"Як після біоатаки": NYT розповіло про новий підхід до лікування поранених в Україні

Українські військові, які зазнали поранень під час вибухів дронів, часто стикаються з небезпечними інфекційними ускладненнями. У відкриті рани потрапляють ґрунт, уламки та бактерії, частина яких уже не реагує на антибіотики. За оцінками фахівців, такі інфекції виявляють у 30–40% поранених, яких доставляють до лікарень. У найтяжчих випадках вони можуть призвести до ампутації кінцівок або смерті.

Для протидії цій проблемі в Україні почали впроваджувати систему знезараження військових ще до їхньої госпіталізації.

Про це пише The New York Times.

Як зазначає видання, шлях із передової до лікарні іноді розтягується на дні, тижні й навіть місяці. Упродовж цього часу в ранах можуть розвиватися бактерії, стійкі до багатьох антибіотиків. Після потрапляння таких пацієнтів до цивільних медичних закладів виникає додатковий ризик поширення небезпечних мікроорганізмів серед інших хворих.

Ініціаторкою створення системи стала Гейлі Юрен — клінічна фармакологиня та фахівчиня з медицини катастроф, яка працює в Україні. Вона порівняла ситуацію з наслідками застосування біологічної зброї, адже медики нерідко стикаються з інфекціями, проти яких майже не залишилося ефективних препаратів.

"Якщо ми не маємо антибіотиків для лікування цих пацієнтів, то чим це відрізняється від ситуації, коли людина зазнала впливу сибірської виразки?" — зазначила Юрен.

За її словами, лікарні вже мають розроблені протоколи поводження з людьми, які зазнали впливу біологічних агентів. Ці напрацювання можна було адаптувати до умов війни. З відповідною пропозицією Юрен звернулася до головного хірурга України, після чого заручилася підтримкою Міністерства оборони та Міністерства охорони здоров’я.

Пілотний проєкт розпочали у вересні біля однієї з лікарень у центральній частині України. Перед госпіталізацією поранених переодягають, знімають забруднені пов'язки, обробляють шкіру антисептичними засобами та пропонують прийняти душ. Раніше військових зазвичай доправляли безпосередньо до лікарень у тому одязі та пов'язках, у яких вони перебували після поранення. На них могли залишатися небезпечні бактерії.

Юрен наголошує, що проблема виходить за межі України. Одна з лікарень, де вона працювала, розташована приблизно за 64 кілометри від польського кордону, а в Польщі також лікують українських військових. На її думку, поширення бактерій, стійких до антибіотиків, становить "величезну загрозу біологічній безпеці решти Європи".

На небезпеку таких інфекцій звернув увагу й полковник армії США, головний хірург Командування спеціальних операцій у Європі. Він пояснив, що неконтрольоване поширення бактерій може загрожувати не лише військовим, а й іншим пацієнтам цивільних лікарень.

"Якщо вони потраплять до загальної системи лікарень, то наражатимуть на небезпеку 70-річного пацієнта з пневмонією або 25-річного пацієнта з апендицитом, якщо ми не зможемо стримати їх поширення", — сказав він.

Чому інфекції стали серйозною проблемою на фронті

Інфекційні ускладнення супроводжували війни в різні періоди, однак умови сучасних бойових дій значно загострили цю проблему. Доктор Джон Голкомб, хірург у відставці, який служив в Іраку та Афганістані, пояснює: у зоні бойових дій часто складно забезпечити належний інфекційний контроль і раціональне використання антибіотиків. Це створює умови для появи бактерій, стійких одразу до кількох груп препаратів.

"Справа не в чомусь одному. Проблема в усьому одразу. Це призводить до появи мікроорганізмів, стійких до кількох препаратів", — зазначив він.

В Україні ситуація набула особливо гострого характеру через зміну характеру бойових дій і масове використання безпілотників. Їхні вибухи завдають значних пошкоджень тканинам і кісткам, а разом із ґрунтом заносять у рани бактерії. Фахівець з інфекційних захворювань Вашингтонського університету доктор Пол Поттінгер пояснив, що мікроорганізми можуть проникнути в організм через будь-яке пошкодження шкіри.

У звичайних умовах ризик інфікування можна зменшити завдяки швидкому промиванню рани, видаленню пошкоджених тканин та обробці антисептиком. Однак на передовій виконати ці процедури вчасно вдається далеко не завжди.

