Після провальних для республіканців проміжних виборів до Конгресу США позиції Дональда Трампа послабли, а демократи отримали вплив і нових лідерів для майбутніх президентських перегонів.
В інтерв'ю проєкту "Хід Тузова" на Апостроф TV американський політик і ведучий YouTube-каналу Rashkin Report Юрій Рашкін розповів, чи означає це, що США змінять ставлення до України і перестануть йти на поступки Кремлю, а також наскільки реальним є імпічмент або достроковий вихід Трампа з Білого дому.
Крім того, він проаналізував зв'язки Трампа з Володимиром Путіним, відносини президента США та Зеленського, роль Джей Ді Венса, Ілона Маска та майбутнє американської політики на Близькому Сході.
Як результати виборів змінили політичні позиції Трампа
– Що змінилося в Америці після виборів 3 листопада?
– Багато змінилося. З'ясувалося, що наш президент, який виглядав таким всесильним і дуже небезпечним… Небезпека все одно триває, поки він у Білому домі; бути пильним з ним неймовірно важливо.
Але він показав, що він тепер кульгава качка, тому що тепер він показав іншим політикам, що він не популярний. Для політиків найважливіше бути з популярними людьми. Тому Республіканська партія приєдналася до Трампа у 2015–2016 роках. Вона не змогла від нього відійти, бо він залишався популярним для республіканської бази.
Зараз, зважаючи на те, що сталося на виборах, республіканці зрозуміли, що бути поряд з Трампом — це програшний варіант. Наразі вони вже стали від нього відходити, починаючи з його власного віце-президента, який заявив, що причина програних виборів – це війна в Ірані.
Перше, що ми побачили, це те, що президент слабший, ніж він думав, ніж нам іноді здавалося. Він, можливо, навіть має дату, термін, закінчення його дій, тому що він, звичайно, не хотітиме йти, але він пішов минулого разу. Тому, думаю, піде і цього разу, хоч це буде, можливо, непросто.
Але бажання більшості людей, і демократів, і дедалі більшої кількості республіканців схиляється до того, що йому треба буде піти. Відповідно, Республіканська партія матиме майбутнє, Америка матиме майбутнє. Тож багато чого ми отримали за одні вибори.
З іншого боку, ми побачили, що країна не надто підтримує політику демократів, але абсолютно відкидає політику трампізму. Люди, які проти когось, можуть також сформувати дуже серйозні хороші коаліції.
Це помітно тим, що у Сполучених Штатах на цих виборах різні групи об'єдналися для того, щоб подолати трампізм. У штаті Джорджія губернаторкою буде перша жінка-афроамериканка. У Мічигані буде перший мусульманин-сенатор Сполучених Штатів. У Нью-Мексико — перша губернаторка-корінна американка. У Нью-Гемпширі буде перший сенатор-відкритий гей. Це демократи.
Різні групи, яких Трамп увесь час намагався маргіналізувати, сказати, що вони не важливі, що вони ніхто, що головні тільки білі чоловіки, можуть об'єднатися, і тоді його база недостатня в електоральному сенсі.
Якби йому вдалося протягнути закон, який він хотів протягнути, який би дуже ускладнив процес голосування, можливо, це щось змінило б. Необов'язково, але це був останній шанс. Йому не вдалося розіграти цю карту. Коли він залишився наодинці з виборцями, він програв.
Тож 4 листопада ми побачили, що Трамп ослаб, що країна почала голосувати набагато з більшим ентузіазмом за демократів, що демократія жива, і що наступні два місяці будуть важкими, бо він буде кульгавою качкою.
У січні тепер явно будуть розслідування, напевно, буде імпічмент. Незрозуміло навіть, чи просидить Трамп у Білому домі всі два роки. Настільки його намагатимуться виманити звідти.
Імпічмент або втеча: яким може бути вихід Трампа з Білого дому
– Ви вважаєте, що Трамп піде з поста президента після закінчення терміну чи внаслідок імпічменту?
– Я думаю, що Трамп триматиметься до останнього. Ми бачили, що він мав імпічмент, і потім він пішов наприкінці терміну. Так що такий варіант також можливий.
Але зараз зростають шанси того, що він справді отримає імпічмент, що теж не обов'язково гарантує, що він покине приміщення. Для нього покинути приміщення означає потрапити до в'язниці. Він зараз є злочинцем, чиє винесення вироку перенесли на після того, як він перестане бути президентом.
Тобто йому просто конкретно сказали, що вилетиш із Білого дому та сядеш. Яка тоді причина йти з Білого дому? Тільки якщо звідти його виманять чи викинуть, що, можливо, і відбувається.
З одного боку, є варіант помилування, коли Джей Ді Венс може стати президентом і помилувати Трампа. Немає жодної гарантії, що Джей Ді Венс це зробить, але це було в минулому. Президент Форд помилував Ніксона і після цього програв вибори. Так що я не знаю, що з цього приводу робитиме Венс, але принаймні угода може бути такою.
Або може бути процес імпічменту. Потрібно 67 голосів у Сенаті для того, щоб отримати імпічмент. Зараз у демократів буде 55 чи 56, залежно від того, як будуть Аляска та Міссісіпі. Якщо ці голоси будуть, тоді буде потрібно лише 11–12 голосів від республіканців.
