Голова КНР Сі Цзіньпін продовжує масштабну кампанію з боротьби з корупцією, яка за кількістю покараних чиновників уже нагадує репресії часів Мао Цзедуна. Водночас така політика дедалі більше загрожує стабільності державного апарату та економіки Китаю.

Про це пише Financial Times.

Одним із нещодавніх прикладів кампанії стало розслідування щодо колишнього керівника китайського фінансового регулятора Фан Сінхая. У липні він мав взяти участь у семінарі в Пекінському університеті, однак несподівано не з'явився на заході. Пізніше державне інформаційне агентство "Сіньхуа" повідомило, що проти нього розпочали розслідування через підозри в серйозних порушеннях партійної дисципліни та законодавства.

Як зазначає Financial Times, антикорупційні чистки охоплюють дедалі більше представників китайської політичної еліти напередодні чергового з'їзду Компартії, запланованого на наступний рік. Очікується, що за його підсумками Сі Цзіньпін може отримати четвертий п'ятирічний термін на чолі партії.

Масштаби кадрових потрясінь стали помітними під час нещодавнього п'ятого пленуму Центрального комітету КПК. На засіданні були відсутні приблизно чверть його членів, причому значна частина пропусків пов'язана з політичними та антикорупційними розслідуваннями. За масштабами таких кадрових втрат сучасний Китай не стикався з подібною ситуацією з часів Культурної революції Мао Цзедуна.

За оцінками професора коледжу Клермонт-Маккенна Міньсіня Пея, від початку правління Сі Цзіньпіна різні види політичних, адміністративних і судових покарань торкнулися близько 7,2 млн членів Комуністичної партії Китаю. Серед них – щонайменше 632 високопосадовці.

Особливо інтенсивною кампанія стала під час третього терміну Сі, який розпочався у 2023 році. У цей період кількість покараних партійних функціонерів у середньому перевищувала 800 тисяч щороку. Крім того, щонайменше 628 представників китайської партійної верхівки були притягнуті до кримінальної відповідальності, що, ймовірно, передбачало реальні тюремні вироки.

Водночас результати багаторічної боротьби з корупцією залишаються неоднозначними. Згідно з даними Transparency International, з 2012 року індекс сприйняття корупції в Китаї зріс лише з 39 до 43 балів.

Окреме занепокоєння аналітиків викликає вплив постійних чисток на функціонування державного управління. Через ризик опинитися під слідством чиновники дедалі частіше уникають ініціативності, самостійного ухвалення рішень і реалізації проєктів, які можуть виявитися невдалими. Така тенденція особливо небезпечна для Китаю на тлі слабкого внутрішнього попиту та боргових проблем місцевих органів влади.

Старша економістка Oxford Economics Шеана Юе вважає, що за таких обставин місцеві керівники можуть надавати перевагу демонстрації політичної лояльності, а не пошуку нових рішень та економічним експериментам.

Ще одним негативним наслідком стає погіршення якості інформації, яку отримує центральне керівництво. Побоюючись покарання, чиновники можуть приховувати реальний стан справ і передавати нагору лише ті звіти, які відповідають очікуванням керівництва. У результаті зростає ризик помилкових управлінських рішень, зокрема в економічній сфері.

Попри негативні наслідки, експерти не прогнозують припинення антикорупційної кампанії. На їхню думку, вона поступово перетворюється не лише на інструмент боротьби зі зловживаннями, а й на механізм посилення особистого контролю Сі Цзіньпіна над партійним апаратом.

Науковий співробітник Jamestown Foundation Крістофер Най вважає, що багаторічні репресивні заходи не дали очікуваного результату, адже корупційні прояви зберігаються навіть серед найближчого оточення китайського лідера. Відповіддю Сі Цзіньпіна на цю проблему, за словами експерта, стало не пом'якшення політики, а подальше посилення тиску.

Він образно описав таку стратегію словами: "Десятиліття його лікування не спрацювало, і навіть найближчі до нього люди виявилися корумпованими. Його відповідь – збільшити дозу".

Китай не зацікавлений у швидкому завершенні війни Росії проти України, адже ослаблення Москви дозволяє Пекіну посилювати вплив на Кремль. Тому майбутній саміт за участю Сі Цзіньпіна, Дональда Трампа та Володимира Путіна навряд чи стане майданчиком для домовленостей про поділ світу.