Заява спеціального посланця президента США Джареда Кушнера про необхідність врахування "ширшої європейської архітектури безпеки" під час укладання мирної угоди щодо України перегукується з вимогами російського диктатора Володимира Путіна, які він висунув ще наприкінці 2021 року. Тоді Кремль наполягав на докорінному перегляді системи безпеки в Європі, що фактично передбачало послаблення НАТО та відновлення російського впливу на території колишньої імперії.

Про це пише оглядач The Telegraph Девід Блер.

Автор нагадує, що в грудні 2021 року Москва оприлюднила проєкт договору з дев'яти статей, у якому виклала свої вимоги до США та НАТО. Зокрема, стаття 4 передбачала заборону на розміщення військ та озброєння Альянсу на території держав, які стали його членами після 27 травня 1997 року.

Фактично це обмеження стосувалося б усіх країн НАТО на схід від Німеччини, зокрема Польщі, Чехії та держав Балтії. На думку Блера, за таких умов членство цих країн в Альянсі значною мірою втратило б практичний сенс, адже союзники не змогли б повноцінно захищати території одне одного.

Водночас російська пропозиція містила застереження, яке автор називає удаваною поступкою. Розміщення військових сил НАТО в нових країнах-членах допускалося лише у виняткових ситуаціях, наприклад, для усунення загрози безпеці, та за згодою всіх сторін, включно з Росією.

Таким чином, Москва фактично отримувала б можливість блокувати військову допомогу союзників країні, яка зазнала нападу. Блер наводить приклад Латвії: у разі російського вторгнення НАТО могло б направити туди війська лише за умови попередньої згоди самої Росії. Якщо б Москва відмовила, Альянс опинився б перед фактичною забороною захищати свого союзника.

Оглядач вважає, що саме такого результату Путін прагне досягти, коли говорить про необхідність створення нової архітектури європейської безпеки. Йдеться про усунення НАТО як перешкоди для російської експансії та отримання свободи військового тиску на сусідні держави.

Блер нагадує, що попередні американські адміністрації розуміли небезпеку таких вимог. У грудні 2021 року США та європейські союзники відхилили російські пропозиції. Уже через два місяці Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, продемонструвавши, якими можуть бути наслідки його прагнення змінити європейський порядок силою.

На думку автора, нинішня ситуація викликає більше занепокоєння через невизначеність позиції президента США Дональда Трампа. Він не виключає, що американський лідер може не виступити достатньо рішуче проти планів Кремля, які загрожують безпеці Центральної Європи.

Блер звертає увагу, що Трамп очікує на тристоронні переговори між Україною, США та Росією в Абу-Дабі й уже говорить про можливість укладення "великої угоди", яка виходитиме за межі українського питання.

Водночас автор наголошує, що реалізація російських планів не залежить виключно від позиції Вашингтона. Навіть якщо США вирішать скоротити військову присутність у країнах НАТО, які приєдналися до Альянсу після 1997 року, там залишатимуться контингенти інших держав-союзників.

Зокрема, у країнах Балтії розміщені близько 1000 британських військових в Естонії, 2000 канадських у Латвії та 2000 німецьких у Литві. Крім того, військовослужбовці інших країн НАТО перебуватимуть у сусідніх державах.

Ще одним обмеженням для Трампа є рішення американського Конгресу. Відповідно до Закону про асигнування на національну оборону на 2025 рік (National Defense Authorization Act of 2025), чисельність американського військового контингенту в Європі не може опускатися нижче 76 тисяч осіб.

Тому, як зазначає Блер, президент США не має повноважень одноосібно виконати одну з головних вимог Путіна – повністю вивести американські війська з Європи. Так само він не може змусити інші країни НАТО відмовитися від військової присутності на території союзників.

Окремо автор звертає увагу на заяву Кушнера про те, що майбутні домовленості щодо європейської безпеки не повинні надавати жодній державі права вето на суверенні рішення іншої країни. Такий підхід прямо суперечить вимогам Москви 2021 року, які передбачали можливість російського блокування розміщення сил НАТО на території нових членів Альянсу.

Підсумовуючи, Блер наголошує, що цілі Путіна давно відомі, оскільки Кремль офіційно оприлюднив свої вимоги ще майже п'ять років тому. Водночас Трамп не може самостійно забезпечити Росії всі бажані поступки, а будь-які домовленості між Вашингтоном і Москвою без участі європейських держав навряд чи матимуть практичний результат.

На думку оглядача, європейські країни мають достатньо колективного впливу, щоб перешкодити запровадженню невигідної для них системи безпеки. Тому Європа не повинна відмовлятися від цього важеля впливу під час майбутніх переговорів.

Після посилення позицій демократів у Конгресі США Дональду Трампу буде складніше одноосібно просувати власні рішення щодо України та Росії. Представники обох партій можуть вимагати від президента посилення підтримки Києва та не допустити поступок Москві.