На наступних виборах за два роки буде 19, якщо не помиляюся, республіканських сенаторів, які йдуть на перевибори. Деякі з них підуть на пенсію. Це означає, що їх ще менше хвилюватиме те, що робить Трамп.
Дехто скаже: "Ми не можемо бути поруч із непопулярним президентом, ми програємо. Нам треба бути з популярними". Вони можуть навіть, залежно від непопулярності президента, захотіти самі стати тими, хто буде лідерами майбутньої Республіканської партії. Це буде неймовірно важливо, тому що це дійсно може призвести до імпічменту.
Але треба згадати, що було 74-го року, коли до Ніксона прийшли республіканці, сказали, що у вас, сер, 15 голосів, і наступного дня він пішов. Тому коли над ним реально може повиснути імпічмент, він може сказати: "Добре, Джей Ді Венс, я тебе зроблю президентом, ти мене помилуєш, і ми розходимося".
Але що робити Трампу? Мені здається, і все більше людям в Америці здається, що він втече. І не просто, тому що для нього це було б ганебно, і він хоче бути як Янукович за всіма статтями, а тому, що це стає процедурою. Ми щойно бачили, як Болсонару-молодший програв вибори у Бразилії. Його хотіли звинуватити, йому треба було здати паспорт, і він все одно втік із сім'єю до Сполучених Штатів, де на нього чекали, де йому допомогли втекти.
Тому питання таке: куди він утече? Одні кажуть, що швидше за все в Росію, бо в нього там давні зв'язки, там на нього чекають, там у Путіна колекція колишніх диктаторів.
Але сам Трамп сказав, що якщо йому тут будуть невдячні, то він поїде до Ізраїлю і буде їх, так би мовити, лідером, тому що його в Ізраїлі, як він наполягає, люблять. Я не знаю до кінця, як до нього ставитимуться через рік, через два. В принципі, він уже скасував фінансову допомогу Ізраїлю. Якщо там люблять, то будь ласка. Але я надто добре ставлюся до Ізраїлю, щоб бажати їм Трампа як лідера.
Які злочини інкримінують Трампу
– Ви нам нагадаєте, будь ласка, які саме злочини інкримінують Трампу?
– По-перше, у нього порушення за 34 чека, які були неправильно зроблені, і 34 рази його присяжні визнали винним. Відповідно, це вже є одним злочином.
Після цього була низка інших злочинів, у яких його звинувачували, і які довелося закрити з тієї чи іншої причини, або тому, що справа розвалилася на штатному рівні, або тому, що на федеральному рівні він сам призначив генерального прокурора, і ця справа була закрита.
Як, наприклад, справа пов'язана з тим, що він нелегально виніс секретні документи з Білого дому і ховав їх у туалеті, у ванній. За це й розслідували різних людей. Але це було закрито, бо Трамп тягнув-тягнув, отримав свого суддю, і йому вдалося дотягнути до виборів, а там він виявився вільним.
Але з Трампом ніколи немає проблем знайти нові порушення закону. Питання лише в тому, хто це шукатиме. Тому потрібен спеціальний прокурор, потрібен генеральний прокурор, який даватиме цьому розслідуванню можливість пройти незалежно.
Наразі генеральний прокурор США – це колишній особистий адвокат Трампа. Тому тут можуть бути проблеми з пошуком людини, яка розбиратиметься з усіма тими порушеннями, які Трамп робить.
Але зараз Конгрес розслідуватиме. Для демократів це буде головною темою, бо зробити щось із Трампом буде дуже складно для законодавців.
Їм треба буде довести за два роки, що їх треба переобирати. Як вони цього домагатимуться? Вони намагатимуться пробити різні законопроєкти, включаючи допомогу Україні. Але вибити допомогу Україні з президента, який не хоче допомагати Україні, буде неймовірно складно.
Це відбуватиметься з цілою низкою речей, де Трамп буде з одного боку, а демократи будуть з іншого боку. У республіканців те саме.
Розслідуватимуть і Трампа, порушення його адміністрації, Маска, Стіва Віткоффа, Джареда Кушнера. Розслідуватимуть масу всього, виявлять стільки злочинів, що ми забудемо про те, що відбувалося, у нас завжди будуть наступні.
Тож набереться. Я думаю, що ці 34 злочини, за якими він чекає на вирок, за якими його вже визнали винним, для нього це головна загроза. Я не юрист, я тут спекулюю. Нехай він вийде в ефір і пояснить, якої конкретно справи він найбільше боїться, тоді обговоримо.
Чи змінять демократи політику США щодо Росії та України
– Як ви вважаєте, після виборів 3 листопада США можуть скоригувати свій курс, щоб не підігравати Путіну у цій війні? Коли приїжджають спецпосланці Трампа Віткофф та Кушнер до Путіна і називають його гуманістом на тлі знищення українських міст та вбивств людей, це, на мою думку, методами класичної дипломатії не пояснюється. Чи справді американський політикум готовий змінити цю ситуацію і країну-агресора не просто назвати країною-агресором, а й вживати заходів до країни-агресора та допомагати Україні?
– Тут є кілька рівнів. Я спробую відповісти, що можна зробити в цій ситуації, в якій ми зараз опинилися.
