РУС. | УКР.

Вівторок, 28 березня
  • Лайм
НБУ:USD
  • НБУ:USD
  • НБУ:EUR
27.12
Політика

Крим повернувся. Поки що лише на порядок денний

Росії не вдалося домогтися визнання анексії, але й українські успіхи обмежені

Росії не вдалося домогтися визнання анексії, але й українські успіхи обмежені За три роки окупації на півострові посилилися репресії проти кримських татар Фото: EPA/UPG

Три роки тому, 1 березня 2014 року, після звернення самопроголошеного голови Ради міністрів АР Крим Сергія Аксьонова до президента Росії, обидві палати Держдуми РФ за запитом Володимира Путіна дозволили використання російських військ на українській території, зокрема — в Криму. На той момент на півострові вже були російські військові, які захопили основні адміністративні будівлі АРК, а через три тижні Москва на офіційному рівні проголосила Крим частиною РФ. Лише до третьої річниці аншлюсу питання Криму хоч і несподівано, але нарешті то повернувся на міжнародний рівень обговорення.

Пограбування в особливо великих розмірах

Анексія Криму стала найбільш серйозним порушенням міжнародного права з часів холодної війни. На відміну від заморожених конфліктів в Грузії чи Молдові, Крим був не тільки захоплений російськими військами, а формально включений до складу РФ. Це стало не просто порушенням всіх існуючих правил і норм поведінки країн цивілізованого світу — це виглядало як відверто плювок в бік міжнародного співтовариства. Перед Росією так вчинив тільки Ірак, який захопив Кувейт і поплатився за це поваленням режиму Саддама Хусейна, тисячами життів, десятиліттями війни, зубожінням і розрухою.

Росія ж користуючись правом вето в Радбезі ООН і слабкістю Заходу вже три роки продовжує окупацію українського півострова. Санкції з боку США і ЄС не особливо хвилюють Кремль, утримання півострова недешеве задоволення, але і витрачати щорічно по 3,5 млрд доларів США російське керівництво може собі дозволити для задоволення своєї жаги імперської величі.

Хоча, похмілля від скоєного злочину у багатьох росіян вже проходить. Якщо в 2015 році за даними Левада-Центр 70% росіян підтримували анексію Криму, в 2016 – 62%, то за останніми опитуваннями опублікованими 1 березня 2017 року лише 43% росіян пишаються анексією українського півострова. Це не порівняти з гордістю за перемогу над фашистською Німеччиною, яку до сих пір відчувають 83% жителів РФ. Очевидність злочинного характеру захоплення Криму, як і постійні проблеми, з якими доводиться мати справу Москві для життєзабезпечення півострова, будуть лише посилювати такі тенденції.

Для зовнішнього світу питання Криму в перші кілька років мало виключно формальний характер. Так, порушення міжнародного права, так, введені санкції, так, не особливо вони і впливають на Росію, але не воювати ж з ядерною державою через якісь півострів, який Київ ніколи і не намагався зробити своїм ...

Тим більше, що і сам Київ не особливо активно шукав шляхи відновлення суверенітету над втраченою територією. Фактично, півострів здали без жодного пострілу, до осені 2016 роки ніяких зовнішньополітичних кроків Україна не робила для того, щоб почати дипломатичну гру щодо повернення Криму — або хоча б по включенню цього питання до порядку денного міжнародних переговорів. Ні під час зустрічі в Женевському форматі навесні 2014 року, ні на Нормандських зустрічах, ні тим більше в Мінському переговорному процесі Крим так і не був включений як питання для обговорення. Україна так і не запропонувала проект резолюції про покарання Росії за анексію Криму на Радбез ООН і не пробувала навіть зібрати навколо цього проекту коаліцію союзників. Добре, що хоч Генасамблея ООН — хоч і не без скрипу — за три роки прийняла кілька резолюцій в осуд дій Росії в Криму, в тому числі порушень прав людини. Останнє явно дає додатковий аргумент українським дипломатам і полегшує роботу з пошуку союзників на міжнародній арені. Інша справа, що виконувати вимоги згаданих документів Москва поки не має наміру.

"У міжнародному плані Росії не вдалося домогтися визнання, легітимації анексії Криму. РФ не вдалося домогтися скасування санкцій. Вони залишаються у зв'язку з анексією", — сказав в коментарі "Апострофу" дипломат, в минулому перший заступник міністра закордонних справ України Володимир Хандогій.

У плані легітимації анексії досягнення Росії можна спостерігати лише на внутрішній арені, вважає голова правління фонду "Майдан закордонних справ" Богдан Яременко. Та й то, росіяни "починають розуміти, що є ціна, і вона їх не влаштовує". "Поза діалогу з тим десятком країн, які в 2014 році не підтримали Україну при голосуванні в Генассаблеї ООН з питання підтримки територіальної цілісності, ніякого розвитку немає. Більш того, санкції розвиваються. Протягом останнього року принаймні частково відбулася делегітимація через Крим російської Держдуми, депутатів яких, обраних від Криму, не визнав цивілізований світ", — зазначив дипломат у розмові з нашим виданням.

Президент Петро Порошенко і його підлеглі протягом перших двох років в основному і займалися риторичними вправами з питання Криму. "Весь цивілізований світ знає: Крим - це Україна. Ми продовжуємо боротьбу", - не раз заявив Порошенко. Але реальних дій для реалізації цього гасла, як і багатьох інших, тривалий час не спостерігалося.

