У мешканців так званої ДНР сьогодні багато проблем. І якщо обивателі обурюються через невиплати зарплат і, відповідно, порожні холодильники, а більшість "ополченців" понад усе мріють дезертирувати, то перед "чиновниками" стоїть надзавдання – вижити в цій м'ясорубці. Розуміння того, що це вдасться небагатьом, прийшло давно, а останньою жертвою боротьби за мізерні фінансові ресурси незаконної республіки став "міністр податків і зборів ДНР" Олександр Тимофєєв (Саша Ташкент), який не поділив дохід з ватажком ДНР Олександром Захарченко.
Історій, що наводять жах, за ці два роки трапилося чимало. Хтось відправився в інший світ добровільно (суїцид для певної категорії став єдиним виходом), когось "порішили" партизани, когось - соратники і спільники.
Розбіжності в лавах "однодумців" розпочалися ледь не з перших годин створення так званої "Новоросії". Тема суперечок, бійок, доносів і членоушкодження – фінансові потоки. Якщо раніше "віджимали" підприємства, магазини, машини і житло в їх законних власників, то тепер - один в одного. У хід йдуть шантаж і погрози, після яких розпочинаються фізичні розправи та усунення конкурентів. Небажання ділитися із Захарченко і Со або крисятництво не прощаються.
Показові прочуханки в ДНР – це не зміщення з посади. Таким хай тішиться плебс, який свято вірить у те, що мудрий правитель очищає ряди. Образ кришталево чесного Захарченка міцно вкорінився в головах обивателів, і жодні аргументи, що це звичайний гопник і барига, не приймаються. Вище "Захара" - тільки Путін. Наступний – Бог.
Коли хтось доводить господаря по-справжньому, його відправляють у підвали так званого "міністерства держбезпеки - МДБ" або організовують "почесні похорони загиблого від рук українських диверсантів" з криками "не пробачимо і помстимося". Насправді всі постраждалі та передчасно померлі – це ті, хто дозволив собі якусь самодіяльність.
Свіжий приклад – доля "міністра податків і зборів" Саші Ташкента, в миру Олександра Тимофєєва.
Нещодавно всі новинні ЗМІ написали, що головний рейдер ДНР помер "за загадкових обставин". Знайшлися ті, хто нібито бачив його тіло в морзі лікарні ім. Калініна і навіть на скромних (!) похоронах був присутній. Причина відходу з життя - цукровий діабет. Але перелякані, по-собачому віддані підлеглі шепочуться, що преставитися господарю "допомогли". Лікарі ж стаи категорично мовчати.
Ташкент – одна з ключових фігур у ДНР. Він не просто входив у топ-20 найбагатших жителів окупованих територій, а й займав третю сходинку в ієрархії зі статком у $17 млн доларів, залишивши позаду Ляміна, Пушилина та інших нуворишів. Цікаво, що в бандитському угрупованні, яким є ДНР, Ташкента вважають свавільним і злодієм.
Коротка біографія Тимофєєва є такою. Корінний донеччанин. Свого часу закінчив Ташкентське вище загальновійськове командне училище. Був бізнесменом середньої руки - співзасновником ТОВ "Центр супутникового кабельного телебачення "ДонСатТВ Плюс" і ТОВ "Центр супутникового кабельного телебачення "ДонСатТВ".
ЗМІ писали, що Ташкент співпереживав Майдану і навіть у березні 2014-го міркував про єдину Україну. Але раптово змінив орієнтацію та опинився в "ополченні". Брав участь у захопленні Донецької міськради.
Потім Захарченко посватав Тимофєєва в "Оплот". Як родичі по лінії першої дружини Ташкента вони не чужі. Втім, бойовики із презирством ставилися до "генерала" Тимофєєва, оскільки той нібито пороху не нюхав і на передовій його не бачили.
Хлібну посаду "міністра доходів і зборів" Тимофєєв отримав у листопаді 2014-го. Одразу набув статусу недоторканного, бо на короткій нозі із "самим". Не маючи ані найменшого поняття про податкову систему, про відрахування до бюджету, Ташкент вирішував все просто: до його кабінету зачастили ходаки з пухкими портфелями і пакетами. Скільки брав за "порішати", історія замовчує. "До його рук липне все", - розповів минулої зими обурений донецький бізнесмен.
