Сьогодні в Міжнародному суді ООН почались слухання за позовом України до Росії. Українська сторона стверджує, що РФ порушує Конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму, надаючи зброю та іншу допомогу бойовикам, а також Конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, приймаючи участь в кампанії дискримінації етнічних українців і кримських татар, які проживають в окупованому Криму. Україна також просить ввести тимчасові заходи для запобігання порушень прав людини протягом розгляду справи Судом по суті. Скільки триватиме розгляд питання, та які шанси у Києва, розповідає науковий працівник Національної академії прокуратури, радник юридичної фірми "єПраво" Віталій Власюк.
Однозначним аргументом на користь України є те, що Київ не одразу подався до суду, а протягом тривалого часу намагався дійти розуміння з РФ.
Є три речі щодо тимчасових заходів, які є в українській концепції позиції в суді. Перша стосується юрисдикції Міжнародного суду для розгляду клопотання про застосування тимчасових заходів. Представник України докладно пояснював, чому така юрисдикція з нашої точки зору існує.
Другим елементом є зв'язок між тимчасовими заходами і спором по суті. Українські вимоги у спорі ґрунтуються на тому, щоб Міжнародний суд визнав, що Росія підтримує терористів на Сході України та здійснює дискримінаційні дії щодо кримських татар у Криму. У тимчасових заходах ми просимо рівно те саме: аби Росія перестала підтримувати терористів, і здійснювати дискримінацію у Криму.
Третій елемент, що стосується усієї нашої концепції у частині тимчасових заходів, присутність так званої непоправної, неминучої загрози. В даному випадку мова йде про населення Сходу України та про національні меншини, які проживають у Криму. Якщо зараз не будуть вжиті тимчасові заходи, то відповідно, ці категорії населення можуть зазнати непоправної шкоди.
Якщо говорити про порушення Конвенції протидії міжнародному тероризму, то тут є два основних аспекти: Росія постачає зброю і підтримує сепаратистів фінансово. Є велика ймовірність того, що тимчасові заходи стосовно цієї конвенції можуть задовільнити. Аргументація української сторони є сильною, але поки невідомо, які в неї є докази. Міжнародний суд буде виходити з обох цих факторів.
Треба зазначити, що тимчасові заходи, якщо таке рішення буде прийнято Міжнародним судом, є обов'язковими до виконання. Якщо держава добровільно не хоче їх виконувати, гарантувати їх виконання може і повинна Рада безпеки ООН. Але, з одного боку, суперечка може затягнутися на кілька років. А з іншого - навіть в разі позитивного для України рішення, на Київ може очікувати казус - Росія може відмовитися виконувати його і накласти вето на резолюцію Радбезу. Навіть, незважаючи на те, що навряд чи хтось візьметься змушувати Москву виконувати рішення суду, політичні наслідки для Росії будуть катастрофічними.