Нові віяння

Але, тим не менш, зміни в дискурс обговорення процесу врегулювання українсько-російського конфлікту в цілому і питання Криму зокрема на міжнародній арені вже почалися. Відома стаття українського олігарха Віктора Пінчука привернула увагу і всередині країни, і за кордоном до питання про те, яке майбутнє у окупованого півострова. Інша мирна ініціатива —голови правління МЦПД Василя Філіпчука — передбачала поділ питань Криму і Севастополя і використання моделі мирного врегулювання конфлікту в Північній Ірландії для відновлення українського суверенітету над півостровом. Публікації привернули увагу до необхідності громадської дискусії про те, яка ж стратегія України щодо повернення Криму і чи існує така стратегія взагалі. У цьому контексті згадали ідеї патріарха американської дипломатії Генрі Кіссинджера, народного депутата Антона Геращенко та інших українських і закордонних політиків та експертів з питання Криму. Нарешті, минулого тижня медіа-простір в США, а потім і в Україні підірвала новина про миротворчі ініціативи народного депутата Андрія Артеменка, як він пояснив на своїй прес-конференції у Києві, що пропонує повернутися до документів про оренду Севастополя, а Крим врегулювати шляхом подвійного суверенітету і подвійного громадянства.

Всі ці виступи і сплеск активності дали поштовх обговоренню того, як і Україна, і міжнародне співтовариство планує вихід зі стану конфлікту з Росією. Питання Криму та адекватності нинішнього мирного процесу, суті конфлікту України і Росії, в якому анексія Криму грає головну роль, актуалізувалися. 1 березня Київ відвідали міністри закордонних справ Великобританії Борис Джонсон і Польщі Вітольд Ващиковський. Міністри наполягли на тому, що тиск на Росію слід посилити, а анексію Криму визнавати не можна. "Не можна допустити продовження агресії Росії, яку ми бачили (в Україні, — "Апостроф"). Ми ніколи не визнаємо анексію Криму. Ми думаємо, що тиск на Росію необхідно посилити, а не навпаки", — сказав Джонсон.

Заява Джонсона свідчить про те, що Україні вдалося повернути увагу до питання Криму і відновити обговорення шляхів вирішення проблеми Криму на міжнародному рівні. Що важливо і що підтверджує візит Джонсона і Ващиковського в Україні — Крим нарешті почали обговорювати в загальному контексті мирного врегулювання конфлікту з РФ. Дипломати не тільки обговорили проблему Криму, але і вперше публічно заявили про те, що Мінські угоди слід перевести у новий формат.

"Обидва цих формати принесли трохи позитивних змін. "Мінський" та "нормандський формат" зупинили повномасштабну війну і повномасштабний конфлікт між Україною і Росією, але обидва ці формати не вирішили проблему, не принесли мир між двома країнами, — зазначив Ващиковський. — Європа повинна запропонувати розширений формат, щоб допомогти Україні позбутися проблем, створених внаслідок російської агресії".

У своїй заяві глава польського МЗС ретранслював думку, яка активно обговорюється в українському експертному середовищі про те, що необхідно шукати альтернативу Мінському формату, зазначивши, що остаточної домовленості щодо запуску нового формату поки немає. Його повинна прийняти Украіна. Також він підтвердив думку експертів про те, що альтернативою Мінську може стати формат переговорів з обов'язковим залучення США, без яких "не вдалося вирішити жоден конфлікт в Європі в двадцятому столітті". Зараз в якості основи для такого формату називають Будапештський формат. Фактично міністр повторив те, що було запропоновано в миротворчих ініціативах українських політиків.

Судячи ж з заяви глави МЗС України Павла Клімкіна, українська влада не готова до радикальної зміни формату, але схильна розглядати альтернативні рішення "Коли троє друзів зустрічаються, збираються разом — це не обов'язково формальний початок нового формату, але це обов'язково початок нових спільних зусиль", — підкреслив міністр. За словами Клімкіна, Україна підтримує і готова розглядати будапештський формат переговорів. "У нас була розмова, як посилити тиск на Росію. Ми говорили про різні формати, запропонували будапештський формат", — сказав Клімкін.

Таким чином, влада вже не відкидає категорично пропозиції про нові формати та ідеї для мирних переговорів, починає розуміти, як сказав український дипломат Богдан Яременко, що для вирішення кримської кризи Київ потребує "концептуальної гнучкості". Україна повинна "сформувати систему управління цією кризою, вільно оперувати інформацією, створювати механізми тиску на Росію, в тому числі торговельні", заявив дипломат, виступати з пропозиціями нових санкцій, але першочергове вплив має внутрішня ситуація в Україні, яка включає економічні, військові, політичні, дипломатичні ресурси, єдність суспільства, влади і народу. Тому що і за цими критеріями будуть оцінювати здатність держави прийняти Крим назад.

Новости партнеров

Загрузка...

Читайте також

Фінішна пряма: чи поховають Нідерланди асоціацію України з ЄС

Недавние выборы в нижнюю палату парламента Нидерландов открывают путь для завершения ратификации Соглашения об ассоциации Украины с Евросоюзом.

Нормандська четвірка і Трамп: чи допоможе Донбасу участь США

Что значить появление США в Нормандском формате для Украины, России, Франции и Германии. Сможет ли Трамп использовать участие в Нормандском формате с выгодой для себя

Ядерна загроза: хто допоможе Трампу зупинити КНДР

Выбор Трампа станет тестом его политики в отношении России. В Восточной Азии недовольных вовлечением России в тесное сотрудничество не будет — не станут возражать против этого ни Япония, ни Южная Корея.

Новости партнеров

Загрузка...