Україна в умовах окупації Криму і російської агресії на Донбасі потребує сучасної армії. Модернізація Збройних сил України (ЗСУ) передбачає оптимізацію кадрового складу й оснащення новим озброєнням, на що необхідні гроші. Політичні соратники президента Володимира Зеленського пропонують знайти додаткові кошти за рахунок скорочення "паперових посад" в армії. Ця ідея не є новою і одного разу її провальна реалізація ледь не призвела до втрати незалежностті нашої держави. "Апостроф" з'ясовував, чи потрібно наступати на одні й ті ж граблі.
"Українська паперова армія"
Не так давно глава мега-фракції "Слуга народу" у Верховній Раді Давид Арахамія виступив за скорочення чисельності ЗСУ. Армія потребує переозброєння, але держава не може "втиснутися" в існуючий оборонний бюджет. Отже, як вважає лідер президентської фракції, необхідно позбутися від "зайвого" кадрового складу, щоб перенаправити кошти на модернізацію.
"Нам насправді потрібно хоча б вести розмову та розрахунки про можливе скорочення чисельності... або збільшення бюджету. Але ми розуміємо, що бюджет - це та цифра, якої завжди не вистачає. Це захищена стаття для оборони, але зазвичай немає достатньо коштів, аби переозброювати армію, купувати нові речі, нове озброєння, нові технології, займатися їх вивченням", - заявив Арахамія в ефірі одного з телеканалів.
З огляду на те, що Давид Арахамія перебуває в парламентському Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки, його заява спровокувала активну дискусію в соціальних мережах. Опоненти президента Володимира Зеленського (в основному, так звані противники "капітуляції") звинуватили "слуг" в підриві обороноздатності країни. Давиду Арахамії довелося виправдовуватися, пояснюючи свою заяву тим, що солідну частину армії, за його відомостями, складають штабні працівники.
"До 40% нашої армії - це не бойовий склад. З них близько 25% - люди, які просто беруть одні папери і носять в іншу кімнату, і потім забирають ще папери - та в іншу. Навіть військові наші, вони жартують і кажуть: ми - українська паперова армія", - заявив Арахамія в ефірі "Свободи слова Савіка Шустера".
За його відомостями, тиловий склад ВСУ можна оптимізувати таким чином, щоб з одного батальйону можна було звільнити до 150 людей. Давид Арахамія сказав, що такі експерименти в ЗСУ вже проводилися, і вони себе виправдали. Відповідно, гроші, зекономлені на "паперовій армії", можна направити на переозброєння.
"Необхідно купувати нове обладнання, будувати наш флот. Це дуже дорога програма. Державна ракетна програма дуже дорога. Нам для цього потрібно посилювати боєздатність нашої армії", - наполягає лідер парламентської монобільшості.
Хвороблива кадрова реформа
Про перетворення в ЗСУ говорять давно. Ідея створити "мобільну та добре оснащену" українську армію витала протягом 23 років незалежності нашої країни, аж до подій 2014 року. Наріжним каменем цієї реформи, як раз і було скорочення чисельності Збройних сил і економія коштів для їх розвитку. У підсумку, з 980 тисяч чоловік, які дісталися нам у 1991 році після розпаду СРСР, в 2014 році українська армія зменшилася до 168 тисяч військових і цивільних службовців.
Однак оптимізація чисельності не приводила до вивільнення бюджетів, необхідних для модернізації ЗСУ. Навпаки, всі ці роки йшлося про хронічне недофінансування навіть скороченої армії. Саме тому агресію РФ в 2014 році ЗСУ зустріли абсолютно непідготовленими. Для того, щоб захистити країну, зберігши її на політичній мапі світу, довелося терміново збільшувати і фінансування, і чисельність ЗСУ, довівши їх до 250 тисяч людей.
Знову тема армійської оптимізації спливла в інформаційному просторі влітку 2020 року, коли Головнокомандувачу ЗСУ Руслану Хомчаку довелося особисто відбиватися від чуток, що в армії почнуться кадрові оптимізації. Тоді головком назвав таку інформацію неправдивою, заявивши, що Міноборони лише має намір привести чисельний склад армії у відповідність до закону "Про чисельність Збройних сил", згідно з яким в складі ЗСУ має бути не більше 250 тис. людей, з яких 204 тис. військовослужбовців та 46 тис. цивільного персоналу.
АТО, 2014 рік
У той же час, незважаючи на такі твердження, факт залишається фактом: армійське командування та представники президентської фракції в парламенті замислюються саме над скороченням в армії. Така перспектива влаштовує далеко не всіх.
