"Моноліт" путінської влади, або діти під прицілом кремлівської пропаганди

Днями в мережі з'явилося шокуюче відео, яке демонструє, як у російському Сургуті виховують дітей, змушуючи їх відпрацьовувати "марш-кидок", повзаючи в бруді на холоді. Такий незвичайний спосіб "патріотичного виховання" молоді - лише один з методів, властивих сучасній путінській пропаганді. У Кремлі чудово засвоїли аксіому тоталітарних часів - пропаганда є особливо ефективною, коли її насіння потрапляє до підготовленого ґрунту. Ось чому і ростуть в цій країні, як гриби, молодіжні організації найрізноманітнішого всілякого толку, об'єднані головною метою — виховати відданих прихильників Володимира Володимировича, готових заради нього на багато що, якщо не на все. В одній з таких організацій — "Моноліті" — спочатку на відпочинку в літньому таборі, а потім як інструктор упродовж тривалого часу перебував журналіст "Апострофа" Ярослав Жаренов.

Сьогодні в РФ крім великих партійних молодіжних організацій, таких як "Молода Гвардія Єдиної Росії", активно діють організації поменше, які, втім, також просуваються Кремлем. Наприклад, на території Курської області є понад 20 таких молодіжних організацій. Але флагманом молодіжного руху в регіоні вважається спонсорований Кремлем центр "Моноліт", заснований ще у 1995 році.

Так сталося, що в 2009 році у мене з'явилася можливість серед десятка активістів від Палацу юнацької творчості міста Новоград-Волинський (Житомирська область) поїхати на базу відпочинку "Зоря" в Курській області (Росія). Саме тут організація "Моноліт" реалізовувала свої програми літнього дитячого відпочинку. Оскільки до цього я, відверто кажучи, не часто потрапляв у дитячі табори, батьки вирішили не втрачати таку можливість і дали добро на цю поїздку.

Справедливості заради зазначу, що "Моноліт" надавав путівки на поїздку для української делегації абсолютно безкоштовно, з умовою, що влада Новограду відправить у неї дійсно творчо обдарованих дітей.

Перші враження

Ті, кого батьки хоч раз відправляли до дитячого табору одного, напевно пам'ятають ці сумніви і відчуття страху перед невідомим: "як я там буду один, як приймуть...". Так от у мене ці сумніви теж були, до того ж посилені тим, що їхав я до чужої країни. "А раптом через те, що я українець, щось піде не так?" — думав я тоді в 2009 році.

На пероні вокзалу нас зустріли представники "Моноліту", визначивши нам місця в автомобілях. Так сталося, що мені і ще двом хлопцям посадочного місця не вистачило, і ми поїхали в зачиненій "Газелі" при вимкненому світлі, сидячи на запасному колесі і тримаючись за стінки машини. Вражаючий початок, чи не так?

Головна особливість літнього відпочинку в "Моноліті" полягала в тому, що туди приїздили здебільшого вже готові, злагоджені колективи, які щодня готували різні мистецькі заходи, виконували завдання за тематикою дня. Кожен колектив мав свого наставника — інструктора з педагогічного загону "Майстер".

Інструктори в "Моноліті" — без перебільшення професіонали. Це були молоді люди, переважно студенти, які раніше якимось чином були пов'язані з "Монолітом" або ж пройшли підготовку в школі вожатого організації. Вони вміли практично все, щоб забезпечити дітям гарний відпочинок: співати, танцювати, жартувати, імпровізувати, малювати, готувати творчі номери... Саме від таланту і майстерності інструктора багато в чому залежало те, наскільки тобі сподобається в "Моноліті".

Тоді, в 2009 році, мені здавалося, що "Моноліт" — дуже інтернаціональна організація. Там постійно проводили риторику, спрямовану на побудову дружніх відносин між місцевими дітьми і дітьми-міжнародниками, та й між країнами взагалі. Щодня ранкова лінійка починалася з виконання гімнів не тільки Росії, а й інших країн. Дітям з-за кордону взагалі приділялася особлива увага. Як виняток, нас навіть возили з екскурсією до обласного центру (база знаходилася в невеликому селі приблизно в 130 км від Курська).

У цій поїздці я познайомився з керівником "Моноліту" — Олександром Трубніковим, який тоді обіймав посаду депутата Сумської міської думи і був активним діячем місцевої "Єдиної Росії" (найбільша пропутінська партія). Пізніше, вивчаючи більш ранню історію центру, я дізнався, що "Моноліт" активно співпрацював з "Єдиною Росією" ще з 2006 року, про що, власне, і свідчило безліч партійних прапорів ЄР та іншої її символіки на базі. У 2012 році Трубніков дослужився до посади керівника обласного виконкому партії "Єдина Росія".

