Російські журналісти опублікували лист української льотчиці, народного депутата Надії Савченко, який вона написала незадовго до свого звільнення з місця позбавлення волі в Росії.
Про це повідомляє російський сайт "Медуза".
Підкреслюється, що цей лист Савченко є відповіддю на так звані тюремні картки Олега Навального, брата відомого російського опозиціонера Олексія Навального. У тюремних картках Олег Навальний розповів, як можна скоротати час у місцях позбавлення волі.
Нижче публікуємо текст листа Надії Савченко.
"Відповідь Олегу Навальному на тюремні картки
Як із користю провести час і не зійти з розуму в:
— камері-одиночці;
— під камерами відеоспостереження 24 години в добу 7 днів на тиждень навіть у туалеті;
— із зафарбованими вікнами білою фарбою;
— у спецблоці особливого режиму, де праворуч, ліворуч, знизу і зверху від твоєї камери тільки порожні камери, та інших ув'язнених поруч з тобою не тримають, наче ти прокажений;
— на прогулянку виводять окремо від усіх інших зеків і взагалі переміщують окремими сходами і в наручниках за спиною;
— їжу приносить окремий спецнаряд, а іноді і самі тюремники;
— у лазню водять теж окремо по порожніх коридорах, щоб ти не дай Бог ні з ким іншим не перетнувся і не заразив їх своїми "бандерівсько-нацистськими" ідеями!
Ізоляція повна!
Шукаю вихід:
— вивчення тюремної мови-фені недоступне, вчитися не було в кого, я ізольована!
— ні сухих, ні мокрих доріг (способи передач листів і речей між камерами, — "Апостроф") теж немає, поруч сусідів немає!
— прошу книги в бібліотеці: приносять мені дешеві бульварні романчики типу Дар'ї Донцової. Жах!
Прошу щось розумніше, відповідають, що книги іноземними мовами в тюрмі заборонені, самовчителів немає, якийсь один англійський словник знайшовся; книги і вся технічна література заборонені, інакше я навчуся щось виготовляти (теж мені терористку знайшли!), а "важкі" книги типу Достоєвського мені психологи не рекомендують читати, щоб не зробила з собою що-небудь (ну психологи й дають! Їм би самим до психіатра сходити!).
Довелося перечитати всю російську класику. Книги в посилках теж не можна!
— працювати мені теж заборонено, не той статус. Про те, щоб до ВНЗ вступати, і не питала...
— Спорт. Ні на камері, ні в прогулянковому дворику спорт-куточку в мене немає. Місця в камері дуже небагато, особливо розвернутися ніде в 10 квадратних метрах. Але віджиматися можна. Ось тільки в душ раз на тиждень водять, ну в умивальнику сполоснутися, ледь-ледь никаючись від камер, можна. Але коли на тебе у відеокамери незрозуміло хто дивиться, не те що спортом зайнятися, навіть їсти сідати огидно!
— Оголосити голодування! Теж розвага! :) Починають такі метаморфози відбуватися, що самому з собою не нудно! :)))
— Можна, звичайно, медитувати... Але так глибоко можна в себе піти, що потім і не вийдеш!..
Що можна зробити, якщо будь-який предмет, крім кружки, ложки та книги, який виявляється у тебе в руках, одразу напружує тих, хто дивляться на тебе в камери, і вони тотчас на будь-який твій позаплановий рух вдаються до неочікуваних обшуків?! Ах, так! Можна ще взяти туалетний папір у руки, якщо сидиш у туалеті.
— треба привчити їх реагувати на тебе стомлено. Постійно повторювати безглузді рухи по камері, переміщаючи які-небудь предмети, надаючи цьому діловий вигляд. Щоденні прибирання камери по пару разів на день, роблячи якісь неважливі записи на папері, типу календарик ручний вести, щось у справі писати. Всі папери вони читають, тебе вивчають, поки не заспокояться і не зрозуміють, що ти "безпечний"... :)
— потім треба їх приручити. Почати з ними розмовляти щоразу, все одно більше нема з ким! :))) Вони починають розуміти, що ти нормальна людина, і іноді навіть переймаються до тебе симпатією.
— далі треба просити видавати тобі "небезпечні" предмети: ніж, ножиці, голку з ниткою. :))) З часом просити їх видавати все частіше і тримати їх у себе якомога довше. До цього вони з часом теж звикають і перестають боятися. (Хоча все одно завжди забирають, коли хтось до камери заходити до мене збирається).
— а знаряддя праці в камері - це вже якась робота:
це і макраме з поліетиленових пакетів, і вирізка ажурна з паперу, і орігамі, і вишивка, і шиття будь-якої нісенітниці з якихось не дуже потрібних речей, то ляльок, то сумочки... загалом все, щоб зайняти руки, і голова не думала! :)
— а далі більше: ведеш себе по-людськи, і тобі вже можна кольорові олівці та кольоровий папір, а це вже майже творчість... так і до мистецтва незабаром!
Загалом можна домовитися! І в тюрмі в арештантів може бути все: і зв'язок, і заборони, і життя, але не в мене і не на особливому режимі!..
Коли набридне читати, то можна писати, але це якщо в тебе в голові не порожньо, і життя до в'язниці не нудним було, а хто сидить у в'язниці, переважно так і було... ;)))
Ну написала одну книгу... Ну можна і другу, третю, і нема про що стане говорити!..
Тому так! Листи!
В одиночку - це порятунок! Я думки в голові починаю складати тільки тоді, коли відповіді сідаю писати. А так само жодного спілкування взагалі!!! А в листах діалог з кимось ведеш і починаєш думати. :)
Телевізор у в'язниці — це не розвага, це отупіння, особливо російське телебачення!
Ось так і живемо!..
Як бачите, в'язниці різні бувають... Нічого хорошого, звичайно, але не смертельно! :) Це я описала вам СІЗО-3 в місті Воронежі. Перша в'язниця, в яку мене закрили. В інших трохи по-іншому, але теж не особливо легше! :)))
І ще доповнення до розповіді:
Якщо відкрити вікно і решітка на вікнах дозволяє, можна годувати птахів і приручати. Але решітка, на жаль, не скрізь дозволяє, дуже дрібна, ні рука не пролізе, ні птах не влетить...: (
Залишається тільки дресирувати тарганів! Цих сусідів у в'язниці вистачає! :)))
Теж заняття! :)))
Надя Савченко".
Як повідомляв "Апостроф", майже половина росіян позитивно сприйняли обмін Савченко на російських ГРУшників Єрофєєва та Александрова.
