським законодавством. Підприємство було ліквідовано. А з 2009 року, після закриття компанії, я продовжив співпрацю із цією ж датською компанією як індивідуальний представник в Україні. І з 2010 по 2011 рік, повернувшись в Броди, вже як приватний підприємець починав розвивати свій власний деревообробний бізнес. Суть бізнеса полягала у поставках напівфабрикатів із деревини за кордон. Бізнес поступово розвивався, тому було вирішено створити ТЗОВ – адже за роки роботи в міжнародній компанії звик працювати "по-білому", справно платити податки. Спочатку на підприємстві був один працівник, потім штат компанії почав збільшуватися: з 2011 року по сьогоднішній день в компанії працює близько 100 чоловік.
- Як називається компанія?
- Мова йде про ТОВ "Інтервудкоммерц", в якому я працював до 2014 року. Ми працювали, не маючи інвестицій, реінвестуючи фактично весь прибуток на розвиток підприємства.
- Підприємство зараз є збитковим, чи продовжує успішно розвиватися?
- Воно працює, об’єми річного обороту поступово зростають. Починали ми з обороту у 2-3 мільйони гривень, у 2012 – це було вже приблизно 10 мільйонів, 2013-2014 роках – обороти також збільшувалися, зокрема через девальвацію, сягаючи близько півтора мільйони доларів США. Це є середній бізнес. Нещодавно критики моєї політичної діяльності закидали, що започатковане мною підприємство є чи не найбільшим деревообробним гігантом в Україні та звинувачували в лобіюванні його інтересів. Але це смішно: його обіг складає десь соту, а можливо і тисячну частину відсотку від загального обігу цієї галузі по всій країні. І це мова йде лише про оборот! Прибуток не завжди навіть був додатнім, були і збитки. В українських реаліях цей бізнес не є дуже легким. Частка бізнесу збереглася у моєї дружини: їй належить 23% частини компанії, і вона є комерційним директором. Поруч з тим, що моя дружина є акціонером та комерційним директором в штаті, вона знаходиться в декретній відпустці - бавить дітей, яких у мене двоє. Компанія працює повністю автономно, в поточну діяльність ніхто не втручається. Ми отримуємо дивіденди, сплативши всі податки. Це все офіційно вказано в моїй декларації.
- В багатьох секторах економіки експерти вказують на головну проблему – експорт сировини з України. В нашій розмові ми також торкаємось цієї теми: постачання готової продукції і сировини. Тобто Ви, як колишній підприємець, бачите розвиток деревообробної галузі саме як створення кінцевої продукції в Україні, розвитку внутрішнього ринку із подальшим збутом за кордон?
- Звичайно, мені як колишньому бізнесмену, зрозумілі ці питання. Однак, якщо ми говоримо про виробництво і підприємництво, для подальшого розвитку завжди потрібен більший власний капітал, або можливість залучення інвестицій. В поточних українських реаліях – це дуже ризикований крок. Насправді, на тому ж Закарпатті вже існують просто фантастичні підприємства, які самі розвивалися, однак їх шлях тривав близько 15 років. Тобто, їм потрібно було стільки часу, аби перейти до кінцевого продукту. Є, наприклад, на Закарпатті один великий меблевий завод: по своїх об’ємах і оборотах він може вважатись флагманом галузі, адже робить меблі для такого бренду як "IKEA". Цей завод щомісяця відправляє на експорт 30-40 великих вантажівок різних меблів, очевидно, що стандартів і якості «IKEA», але саме підприємство знаходиться у жахливому стані. Коли йде дощ, на території підприємства на човні можна плавати. Власник німець не вкладає кошти ні в дороги, ні в інфраструктуру, ні у виробничі приміщення, повна катастрофа. І це типова картина для сотень деревообробних підприємств!
- Чому так стається?
- Тому що деревообробна галузь до недавнього часу була вкрай непривабливою для інвестицій. Ключова проблема в тому, що у бізнесу немає впевненості, що в тебе завжди і безперебійно буде сировина для виробництва продукції. Тут ми підходимо до іншого питання, яке вже стосується сфери регулювання державної політики і зокрема моєї діяльності як народного депутата. Мова йде про активну підтримку закону про заборону експорту лісу-кругляка з України. І Рада його прийняла! Зараз завдання політиків – змусити Уряд вирішити проблему абсолютно непрогнозованого середовища для ведення бізнесу.
Лісова та деревообробна галузі досі не трансформовані за нормальними ринковими правилами
- Наскільки допомагає у законотворчій діяльності ваш колишній досвід роботи і ведення бізнесу у деревообробній галузі?
- По факту я був представником малого і середнього бізнесу. Зараз можна сказати, що я представляю інтереси не стільки цієї частини суспільства, а всієї галузі в інтересах країни. Я починав із самого "низу", тому мені дуже близька ситуація на ринку, і я розбираюся у специфіці тієї галузі, про яку говорю. Крім того, якщо подивитися на ситуацію збоку, я жодним чином не можу впливати на рішення всього парламенту. В мене для цього немає ані організаційного, ані якогось іншого ресурсу. Перш за все, зрушити ситуацію з місця вдалося з прийняттям закону про обмеження експорту необробленої деревини, і в якому були присутні корупційні зиски. Дійсно, на профільному комітеті я відстоював позиції малого і середнього бізнесу, деревообробних асоціацій, і ми дебатували із Держлісагентство
- Державний бюджет справді втрачає суттєві кошти, про які суми йдеться?