21-й день моєї першої зміни в "Моноліті" промайнув, як одна мить. Мені зовсім не хотілося їхати додому з місця, де вдалося розкрити себе з нової сторони — творчої. Тому, коли я в 2010 році отримав повторне запрошення поїхати на зміну в "Моноліт", одразу із задоволенням його прийняв. До того ж вдруге я їхав туди як командир колективу з Новограда-Волинського.

Бути командиром в "Моноліті" виявилося справою непростою. Робочі засідання командирських нарад проводилися після відбою. Враховуючи той факт, що час відбою часто затягувався до 23:00, а бувало й до півночі, спати дітям-командирам на зміну припадало всього по кілька годин. Не дарма в центрі жартували, що діти-командири на зміни приїжджають працювати, а не відпочивати. Щоденною роботою мені друга зміна і запам'яталася. До того ж у 2010 році "Моноліту" виповнилося 15 років, що стало причиною масових урочистостей, на які приїжджали гості найрізноманітнішого толку — місцеві депутати, голови районів, представники обласного комітету у справах молоді, випускники "Моноліту" та ін.

Тоді я почав помічати, що для підготовки всіх урочистостей інструкторам не доводилося шкодувати не тільки себе, а й дітей. Для того, щоб організувати барвисту лінійку з масовими танцями і творчими виступами, репетиції іноді доводилося проводити в нічний час, прогін номерів — під час спеки. До того ж педагогам та інструкторам ставили досить чітке завдання: у номері повинен бути хоча б один рядок про Путіна або про "Єдину Росію".

На відмінно відпрацювавши зміну в 2010 році командиром, я несподівано отримав пропозицію спробувати себе в якості інструктора. Звичайно, я погодився, не замислюючись, адже інструктори були для нас чимось особливим. Можна навіть сказати, що ми їх обожнювали.

Таким чином, з 2011 року педзагін "Майстер" вперше за останні кілька років поповнився міжнародною складовою (всього в історії організації я став 5-м міжнародним інструктором), тобто мною. "Ось, цей інструктор у нас з братської України", — гордо показували мене керівники гостям бази. Крім педагогічної діяльності, мені випала ще й представницька роль. Трубніков часто брав мене з собою на зустрічі з різними високопосадовими персонами або поїздки на бази інших дитячих таборів. Дійсно, на той момент міжнародним педагогом не міг похвалитися жоден з інших профільних таборів Курської області.

Відчуття того, що з мене зробили циркового ведмедя, прийшло не одразу. Зустрічаючись із високопосадовцями з-поміж керівників області, мені, на той момент 18-річному хлопцеві, здавалося, що я роблю щось важливе для встановлення міжнародних зв'язків, міжнародних контактів. Так я пропрацював до 2013 року, брав участь навіть у першій профільній зміні "Моноліту" разом з "Молодою гвардією Єдиної Росії" (МГЄР). За весь цей час до себе я відчував здебільшого дружнє ставлення. Одного разу навіть виник скандал у зв'язку з тим, що зі сцени мене назвали "хохлом".

Діяльність "Моноліту" не обмежувалася тільки організацією відпочинку для дітей. Так, активістів, у тому числі мене, неодноразово залучали і до різних "добрих справ" — по суті, трудових робіт за межами бази. Начебто все непогано — молоде покоління прийшло допомогти ветерану або ж відремонтувати дитячий майданчик, якби не одне "але" — накидки і прапори "Єдиної Росії", які були постійним атрибутом всієї цієї "добровольчої місії". Згадався кумедний епізод, коли мене разом з кількома дітьми відправили до сліпої бабусі. Незважаючи на те, що старенька не побачила б мою накидку, мені категорично заборонили її знімати.

Прапор Криму над "Монолітом"

Крім українців, білорусів та росіян на базах "Моноліту" з 2005 року відпочивали діти з Криму. Так-так, саме таким чином подавали цю інформацію керівництво "Моноліту" — кримчан спеціально виділяли з-поміж українців. Ще коли я вперше приїхав у 2009 році, для мене досить несподіваним стало те, що разом з гімнами трьох країн — РФ, України і Білорусі на ранковій лінійці вмикали також гімн Автономної республіки, а на флагштоці вивішували прапор Криму. Трубніков пояснював це тим, що хоче підкреслити "географічні масштаби діяльності "Моноліту".

Зв'язок із Кримом діяв також у зворотному напрямку — ще з 2006 року керівники "Моноліту" і представники педзагону "Майстер" після змін вирушали до Криму на так званий міжнародний фестиваль "Світ дитинства". Насправді це була нагорода для інструкторів поїхати і "побухати" та відпочити на чорноморському узбережжі, фестивалю як такого насправді не було.