Останні два роки у нас не працював у принципі Держдепартамент. Марко Рубіо їздив де-не-де, робив якісь промови, але балом правили Віткофф і Кушнер. Вони не є офіційними людьми — вони тіньова дипломатія.
Тобто, коли прийдуть до влади демократи, вони знову повернуть цю тіньову дипломатію більше в тінь, бо вони розслідуватимуть, вони вимагатимуть, щоб Кушнер і Віткофф приходили, давали звіт, бо вони ніхто, вони посланці президента.
Їх ніхто не призначав. У цьому їх ніби й сила, бо вони безпосередньо з президентом, не повинні ні перед ким звітувати, і слабкість, бо домовленості з Кушнером не мають жодної сили. Якщо у вас є гарантії безпеки від Віткоффа та Кушнера, то що це за гарантії безпеки?
Тут є важливий момент, який не можна упускати. Так, важливо робити правильні справи, але також важливо говорити правильні слова. Зараз з приходом демократів у Сенаті та в Палаті представників ми побачимо лідерів Америки, які почнуть говорити правильні слова і які підтверджуватимуть їх своїми діями.
Вони голосуватимуть за Україну, замість того, що ми бачили з республіканцями останні два роки, коли два-три республіканці заявляють, що треба допомагати Україні, і це ті республіканці, які йдуть у відставку. Вони не є волею своєї партії, вони маргінали у своїй партії. Дон Бейкон або Браян Фітцпатрік закінчилися — їх не буде.
Демократи називатимуть речі своїми іменами. Це дуже важливо. Називати Путіна гуманістом — це дико, цього не має відбуватися. Цьому вже треба покласти край.
Я думаю, сподіваюся, що прихід до влади більшості демократів означатиме кінець ще й дипломатії Віткоффа та Кушнера, бо буде більше вимог та питань.
Те, що зараз потрібно відводити курс від Росії, — це цікавий момент, тому що в США політично це трохи менше розмов про Росію і набагато більше розмов про корупцію. Тому що для американців корупція, зрештою, перед виборами опинилася темою номер один, яка стимулювала людей, які вважали це проблемою, бо це не американські цінності, це знущання, коли нам погано, а він збагачується.
Все разом злилося до того, що "ох, з корупцією треба боротися". А корупція, як сказала колишня спікерка Палати представників Ненсі Пелосі: "З Трампом усі дороги ведуть до Путіна". Коли буде розслідування корупції Трампа, це відразу виходить на Путіна, на його олігархів, і це говорить про те, що потрібно продовжувати санкції проти Росії.
Замість того, щоб винагороджувати її, потрібно її карати за те, що вона втручається у наші вибори, що вона намагається купити нашу владу тощо. Тому це питання того, за яку нитку тут потягнути і як довго це відбудеться.
Так само, як американці дали відсіч трампізму в принципі, зараз ми побачимо, як демократи даватимуть відсіч трампізму по деталях на кожному фронті, включаючи імміграцію, економіку, тарифи та питання України.
Я дуже сподіваюся, що законопроєкт, проведений Палатою представників, який потім став цим зомбі-законом Ліндсі Грема, в якому був ленд-ліз для України, буде ухвалено Сенатом. Проголосують за нього та поставлять перед президентом варіанти: "Ви підписуєте це чи ні?" Якщо президент каже: "Я накладаю на це вето, бо мені не подобається Україна, і всі ви жахливі, йдіть звідси", тоді це буде тиск на Республіканську партію.
Що вони з цього приводу робитимуть? Проковтнуть це і тоді будуть разом із непопулярним президентом чи скажуть: "Зачекайте, ми роками говорили, що ми проти Путіна, що ми за Україну, і тепер ви хочете, щоб ми допомагали Путіну і були з непопулярним президентом? Ні, ми цього не робитимемо". Проголосують проти вето президента чи не проголосують, але цей тиск буде на партії, бо Трамп завжди буде Трампом.
Надія, що якраз у таких моментах зламають вето і він виявиться ще слабшим, ніж він уже є.
Закон Ліндсі Грема: чи зможе Конгрес зберегти санкції проти Росії
– Ви згадали про закон Ліндсі Грема. Трамп ще два роки очолюватиме американську зовнішню політику. У цьому сенсі, які у нового Конгресу є важелі, щоб запустити цей закон? У мене склалося враження, що Трамп і підтримав цей закон, щоб отримати інструмент для зняття санкцій проти Росії. Цей ризик зберігається?
– Мені іноді здається, що люди, які не розуміють точних рухів Трампа, і республіканці самі емоційно не можуть визнати те, що відбувається, або дуже сподіваються на Трампа, і тому не можуть визнати те, що активно відбувається.
Він був проросійським усю свою політичну кар'єру. Коли були розмови з приводу закону Ліндсі Грема і що там захований, як я сказав, вимикач, я вже не кажу про те, що там ще й палиця, якою можуть бити по союзниках, але до цього просто ще не дійшла розмова, але вона дійде. І все одно люди раділи, що цей закон пройшов, тому що це важливий сигнал, що ми продовжуємо підтримувати Україну. І що це за сигнал?
Тому мені здається, що частина проблеми з Трампом — це те, що коли ви робите з ним компроміс, ви відразу опиняєтеся, як у нас кажуть, з яйцем на обличчі. Це завжди погано закінчується і дуже швидко.