- Потрібно дивитися на ситуацію комплексно. Так, дійсно, втрачає. І не тільки гроші. Наведу дуже простий приклад. Є підприємство, яке переробляє бук. Один кубічний метр бука, якщо його просто зрубати і відправити на експорт, приблизно коштуватиме 50 доларів. І це по нульовій ставці ПДВ, бо цей податок лісгосп не платить. А от підприємство, яким я раніше керував, за найсприятливіших умов в рік переробляло близько 8 тис. куб. метрів бука. Тобто, якщо просто зрубати дерево і його відправити на експорт - 8 тис. кубів деревини по 50 доларів, - держава Україна (а по факту держлісгоспи) отримала б валютної виручки 400 тисяч доларів. Якщо ж цей об’єм деревини відправити на завод, і з нього зробити напівфабрикатто після продажу такої переробленої продукції Україна отримає вже 968 тисяч доларів. Тобто, держава отримає в 2,5 рази більше прибутку валютної виручки. І це якщо ми "кругляк" переробимо в дошку, тобто у напівфабрикат! А якщо піти далі і виробляти готову продукцію – меблі, наприклад. До того ж, різниця у більш ніж 500 тисяч доларів, яку я навів у прикладі із експортом деревини і збуту вже обробленої продукції, зовсім не означає, що ці гроші підуть у кишеню бізнесмену. Це в першу чергу податки в бюджет, зарплати працівникам, інвестиції.
- Якщо говорити про перехід від прямого експорту кругляка до розвитку деревообробної галузі, то це, безумовно, тривалий шлях. З чого потрібно починати?
- Наразі найбільша проблема в тому, що лісова та деревообробна галузі досі не трансформовані за нормальними ринковими правилами. Ми не відповідаємо жодним європейським стандартам. Ще після розпаду Радянського Союзу, управління галуззю залишилось напіввоєнізовано
- Мова йде про руйнацію монополії держави?
Потрібно забрати повноваження у центрального органу виконавчої влади функцію управління лісгоспами. Це і є основне джерело, довкола якого здійснюються усі корупційні схеми. Центральний орган виконавчої влади має формувати і реалізувати політику, тобто він дає ті правила, за яким рубається ліс, за якими він доглядається. Він перевіряє і контролює, і то, бажано, щоб ще й у функції контролю були задіяні певні запобіжники. А самі лісгоспи мають входити у державний холдинг, який керується Радою директорів, має прозору та ефективну структуру за західними стандартами. А вже держава контролює цей холдинг і вказує рамки, в яких він має працювати.
- Тобто, вся ця вертикаль із збереженими корупційними ризиками після втечі Януковича й надалі функціонує?
- Так. Корупція нікуди не зникла.
Держава провалила процес комунікації реформ з суспільством
- Що змусило вас покинути бізнес і піти в політику?
- Все почалося з періоду Євромайдана. Як і мільйони наших співвітчизників вже у перші дні після побиття студентів я поїхав на Майдан, відбув там декілька днів. Потім став активним учасником Громадського сектору Євромайдану – це була ініціатива мирного спротиву, організовували багато акцій, пікетів. 18-19 лютого 2014 року ми з батьком боронили Майдан, і після цих днів я з Києва не повернувся в Броди. Одразу після Революції Гідності була створена ініціатива Реанімаційного пакету реформ, до роботи якої я активно долучився. Весь цей час я був у Києві, тому можливостей для ведення бізнесу майже не зосталося. Вже у квітні 2014 року я віддав більше 70% бізнесу партнерам, після чого повністю занурився у громадську роботу. Тобто, ще за півроку до парламентських виборів, про дату яких ще на той час було невідомо, я припинив займатися бізнесом.
- Який саме напрямок ви курували у РПР?
- Я був співкоординаторо
- А як сталося, що ви вирішили балотуватися до парламенту?
- Все відбулося напрочуд швидко. Наприкінці літа (2014-го) стало відомо про дострокові парламентські вибори. Колега з Реанімаційного пакету реформ Ганна Гопко запропонувала керівництву партії "Самопоміч" розглянути мою кандидатуру у списки від цієї політсили на виборах до Верховної Ради. До остаточного партійного з’їзду, на якому було прийнято рішення про партійний список кандидатів, я не знав, чи буду я обраний, чи ні. Тим більше, я не знав, яке це буде місце. Крім того, коли я дізнався, що партія висунула мене під №17 у партійному списку, не було жодних гарантій, що воно стане прохідним. Прийшовши у фракцію "Самопоміч", я і мої колеги з громадського сектору дуже пишалися тим, що саме наша фракція стане локомотивом змін. Я потрапив у Комітет екологічної політики, бо мав певний бекграунд ще на початку своєї кар’єри у екологічних громадських організаціях. Одні з перших моїх законодавчих ініціатив були пов’язані саме із цим напрямком – захистом довкілля. Зараз ми працюємо над системними екологічними законопроектами.