Вітер змін

У 2012-2013 роках я став помічати, що "Моноліт" почав більше політизуватися. На зміни до дітей (вік яких, до речі, був від 5 до 17 років) почали приїжджати різні "експерти". Зустрічі з ними були обов'язковими і перетворилися на знайомі старшому поколінню "політінформації", на яких розповідали про правильність політики Володимира Путіна, про те, як на Заході горять бажанням знищити РФ. У 2013 році такі "експерти" виступали чи не через день.

Риторика цих "експертів" ставала все більш специфічною. Крім історій про "загнилий Захід" і ворогів-"пиндосів" нерідко порушувалося питання невизнаних республік (Нагорний Карабах, Придністров'я, Південна Осетія), обговорювалася тематика російсько-грузинського конфлікту 2008 року. Пам'ятаю, як демонструвалися пропагандистські сюжети про ці події. Нагадаю, це все розповідалося і показувалося дітям. Одночасно починали проштовхувати лінію Путіна #своїхнепокидаємо.

Власне кажучи, після таких перетворень "Моноліту" я і припинив з ним співпрацю. Так, забув додати, перед тим, як залишити "Моноліт", мій внесок у його діяльність навіть вирішили особливо відзначити: я був нагороджений медаллю комітету у справах молоді та туризму Курської області "Добровольча місія" за "особливий особистий внесок у розвиток молодіжних ініціатив області". Примітно, що цією медаллю раніше нагороджували тільки громадян РФ.

Нова ера

Залишивши організацію, я не перестав стежити за її діяльністю, адже все ж віддав їй кілька років юності. За останні 2-3 роки організація кардинально змінилася. Можна сказати, що це став зовсім інший "Моноліт". Усе частіше активістів організації почали залучати до участі в різних мітингах і політичних акціях, у тому числі на підтримку анексії Криму Росією і сепаратистів на Донбасі. Тут у бій пішли також соцмережі. Керівник організації, який неодноразово висловлювався в дусі "Путін — наше все", став закликати дітей (!) впливати на вибір своїх батьків, чи то підтримка пропутінського мера міста чи таких самих кандидатів у депутати Держдуми.

З метою демонстрації підтримки нового курсу "Моноліту" з боку партії "Єдина Росія" і місцевої влади в 2015 році на кілька годин на одну з баз Центру приїжджав навіть губернатор Курської області Олександр Михайлов. До приїзду, як буває в таких випадках, на базі швидко залатали дірки в асфальті, присипавши свіжевикладене дорожнє полотно пилом, щоб не привертати уваги голови області.

Кардинально змінилося і ставлення до України та українських дітей. Зміни почалися з часів Майдану. В офіційній групі "Моноліту" в FB почали з'являтися репости повідомлень з пабліків "Антимайдан", "Ми — за Путіна", "Путін — наш президент" тощо, які мали очевидно антиукраїнський зміст.

Для мене показником незворотності процесів у "Моноліті" став 2014 рік, коли на одному із заходів продемонстрували вельми показовий номер в дусі "гарячої любові до України", який мав відношення до Майдану.

У 2015 році на базах "Моноліту" почали відпочивати діти з окупованих територій Донбасу. Все б нічого, але приїзд дітей з так званих "ЛНР/ДНР" керівництво організації використовувало не для того, щоб допомогти цим дітям, а для того, щоб вбити клин між ними, українськими дітьми, і Україною в цілому. Факт їхнього приїзду використовували з метою проросійської пропаганди — з молодіжною організацією так званої "ЛНР" демонстративно було підписано договір про співпрацю. Звичайно, не обійшлося без сюжетів на місцевому ТБ, на яких діти з підконтрольних бойовикам територій розповідали, яка погана Україна і як їм добре в Росії.

Ще один важливий момент: якщо раніше у дітей та інструкторів у "Моноліті" намагалися розвивати творче начало, спонукали до самостійного мислення та аналізу подій, то в останні кілька років були введені жорсткі обмеження - є чітка лінія керівництва організації, вона ж є лінією партії "Єдина Росія", вона ж є лінією Путіна, з якою сперечатися не можна. Це особливо помітно на прикладі соціальних мереж.

Учасників "Моноліту" вчать, що важливим є не відстоювання власної позиції, а думка керівництва. Як у радянські часи вихваляли Сталіна, так сьогодні в голови дітям вбивають — "вождь усіх переможе", "Путін понад усе" та інші принади сучасної російської пропаганди. Керівники організації і навіть інструктори перетворилися на "міні-Кисельових", а з їх вуст лунають, у тому числі, антиукраїнські меседжі.

І очевидно, що подібних організацій на всій території РФ безліч. Деякі, як і "Моноліт", були переформатовані для використання в якості рупора кремлівської пропаганди серед дітей. Чи варто дивуватися, що сьогодні росіяни повністю перебувають у полоні пропаганди? Адже її зерна потрапляють до благодатного ґрунту, який готують ще з дитинства.