Тому він відразу використав закон Грема. Його захисники казали, що він цього не робитиме, але він це зробив. Це було очевидно, треба це розуміти. Наступного разу він зробить те саме.
Що це означає? Це означає, що потрібно йти в обхід його і що потрібно мати більшість, яка перевищує його вето. Це насамперед.
Крім того, його потрібно розслідувати, йому потрібно ставити питання, його потрібно тримати на дуже короткому повідку, що намагатиметься робити Конгрес, наскільки вони зможуть це робити.
Трамп робитиме все можливе, щоб стимулювати Путіна. По-перше, тому що йому це, здається, подобається, тому що він любить бути із сильними чоловіками, його вони, здається, збуджують. Він думає про себе як про такого сильного чоловіка.
З іншого боку, можливо, просто й фінансова залежність від Путіна, яка тримає його теж на короткому повідку: обіцянка трильйонів доларів та всього того, що він отримає, якщо він зніме з Росії санкції. Тобто, випусти мене з цієї клітки — я тобі покажу, яка я прекрасна. Трамп це робитиме, його стримуватиме Конгрес.
Якщо він випустить справді Росію з-під санкцій, чого американські політики та американські люди не хочуть, це також може призвести до імпічменту.
У нас принаймні є більшість, яка може поставити речі на голосування. Це така базова річ, що її рідко обговорюють. Більшість визначає, за що голосується, що обговорюється, що не обговорюється.
За Майка Джонсона багато чого не обговорювалося, бо якби це поставили на обговорення, то результат не сподобався би президентові, тому що і демократи, і республіканці проголосували б за масу законопроєктів, а президент не хоче, тому не ставиться на голосування. І ось зараз такі незручні для Трампа та республіканців законопроєкти ставитимуться на голосування весь час, тоді як вони продовжуватимуть розслідувати Трампа та його діяльність.
Зв'язки Трампа та його оточення з Росією
– З приводу сентименту Трампа до Росії та Путіна. Чи зберігається небезпека того, що Путін продовжуватиме експлуатувати цю слабкість Трампа і купуватиме його, пропонуючи всілякі проєкти через Кирила Дмитрієва, тунель між Камчаткою та Аляскою, наприклад?
– Я думаю, що очевидно, що Путін купив Трампа вже дуже давно. Просто зараз вони з одного боку обговорюють проєкти, бо якщо маєш багато грошей, це не означає, що ти не хотів би ще більше.
Трамп намагається збагатитися за два роки, і при цьому його збагачення — це те, на чому спеціалізується Росія: корупція. Тому корупція Трампа — це не бий лежачого.
Питання в тому, що він реально проросійський. Тут, мені здається, зараз є дуже цікавий приклад людини на ім'я Серджіо Гор, який насправді Сергій Гороховський з Ташкента. Ілон Маск його здав, сказав, що він змія.
Ця людина заправляла кадрами у Білому домі. З Москвою у нього якісь зв'язки були. І взагалі він відмовлявся визнати, що він пов'язаний із Росією. Загалом, людина приховує своє походження, поводиться підозріло. Коли Ілон Маск на нього наїхав, його аж послали до Індії послом.
Але ця людина пропустила через свої руки половину, якщо не більше, людей, які працюють на цю адміністрацію. Це, так би мовити, головний кадровик. Наразі Трамп, до речі, хоче повернути його, можливо, на позицію держсекретаря, можливо, на позицію глави адміністрації. Тут є кілька варіантів.
Я вже не кажу про те, що крім Дмитрієва, є ще й Кремльов, який сплатив чи то весілля, чи вечірку для Дона-молодшого. Там такі сильні прокремлівські зв'язки, що Трамп виглядає просто як ще один путінський олігарх.
– Скажіть, американські спецслужби, на вашу думку, мають розслідувати ці історії із сином Трампа та його зв'язки з кремлівськими олігархами, з тим самим Кремльовим? З останнього те, що ми побачили, що син Трампа поїхав на полювання до Монголії з цим Кремльовим.
– Важливо, що питання Росії для Трампа неймовірно чутливе. Він накинувся на коміка на ім'я Білл Мар, який прийшов до нього в Білий дім на обід. Комік потім сказав, що мене не могли б краще приймати, якби я був росіянином. Бо всі знають, що росіян добре приймають у Білому домі.
Трамп після цього так розлютився, що написав пост на 1300 слів — це, здається, найдовший його допис, де він назвав цього коміка жахливими словами і прокляв його на всі боки. Тож жартувати з приводу Росії Трамп дуже не любить, для нього ці жарти абсолютно не смішні.
З іншого боку, коли до Білого дому на Гелловін приходить дитина у радянській військовій формі, то Трамп усміхається, бо бачить щось знайоме та російське. Тож його зв'язок та його погляд тут дуже зрозумілий, очевидний.
Хто його має розслідувати? Його мають розслідувати відповідні органи. Хто призначав глав цих відповідних органів? Він. Більше того, люди, які займалися його кримінальними справами, були, наскільки я розумію, звільнені. Ті, хто їм допомагав, їм каву приносив, були звільнені з усіх цих органів, бо там була чистка, щоб не було зрозуміло до кінця, наскільки, я думаю, близькі зв'язки Трампа з Путіним.