"Скорочення збройних сил в нинішніх умовах недоречно. Загрози з боку Росії, як військові, так і політичні, зберігаються. Локальні конфлікти в будь-який момент можуть перейти в гарячу фазу. За нинішньої ситуації в Нагірному Карабаху в цілому можна припускати, чого нам слід очікувати з боку "гібридного" сусіда - Росії. У разі провокації на Донбасі, Кремль може використовувати проти нас, нехай і обмежений, але військовий контингент. Проводити зараз скорочення контрпродуктивно", - гпояснив "Апострофу" військово-політичний оглядач Олександр Коваленко.
Вся дискусія навколо чисельності ЗСУ зводиться до стратегічного питання про те чи варто оптимізувати саме бойові підрозділи, чи ні. З огляду на те, що Україна є воюючою країною, навколо цієї теми не вщухають експертні та політичні баталії. Опонуючи табори можна розділити на умовних "модернізаторів" та "скептиків". Причому кожна зі сторін висуває аргументи, які (навіть при побіжному аналізі) можна назвати здоровими.
Позиція "модернізаторів"
Думка прихильників кардинальної оптимізації ВСУ грунтується, в тому числі, на тому, що Україні у війні з Росією необхідна саме сучасна армія, а не косметична реформа, яка так чи інакше зберігає пострадянський стиль військового будівництва.
Сучасна армія, передусім, має бути оснащеною новими видами озброєнь та використовувати тактики, які враховують реалії сучасних збройних конфліктів. Бойові дії на Донбасі та Близькому Сході показали важливість сучасних озброєнь, для ефективного використання яких необхідні відносно невеликі військові підрозділи.
При сучасному оснащенні якість особового складу та його бойова підготовка превалює над кількістю. Як зазначив в коментарі "Апострофу" заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь, в сучасних арміях немає прямої залежності між чисельністю та боєздатністю особового складу.
Озброєння українського катера "Гюрза"
"Якщо візьмемо Повітряні сили, то там не має значення кількість генералів або сержантів. Набагато важливіше - це літаки, якість підготовки пілотів та наявність безпілотних апаратів. У військово-морських силах значення має кількість ракетних кораблів, підводних човнів та підводних роботизованих комплексів. У сухопутних силах приблизно така ж картина", - говорить Михайло Самусь.
За словами експерта, "ідеальний" сучасний армійський підрозділ - це розвідувальний ударний комплекс, який за лічені секунди визначає координати противника, передає їх в центр прийняття рішень для подальшого знищення цілі.
Оптимізація без грошей безглузда
Експерти, яких можна віднести до умовних "скептиків", погоджуються з необхідністю оснастити армію сучасною зброєю. У той же час вони наполягають, що в умовах мізерного оборонного бюджету, ніякі оптимізації не дозволять істотно заощадити.
"Навіть якщо зараз скоротити армію на 50 тис. осіб, то заощаджених грошей не вистачить на серйозне переозброєння. Бюджет ЗСУ зріс з $1,9 млрд. в 2013 році до $4,5 млрд. в поточному, але грошей на якісну модернізацію все одно не вистачає. Один тільки сучасний винищувач коштує 80-90 млн. доларів. Для реального переозброєння країні потрібно щорічно плюс 2-3 млрд. доларів додатково до того бюджету, що вже є", - розповів "Апострофу" військово-політичний експерт Микола Белесков.
Однією з головних проблем діяльності ЗСУ є ситуація, при якій левова частка фінансування йде на утримання, а менша частина - на розвиток, навчання і переозброєння військ. Цю проблему не вдалося вирішити до цього дня. В арміях розвинених країн вважається, що бюджет "проїдання" повинен становити лише третину від загального бюджету фінансування армії, а дві третини коштів повинні спрямовуватися на розвиток, а також закупівлю і модернізацію нових систем озброєнь.
Крім того, існують підрахунки, згідно з якими фінансування, яке дозволятиме армії активно удосконалюватися та розвиватися, має становити приблизно $10 млрд на 100 тис. чисельності військ. Легко підрахувати, скільки ми повинні направляти на утримання 250 тисячної армії, яка необхідна для ведення війни, аби не знову не загратися в оптимізацію і не втратити країну.
Модернізація Збройних сил та оборонного комплексу - одна з найгостріших тем останньої політичної п'ятирічки. Як минулій, так і нинішній влади тут особливо немає чим похвалитися, незважаючи на триваючу війну з Росією та потужний соціальний запит на модернізацію армії і силових структур. Українська армія потребує, як ефективної оптимізації, так і переозброєння, що автоматично тягне за собою підвищення бюджетних витрат.
Якщо з постановкою завдання все ясно, то з його рішенням, на жаль, можуть виникнути проблеми. В умовах відсутності політичної волі, грошей та професійного планування, все ризикує залишитися на рівні гучних заяв і декларацій. Приблизно так і сталося з реформою "Укроборонпрому", яка в "уповільненому режимі" триває досі.