У смак Олександр Юрійович увійшов миттєво. Перебої із зарплатою бюджетникам, пенсій та допомог і стрімке зростання цін його не хвилювали. Ревізори, що приїжджали з РФ, як розповів один зі співробітників "міністерства", "були в шоці: гори бабла, що виділяється, йдуть, як у чорну діру".
А потім в ДНР розпочалася "націоналізація по-тимофіївськи", тобто на користь суто своїх людей. "Ти легальний мародер", - на якийсь пиятиці прямо сказав Ташкенту один з подільників.
Тих, що не вгодили, одразу відправляли за грати. Наприклад, така доля спіткала "міністра палива та енергетики ДНР" Олексія Грановського, котрий не підтримав націоналізацію.
Схема рейдерства доволі проста: в "міністерстві" реєструють підприємство з такою самою назвою, на яку націлилися, потім озброєні бойовики з посвідченнями працівників "міністерства" його захоплюють, виносячи все, аж до телефонних апаратів, а потім все це продає нове підприємство.
Об'єкти, які опинилися під повним або частковим контролем Тимофєєва, такі: ТОВ "Мультиторг" ("Амстор"), шахти ім. Кисельова (Торез), ім. Засядька. Зазіхав Ташкент і на підприємство "Макіїввугілля".
До речі, жодна колона машин і жоден склад з антрацитом не могли зрушити з місця без особистого розпорядження Тимофєєва. Коли ставленик олігарха Курченко, "міністр палива та енергетики" Євген Файницький спробував грати у свою гру, його звинуватили в шпигунстві, в травні минулого року він помер. Прикажчиками сталі також "міністри сільського господарства" Олексій Красильников і Алію Камара, котрі обурилися проти вивозу "за кордон" зернових.
Не гребував Ташкент сигаретами та алкоголем. Дуже любив ювелірну продукцію. Гуманітарка з РФ розподілялася теж під його контролем: основна частина продуктів на ринки, дорогі медикаменти – у "свої" лікарні та аптеки, звідки він "стягував" 70% доходів.
Мародерство, непомірна данина, арешти неугодних, шантаж їхніх родичів, призначення на посади близьких людей, які вміють тільки грабувати і красти, - по суті, у ДНР діяла ОЗГ на чолі з Тимофєєвим. Абсолютно зрозуміло, з ким він до пори до часу ділився. Але, мабуть, в якийсь момент почав скупитися.
Терпець урвався, коли за його участю "віджали" бензин, який постачається підприємствами Курченко в ДНР за передоплатою. Захарченко швидко зорієнтувався і звинуватив Ташкента в тому, що він ніби вкрав і бензин, і газ, відправивши його 1 листопада 2015 року "на підвал". Таким чином, Захарченко вбив двох зайців, оскільки до того часу з'явився слух, що Ташкент мітить на місце ватажка ДНР.
Однак Тимофєєв швидко вийшов на волю: поклопотав хтось серйозний, кому Захарченко не міг відмовити. Але розстановка сил в ДНР вже стала іншою. Ситуація загострювалася. До того ж Захарченко розумів, що якщо Він почне "зливати", мало не покажеться нікому. Відомий російський блогер Анатолій Несміян (Ель Мюрід) написав: "Тимофєєв був у курсі всіх чорних, сірих і білих схем, так само, як і до кого вони привели".
Загалом бажаючі розправитися з Ташкентом давно стояли в черзі. Правда, через день після новини про смерть на його сторінці в соцмережах з'явився запис: "Дякую всім, похорон закінчений)))". А пізніше його, живого і здорового, начебто бачили і навіть зняли.
Живий Ташкент чи ні, але в будь-якому випадку діяльність "правосеків" із "бендерівцями" тут ні до чого. У ДНР йде кривава війна своїх зі своїми. Коментуючи цю ситуацію, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Анатолій Октисюк вважає, що в ДНР триває боротьба за доступ до ресурсів, яких не так вже й багато. "Адже фактично "республіка" сидить на російських дотаціях. Ситуація навколо Тимофєєва-Ташкента вкотре підтверджує гіпотезу про те, що порушувати наявний харчовий ланцюжок у ДНР не можна, бо після цього може статися фізична розправа або в кращому випадку – профілактична бесіда в казематах МГБ", - підтвердив Октисюк.