Тому і всі ці олігархи, їхня участь і те, що були історії про те, що його криптовалютні багатства замішані в Росії, показують, що його зв'язок із Росією дуже серйозний. Розслідуватиме його, мабуть, цей Конгрес і генеральний прокурор наступної адміністрації.
Зараз є мрія у демократів, що Джек Сміт, який був спеціальним прокурором при Байдені, який розслідував Трампа, але потім не встиг, буде генеральним прокурором за наступного демократичного президента. Що ось головне завдання прокуратури — це боротися з корупцією, боротися з трампізмом і збагаченням, а все це, знову ж таки, приводить до Росії.
Чому Марко Рубіо може втратити посаду держсекретаря США
– Юрію, ви згадали про те, що держсекретаря можуть поміняти. Чим завинив Марко Рубіо перед Трампом у такій ситуації?
– З Марко Рубіо все очевидно, та й із Трампом усе очевидно. Трамп має таку цікаву звичку, як персонаж у якомусь телевізійному шоу, який у якийсь момент дивиться в камеру і каже: "Що вони не знають, так це те, що я в цей момент зараз планую". І ми як публіка знаємо, а всі довкола цього не розуміють.
Коли справа доходить до Трампа, він це говорить натовпу на своєму трампінгу. Наприклад, коли був останній трампінг у Канзасі, на сцену піднімається Марко Рубіо, який там випадково опинився. Трамп каже: "Він такий популярний, якщо він буде надто популярним, я його звільню". Тобто він так працює. Коли хтось стає популярнішим, ніж Трамп, він його звільняє. Тож це одна причина, чому Марко Рубіо можна замінити. Він стає популярним.
З іншого боку, він не настільки популярний, щоб бути популярнішим за Трампа. Просто Марко Рубіо має свої ідеї, свої бажання, він хотів би обиратися в президенти. Можна через 4 роки, через 6 років, так би мовити, але краще було б через 2 роки. Він взагалі молодим талантом завжди вважався у політиці Флориди. Тож він готовий у президенти хоч зараз.
Тож для цього треба піти з адміністрації. Він не проти. Вони в парі йдуть зі Сьюзі Вайлз, бо їхнє політичне флоридське минуле їх пов'язує. Я думаю, що вона піде, піде і він. Тоді Сергій Гроховський може претендувати на те чи інше місце (9 листопада Трамп призначив замість Сьюзі Вайлз головою апарату Білого дому радника президента США з внутрішньої безпеки Стівена Міллера, — ред.)
Марко Рубіо, на мою думку, зробив досить багато для цієї адміністрації. Я думав, коли його взяли держсекретарем, що це був план Трампа позбавитися Марко Рубіо, як сенатора у Флориді, який ставить незручні питання, помститися, а потім раз і звільнити його. Я думав, можливо, Марко Рубіо подивиться на те, що там відбувається, і піде з цієї адміністрації, скаже: "Так пристойні люди не поводяться".
З'ясувалося, що він не знайшов там нічого для себе непристойного, щоби піти, і Трампу він сподобався, тому що, мабуть, на рівні людського спілкування Трамп зміг з ним спрацюватись. Навіть коли Рубіо піднявся на сцену, все, що він казав, — це якийсь прекрасний Трамп, як він нам усім допоміг, життя без Трампа — це не життя.
Тож він спрацювався із цією адміністрацією, але зараз йдуть провали. А за провали має хтось заплатити. Тож подивимося. У цій трампівській адміністрації можуть взяти на роботу жінку, але якщо звільняють, то жінок насамперед. Тож Сьюзі Вайлз довго протрималася. Подивимося, чи зможе втриматися ще довше.
Але це не так і ненормально: змінюються держсекретарі, змінюються чиновники після розгрому. За ідеєю, після такого розгрому непогано б поміняти президента. Але він відмовляється. Щось не хоче йти з Білого дому. Тож, можливо, комусь іншому доведеться за це заплатити.
Чому Трамп ненавидить Зеленського
– Я не помилюся, якщо скажу, що стосунки між Трампом та Зеленським складні, що Трамп не любить Зеленського?
– Так, я думаю, що Трамп його, м'яко кажучи, ненавидить, бо коли Трамп думає про Україну, то він згадує імпічмент 2019 року, роль у якому зіграв Зеленський. Він після цього просто починає мститися.
Як він це робить, залежить від ситуації, але він накричав на Зеленського, як тільки став президентом вдруге, тобто він недовго чекав. За першої ж зустрічі накинувся. Вийшло те, що вийшло. Європейці злетілися і потім одне за одним. Зараз ситуація така, що трохи по-іншому доводиться тиснути на Зеленського. Але Трампу Зеленський ніколи не подобався.
Більше того, Лев Парнас багаторазово озвучував, що Трамп послав його в першу свою каденцію натиснути на Зеленського буквально після обрання Зеленського, щоб той одразу погодився, бо інакше не приїде на інавгурацію віце-президент Майк Пенс. Тобто, тиск на Зеленського з боку Трампа був із моменту, коли Зеленського обрали, і триває досі.
Той факт, що Зеленський продовжує розігрувати так, ніби там щось відбувається, що в них стосунки то кращі, то гірші — це данина певному таланту Зеленського та відчайдушності становища, в якому він опинився як лідер України. Нині непростий воєнний час, коли не можна просто втратити Сполучені Штати як союзника. За це треба боротися. Це не просте завдання.