- Ви були одним із тих 5-ти депутатів, яких виключили з фракції "Самопоміч" за голосування всупереч позиції політсили. У першому читанні ви разом із іншими колегами підтримали зміни до Конституції у плані децентралізації. Було б цікаво почути передісторію цієї ситуації, чому так сталося?
- Голосування по децентралізації було зроблено свідомо. Весною ми з фракції "Самопоміч" подали свої альтернативні пропозиції змін до Конституції, почали збирати підписи, назбирали їх більше 30 – що дорівнює кількості депутатів самої ж фракції. Тобто в парламенті дані пропозиції не знайшли більше союзників. Коли в липні 2015-го почалися обговорення змін до Конституції, виникла думка підтримати позицію Ганни Гопко за направлення альтернативних пропозицій на розгляд Конституційного суду. Тоді фракція дуже жорстко почала з нею говорити. Було рішення відкликати її з посади голови комітету (Комітету Верховної Ради України у закордонних справах). У мене виникло питання: чому так жорстко, адже людина має право на свою позицію? Коли довіра до керівництва фракції починає рушитися, відповідно починаєш читати документи, вникати в певні речі. Починаєш задати питання колегам по фракції, і на свої питання ти не отримуєш відповіді. І коли вже починаєш глибше копати, ти починаєш розуміти, що насправді ті пропозиції, які нам змальовувалися керівництвом фракції як "драконівські" – і узурпація, і Конституцію в стані війни не змінюють, і під тиском агресора не можна змінювати – це все лозунги та міфи, за якими нічого не стоїть. Голосувати треба, тому що там нормальні норми. Так, не ідеальні, але ідеальної Конституції не буває, і тим більше пропоновані "Самопоміччю" конституційні зміни були далекі від ідеалу. Було чітко зрозуміло, що "Самопоміч" зміни до Конституції використовувала як інструмент в політичній боротьбі, а не як можливість впровадження реформ.
- Зараз, як позафракційний депутат відчуваєте більшу свободу, кращі можливості?
- Після виключення з фракції я отримав можливості більш широко дивитися на процеси, які відбуваються в парламенті. Тому що всі члени фракції "Самопоміч", і я думаю, що багато членів інших фракцій, вони живуть в інформаційній ізоляції. Що їм говорять лідери фракцій, те вони сприймають і так вони бачать світ. Керівники фракцій певним чином виступають у ролі маніпуляторів. У мене ця димова завіса спала з очей. Натомість основні проблеми в державі залишаються. Та ж сама децентралізація та зміни до Конституції, які були політизовані. Повністю держава Україна (я не кажу Президент, я не кажу Адміністрація, Гройсман чи Секретаріат Верховної Ради, депутати, експерти і так далі) – вся держава Україна провалила процес комунікації реформ з суспільством. Це стало ясно після 31 серпня (2015 року).
- Тобто, відсутність комунікації між суспільством і тими людьми, які приймають рішення?
- Так, я це побачив, коли потрапив на декілька телеканалів і отримав думки з різних регіонів України від звичайних людей, які просто плутали поняття, що відбувається, що пропонується реформувати, і який це матиме вплив на них. Тому одразу ми після нашого виключення з фракції «Самопоміч» підготували проект комунікаційного плану по пропозиції децентралізації. Наші напрацювання були «на ура» сприйняті міжнародним середовищем, донорським та виконавчою владою.
Ця комунікаційна кампанія складалася з декількох елементів. Один із цих елементів – це ініціатива «Посли реформ», яку ми запустили. Ми з експертами, з локальними медіа, з представниками місцевого самоврядуванням зустрічалися впродовж останніх півтора місяця. Тобто ми чекали, коли пройдуть вибори, щоб це не подавалося як передвиборча агітація, щоб звільнилися місцеві ЗМІ та медійне поле - і поїхали в тур по децентралізації з листопада по грудень місяць. 12 поїздок пройшли дуже класно, це потрібно було робити раніше, якомога ширшим колом нардепів. І ми багато чого дізналися, і людям багато чого розповіли.
- Наприкінці року стало відомо про створення міжфракційного депутатського об’єднання "Європейська екологічна ініціатива". Які саме завдання перед собою ставлять депутати, що увійшли до його складу?
- Так, справді, я ініціатор цього проекту. Дякую тим 15-м колегам, які підтримали цю ідею. Думки про створення подібного МФО з’явилися ще на початку минулого року, щоб на підтримку до нашого комітету екологічної політики було ще МФО, яке складається з депутатів з різних комітетів і фракцій. Вони повинні допомагати просувати якісні екологічні законопроекти та будуть комунікаторами по екологічних проблемах кожен у своїй фракції. Об’єднання повинне сприяти тому, щоб доносити суть екологічних реформ у фракціях серед депутатів. Це основна функція. Поки що триває підготовча робота: презентації законопроектів, інфографіки, узгоджуються графіки зустрічей. Ці процеси ми запустили, думаю, з нового року підемо трохи активніше.