Традиційне правило військової медицини передбачає, що поранений має отримати хірургічну допомогу протягом так званої "золотої години" — перших 60 хвилин після травмування. Через масове застосування дронів і складність евакуації дотримуватися цього принципу дедалі важче. Військові можуть залишатися в окопах або лісосмугах протягом днів і тижнів. За цей час вони втрачають кров, недоїдають, а їхній організм слабшає, що знижує здатність протистояти інфекціям.

Додаткову небезпеку створюють біоплівки — захисні структури, які бактерії можуть сформувати на поверхні рани вже приблизно за вісім годин. Вони ускладнюють дію антибіотиків і перешкоджають видаленню мікроорганізмів звичайним промиванням.

Під час евакуації медики не завжди мають достатньо води, антисептичних засобів і діагностичного обладнання. За таких обставин їм часто доводиться використовувати потужні антибіотики, що, своєю чергою, сприяє відбору та поширенню стійких до лікування бактерій.

Евакуація пораненого може передбачати до восьми етапів. Поки військовий проходить цей шлях, інфекція здатна поширитися на глибші тканини та кістки. У таких випадках хірургам доводиться проводити складні операції з видалення уражених ділянок.

"Ці пацієнти дуже складні. Потрібно видалити всі інфіковані тканини. Ми проводимо масштабні операції", — розповів доктор Євген Філоненко з Вінницької обласної клінічної лікарні імені М. І. Пирогова.

Якщо бактерії вражають кісткову тканину, іноді зупинити інфекцію можна лише шляхом ампутації. Коли частина кістки відмирає, кровопостачання в цій ділянці припиняється, тому антибіотики практично не можуть туди потрапити.

Про складність лікування таких пацієнтів розповів і доктор Пі Джей Бреннан, фахівець з інфекційних захворювань Пенсильванського університету. Він входить до групи американських спеціалістів, які щовівторка дистанційно консультують українських медиків.

"Я ніколи не бачив нічого подібного. Було чимало випадків, коли ми буквально не могли знайти жодного препарату, яким можна було б лікувати пацієнта", — зазначив Бреннан.

Діагностувати інфекції також непросто через обмежені можливості лабораторій. Зразки біоматеріалів доводиться відправляти до інших медичних закладів, а очікування результатів іноді триває кілька тижнів. За цей період у рані можуть розвинутися додаткові інфекції.

Як працює система знезараження

У червні в Польщі відбулося чотириденне навчання, під час якого експериментальну процедуру відпрацьовували за участю сил спеціальних операцій США, Польщі та Бельгії.

У спеціально облаштованому приміщенні, яке спостерігачі назвали "автомийкою", українські лікарі, медсестри та військові медики тренувалися проводити знезараження поранених. Процедура передбачала зняття забрудненого одягу й пов'язок, видалення внутрішньовенних катетерів, встановлених до прибуття в лікарню, а також очищення шкіри та ран теплою водою й антисептичними розчинами. Після обробки пацієнтів переводили до стерильної зони.

Приблизно через місяць після офіційного запуску ініціативи медики вже обробили близько 150 поранених у спеціальному наметі на сході України.

Щоб перевірити результативність такого підходу, фахівці беруть у військових мазки одразу після прибуття, а потім повторюють процедуру на другий і п'ятий день. Також вони стежать за пульсом і температурою пацієнтів та раз на два дні проводять аналізи крові. Це дає змогу виявляти ознаки сепсису — небезпечної для життя реакції організму на інфекцію.

За словами Юрен, отримання лабораторних результатів іноді затримується, однак перші дані дають підстави для оптимізму. Вона також звернула увагу на психологічний вплив процедури: після очищення поранені говорять, що знову відчувають себе людьми.

"Наче ми змиваємо з них війну", — сказала Юрен.

Після перших позитивних результатів команда планує відкрити ще два пункти знезараження поблизу лікарень. У перспективі фахівці прагнуть запобігати розвитку інфекцій якомога раніше — одразу після поранення, перш ніж бактерії, занесені ґрунтом та уламками, встигнуть поширитися в організмі.

Доктор Поттінгер вважає такий підхід доцільним і сподівається, що український досвід зможуть застосовувати й в інших країнах.

"Я вважаю, що це дуже розумний підхід. Від самого початку ми ставитимемося до вас так, ніби ви зазнали зараження", — зазначив він.

Російське керівництво знову намагається покласти на Україну відповідальність за відсутність поступу в мирному врегулюванні війни. Зокрема, Кремль подає українські далекобійні удари по російській території як чинник, що нібито ускладнює переговорний процес. Водночас Москва уникає визнання власної ролі у зриві дипломатичних зусиль.