Трамп повторює кремлівські наративи
– Я думаю, чи не підмішуються до почуттів Трампа до Зеленського ще й якийсь, можливо, жаль, який звучить у його словах, коли ми чуємо, що, в принципі, росіяни могли взяти Україну чи Київ за кілька днів, але якийсь поганий російський генерал повів свої танки через болото. Взагалі, Дональд Трамп знає, що Росія воює з Україною з 2014 року?
– Я думаю, що це не дуже його турбує. Якби він знав, чи його виборці знали, то тоді він і вони б розуміли, що всі його заяви про те, що якби я був президентом, то цієї війни ніколи б не було, і я б закінчив цю війну за 24 години, якщо був президентом, це повна нахабна брехня, бо війна була при ньому чотири роки. Він її не зупинив ні за 24 години, ні загалом. Тому все він розуміє.
А коли він заявляє про генерала, який не туди направив війська, це мені нагадує про те, як він конкретно озвучує кремлівську методичку. Просто настільки, що він і Пєсков — це практично одне й те саме.
Мені тут нічого додати, крім того, що я це помітив ще, здається, у 2015 році. Я був шокований, коли почув, що кандидат у президенти просто озвучує Sputnik, ніби він читає новини звідти.
Я впевнений, що це було не вперше, коли він просто озвучує кремлівську методичку і потім працює з цими фактами, коли він каже, скільки людей було втрачено на фронті, коли він приписує цифри, пов'язані зі смертю росіян, наче це смерть українців чи тих та інших. Він просто не в змозі бачити світ, окрім як губернатор Путіна.
Чи зможе новий Конгрес відновити військову допомогу Україні
– У зв'язку зі змінами у Конгресі, ви бачите там достатньо демократів і, можливо, республіканців, щоб справді відновити допомогу Україні?
– Я не бачу способу, враховуючи те, що було у 2019 році, коли Трампа за його вимоги зобов'язали допомогти Україні, а натомість він вирішив поторгуватися із Зеленським ще, ще і ще. Це говорить про те, що Трамп чинитиме опір будь-якій допомозі Україні, робитиме все, щоб її загальмувати.
Подивимося, чи можна буде щось провести. Якщо ухвалити закон, в якому обов'язково потрібно допомагати Україні, президент накладає на нього вето, вони відбивають це вето, тоді цей закон починає працювати. Президент все одно намагатиметься вставити палки в колеса, щоб він не запрацював правильно і гальмував.
Тут потрібно, щоб нарешті прийшов до влади демократичний президент чи будь-який інший республіканець. Практично будь-який інший республіканець, на мою думку, буде менш проросійським. Вони мають усі свої інтереси. Одні з них — технофашисти і таке інше.
Щоправда, якщо Такера Карлсона оберуть президентом, це було б ще, напевно, веселіше, бо він дуже добре мислить, не гірший комунікатор, ніж Трамп, і цілком міг би цей MAGA-натовп собі забрати і очолити.
Але у демократів зараз нарешті з'являться лідери, бо довго питали: "Де ж вожді у демократів?" Тепер демократи боротимуться за кандидата на посаду президента. Це означає, що ми побачимо нових зірок. Це буде дуже важливим. Вони будуть говорити про різні речі, включаючи підтримку України, бо це одна з речей, яка може згуртувати республіканців та демократів.
Подивимося, чи зможуть працювати разом, бо технічно багато чого можуть зробити, включаючи допомогу Україні. Але чи зважаться вони використати санітарів і вдягти на президента гамівну сорочку… У цій республіканській партії поки що я ще не бачу такого розпачу, що треба зв'язати президента, інакше нас усіх тут виборці втоплять. Вони поки що тримаються за президента.
Можливо, вони після цих виборів зроблять якісь висновки і вирішать, що триматися за президента — це невигідна позиція. Тоді хто знає, до чого це може призвести. Але зараз у Республіканській партії я сумніваюся. Я хочу побачити хоч одне вето Трампа, яке вони можуть перевершити і знайти в собі хребет.
Якщо є 54, 55, 56 голосів, то до 67 не так багато. Але це гігантський крок для Республіканської партії, який в якийсь момент їм доведеться зробити.
Зараз Джей Ді Венс заявив, що війна в Ірані — це головна причина, чому республіканці програли. Звичайно, можна сказати, що це плювок у бік Трампа. Але з погляду Венса, це насамперед спроба пояснити, що це не він, що він тут ні до чого, що не треба карати його за це. Тож це буде тренд республіканських політиків, які тікатимуть від непопулярного до популярного.
Трамп перестав звинувачувати Україну в ударах по російських НПЗ?
– Цікаво, як відреагував Дональд Трамп на цю заяву Венса, який дезавуював заяву Трампа про те, що у всьому винна Україна, оскільки Україна б'є нафтопереробними заводами Росії, які виробляють дизель. Чи є якась реакція від Трампа на цю заяву?
– Поки що я реакції не бачив. Я знаю, що він не може звільнити віцепрезидента. Я бачу, що його риторика щодо дизеля та України зупинилася з виборами. Тобто, можливо, це була передвиборча риторика. Коли вибори закінчилися, то йому начхати, що там відбувається, що не відбувається.
Але треба визнати, що він розуміє, тому що він сам запитує людей навколо нього, за матеріалом New York Times, чи була б ситуація такою, якби він не напав на Іран. Тобто, він усе розуміє, він знає, що це сталося через те, що він напав на Іран, а не через те, що Україна б'є по російському дизелю.
Путіну зараз буде дуже важко і дуже нелегко через те, що Україна робить і продовжуватиме робити з НПЗ на Росії. Якщо Трампу такий важливий стан Путіна, то він продовжуватиме про це скаржитися. Мені цікаво спостерігати, чи скаже він щось, чи справді тепер закінчилися звинувачення на адресу України, бо вибори все, а далі суп із котом.
Як Ілон Маск думав, що купив собі президента США
– Як ви розумієте позицію Ілона Маска? Для мене Ілон Маск протягом довгого часу був ніби людиною з майбутнього. Іноді його позиція, звичайно, дивує, але з іншого боку, все ж таки Ілон Маск і його компанія серйозно допомагають Україні, забезпечуючи роботу Старлінка. Яка позиція Ілона Маска?
– В Ілона Маска зараз дуже важка ситуація, бо Ілон Маск вирішив, що він купив собі американського президента. Це непросте завдання, бо, по-перше, це найдорожче задоволення для більшості людей. Він сам витратив майже 300 млн доларів для того, щоб обрати Трампа.
З іншого боку, сам Маск не може бути американським президентом, бо він не народився у Сполучених Штатах. Як і я, він натуралізований громадянин Сполучених Штатів і, відповідно до Конституції, не може бути президентом.
Але Ілон Маск вирішив, що як круто, він просто собі купив свого, він там переїхав до нього в Мар-а-Лаго, поставив там намет свій, жив у нього якийсь час, допоміг йому набити адміністрацію своїми людьми, сам у нього попрацював якийсь час. Вирішив, що в нього все гаразд.
Щоправда, Маск не знав, напевно, цих імен, але він влаштував собі такий варіант Березовського та Ходорковського, коли з'ясувалося, що влада врешті-решт у президента, а не у власників великих компаній. Президент може зробити багато чого, що дуже зашкодить. Не просто взяти та арештувати, а забрати якісь ліцензії чи націоналізувати компанію, просто тому, що президент може, а Ілон Маск не може.
У результаті Ілон Маск витратив майже пів мільярда доларів на ці вибори замість того, щоб запускати свою партію, замість того, щоб щось ще робити. Витратив гроші на Республіканську партію, на щастя, довівши, що гроші перестали працювати, бо коли ти Трамп, коли ми маємо платити гроші тобі з кожного галона бензину, який ми купуємо, то скільки б ти нам реклами не показував, ми знаємо, що ти нам не подобаєшся.
Це дуже важливе розуміння для всіх людей, які просто вирішили, що якщо їм можна витратити гроші, то вони купили собі результат. Виявляється, це не працює.
Але Ілон Маск, як я сказав, у тяжкій ситуації, тому що коли він підтримав Трампа з цим DOGE, він втратив свою купівельну базу. Люди купували його машини, тому що це було добре для планети, вони вірили у технологію, у майбутнє тощо. А з'ясувалося, що вони підтримали технофашистів, які за Трампа, якого вони ненавидять. Тому він втратив свою купівельну базу.
Після цього своєю поведінкою, то він включає Starlink, то він його відключає, то він його сповільнює, він втратив політиків, тому що політики не люблять, коли хтось змагається із їхньою владою. А тут з'являється чувак, який каже, що залежно від того, який коктейль наркотиків він сьогодні приймає, він то на стороні Росії, то на стороні України, подивимося завтра.
Політикам це не подобається, тому почулися гучні питання про те, що потрібно його розслідувати і зліва, і праворуч. І в результаті хто виявився в нього єдиним, хто його ще не покинув? Дональд Трамп. А, і Володимир Путін, який сказав йому, що ми можемо знищити ваші супутники, і тоді ви матимете великі проблеми у вашій компанії. Ми в Росії, як жили в печері, так і житимемо в печері — це у вас будуть проблеми.
Маск зрозумів, що він застряг як слуга двох панів. Зараз ми спостерігаємо, як він втрачає в популярності, втрачає в значущості, але продовжує бути найбагатшою людиною у світі. Подивимося, що буде далі, але зараз на нього чекає повістка до кількох різних комітетів. Будуть адвокати, від яких він відбиватиметься. Подивимося, чим це скінчиться.
Але в Сполучених Штатах це мені більше нагадує гангстерські фільми 1930-х років, коли якийсь банківський грабіжник пограбував кілька банків, такий крутий чувак, начебто переможець, а потім його оточили поліцейські та розібралися. Це така ідея, коли сильний чувак проти системи, система перемелює. Тут, я думаю, Маск не зрозумів, яку роль він відіграє.
Для Маска краще відійти від керування Starlink
– До речі, якщо я не помиляюся, спроба перехоплення американського супутника вже була, тобто погрози Путіна, можливо, справді впливають на Ілона Маска. З іншого боку, компанія StarShield — це вже не компанія Ілона Маска, це компанія, якою керує Пентагон. Як ви вважаєте, у демократів вистачить політичної волі відбити наступну атаку, якщо вона відбуватиметься щодо уповільнення роботи системи StarShield в Україні, якою користується українська армія?
– Це справа контракту. Ілон Маск — найбагатша людина через те, що має контракти від американських платників податків. Представляють інтереси платників податків конгресмени та сенатори.
Тому вони битимуть по ньому і повістками, і контрактами. Він має зважувати ризики. Я думаю, що для нього бути на стороні Путіна буде менш вигідно. Знову ж таки, немає гарантій, що Путін не використає свої погрози і не знищить його супутники. Ця погроза Путіна не означає, що з ним слід домовлятися. Погроза Путіна означає, що його треба знищити.
Але для Ілона Маска, який опинився в такій ситуації, напевно, врешті-решт було б краще відійти від такої компанії. Щоб цим бізнесом займалася не одна людина, не очолював один такий супермен. Можливо, це справді потрібно націоналізувати. Це якийсь такий неприємний момент, бо соціалізм і таке інше.
Але принаймні те, що нам зараз потрібно і в питанні Ілона Маска, і в питанні дата-центрів, які є великим фактором в американській політиці штучного інтелекту, — це якісь правила, яким слід слідувати і які виконуватимуться.
Бо коли правил немає, і це суцільний дикий захід, і ми думаємо або його залишити, або його посадити... Можливо, є шлях інший, можливо, є правила, можливо, поставити на дорозі світлофори якісь, і тоді буде якийсь рух, щоб поліція за цим стежила.
Але це потребує роботи. Це не вирішується на одних виборах, бо у Трампа продовжують бути не лише всі його силовики, директор ФБР і так далі, а й усілякі комітети, адміністративні комісії, які займаються всім — від виборів до торгівлі акціями.
Він скрізь понасаджував своїх людей, які теж не висловлюють жодного несхвалення, нічого, що не подобається Трампу, бо вони там, як люди Трампа. Або він розігнав ці комітети, і там немає людей.
Тому Трамп наробив багато шкоди і продовжуватиме робити багато шкоди, використовувати всі важелі для того, щоб його було важче зупинити, сповільнити, вимагати від нього відповідальності.
Зараз ми побачимо, що зміна влади означатиме зовсім інший запах у Вашингтоні, просто тому, що люди відчуватимуть, що це не один раз, а це лише початок. Якщо зараз щось не станеться, якщо не скоригується Республіканська партія, президент, то це тільки початок.
Ми бачили схожі ситуації у Сполучених Штатах. Наприклад, коли була Велика депресія у 1929 році. У 1930 році надіслали сигнал, а в 1932 році обрали Рузвельта, який був президентом 16 років. Тож якщо республіканці не почують сигнал історії тут, то виборці донесуть.
Іран та США: чи продовжить Трамп війну
– Скажіть, після виборів 3 листопада, яке майбутнє кампанії Ізраїлю та США в Ірані? Чи буде спроба активізувати цю війну?
– Я не впевнений, тому що Трампу, в принципі, начхати. Його цікавить особисте збагачення та все, що з цим пов'язано. Тому поторгуватися, розпочати війну, не розпочати війну — це я собі можу легко уявити, а те, що його хвилює щось…
Його не турбують наступні вибори. Це не в його картах зараз. Йому потрібно буде якимось чином утриматися при владі, але війну з Іраном йому потрібно зупинити, якщо він хоче щось робити. Але він сам сказав, коли його спитали, коли ця війна закінчиться: "Коли я хочу". Отже, це така війна за вибором. Коли йому це набридне, коли він вирішить, що він уже награвся, то він піде.
А в Ізраїлю більше бажання розбиратися з Іраном через питання національної безпеки та питання, пов'язані з Нетаньяху, питання влади, політики ізраїльської, безпеки. Я в цьому не розуміюся, просто знаю, що Іран залишається сусідом і залишається загрозою під боком. Із цим треба буде розбиратися, щось робити.
А для Сполучених Штатів це ми ніби залізли у вулик злих бджіл, але це якісь неправильні бджоли, нам треба кудись далі йти і бігти звідси. Трамп взагалі звик змотувати вудки, коли щось іде непопулярне. Тому він має шість банкрутств. Він бачить, що це змотується, потім каже: "Я розумний, першим пішов. Всі інші дурні, а я перший змотав вудки".
Отже, можливо, Іран буде його сьомим банкрутством. Можливо, Сполучені Штати будуть його сьомим банкрутством. Ми ще до кінця не знаємо, на чому зупиниться.
Але він зараз стягує війська та стягує військові сили до затоки. Очевидно, він хоче мати варіанти. Хто знає, до чого це приведе? Американці не зацікавлені у цій війні. На виборах ми однозначно показали, що ми не зацікавлені.
Республіканці сказали: "Нам не подобається, коли наша країна перша нападає. Це просто не наш стиль, не американський". Надія на те, що якимось чином Трамп або політики, або люди навколо нього почують, що воля народу досить однозначна.
Якщо ні, то Трамп має час до 3 січня творити ще якийсь варіант повного свавілля з розумінням того, що потім прийдуть демократи і будуть розбиратися. Можливо, Трамп думає: "Гей, я зараз тут все це вирішую, до 1 січня все буде чудово. Вони мені ще пам'ятник поставлять". У нього, так би мовити, дурні ідеї регулярно. Але в нього справді є час до 3 січня. Після цього треба буде обережніше працювати.