Режисер документального фільму "Покидаючи Неверленд" Ден Рід різко висловився про біографічну стрічку "Майкл" Антуана Фукуа, заявивши, що вона створює "хибний наратив" і повністю ігнорує серйозні звинувачення проти Майкла Джексона. Про це він розповів у інтерв'ю Variety.
Прем'єра "Покидаючи Неверленд" на фестивалі Sundance у 2019 році супроводжувалася безпрецедентними заходами безпеки через погрози з боку фанатів співака. Зал навіть перевіряли собаки, натреновані на пошук вибухівки. У центрі фільму – свідчення Вейда Робсона та Джеймса Сейфчака, які заявили, що зазнали сексуального насильства з боку Джексона у дитинстві. За їхніми словами, стосунки почалися, коли їм було 7 і 10 років, і включали маніпуляції, подарунки, ізоляцію від родин і навіть символічну "церемонію" з кільцями.
Фільм детально описує ці звинувачення, і, за словами очевидців, після показів у залі "не залишилося жодної сухої пари очей".
Раніше ми розповідали, що спадкоємці Майкла Джексона виграли апеляційний позов проти каналу HBO, який випустив фільм "Покидаючи Неверленд".
На противагу цьому, у стрічці "Майкл" такі теми повністю відсутні. Фільм завершується подіями 1988 року – ще до перших публічних звинувачень. У ньому, як зазначає Ден Рід, Джексон постає як жертва власного дитинства і майже казкова, безневинна фігура:
Я подивився фільм минулими вихідними. Першу частину, де Майкл дитина, я ще міг якось прийняти. Але щойно ми переходимо до дорослого Джексона – все розсипається. Я подумав, він чудовий танцівник, але його гра дуже дерев'яна, і одна з причин у тому, що в нього майже не було матеріалу. Він перетворюється на якусь воскову фігуру, яка просто виконує ці пісні. Немає жодного розуміння, що ним рухало. Це асексуальна пластикова лялька в цьому фільмі.
Читайте також: Рік приховував від родини: Джаафар Джексон розповів як отримав роль у фільмі "Майкл".
Окремо режисер розкритикував спосіб, у який у стрічці показані стосунки Джексона з дітьми:
Це було дуже неприємно. Це створює враження, що його взаємодія з дітьми була абсолютно невинною і продиктованою лише благодійністю.
Джеффрі Епштейн був великим філантропом, а Гарві Вайнштейн був великим кінематографістом, але, на жаль, є ще інший вимір їхніх історій.
За словами Ріда, стрічка фактично формує у глядача думку, що всі обвинувачі брешуть, хоча прямо цього не говорить:
Вони створюють версію подій, яка по суті показує Вейда, Джеймса та інших, хто звинувачував Джексона, як брехунів, не озвучуючи цього прямо. Вони кажуть, що причина, чому Джексон любив дітей, у тому, що він був ангелом і хотів бути добрим до дітей, а не в тому, що він хотів займатися з ними сексом.
Рід також звернув увагу на те, що у фільмі охоронець Білл Брей показаний як герой, тоді як у "Покидаючи Неверленд" звучать зовсім інші твердження:
Фільм просто перевертає правду з ніг на голову – чорне стає білим, біле стає чорним, і два плюс два дорівнює п'ять.
Він наголосив, що стрічку неможливо сприймати як серйозну відповідь на його документальний фільм:
Режисер також різко відреагував на те, що творці "Майкла" обійшли тему звинувачень, завершивши історію до 90-х років:
Чому вони уникають цього? Добре відомо, що Джексон проводив багато часу з маленькими хлопчиками, включно з тим, що вони спали разом у ліжку і зачиняли двері. Це не заперечується.
Він поставив під сумнів аргумент про складне дитинство Джексона:
Сказати, що через те, що у нього не було дитинства, йому потрібно було спати з семирічним хлопчиком у ліжку – це просто не має сенсу, правда ж?
Рід також наголосив, що Вейд Робсон і Джеймс Сейфчак не отримували грошей за свої заяви:
Всі заробляють гроші, окрім них. Вони не заробили жодного пенні. Вони не отримали нічого ні від мого фільму, ні від чогось іншого.
Коментуючи слова Антуана Фукуа про те, що "іноді люди роблять брудні речі заради грошей", режисер відповів:
Людина, яка заробила десятки мільйонів, просуваючи хибний наратив про людину, яка є педофілом – ось це брудна річ. Пан Фукуа фактично описав свої власні дії.
Рід також пояснив свою гучну заяву про те, що Джексон "гірший за Епштейна":
Різниця в тому, що сексуальне насильство над дуже маленькими дітьми, 7, 8, 9 років, – це інша категорія. Маленькі діти особливо вразливі, і завдати їм такої шкоди – це робить людину особливо небезпечною.
Він також прокоментував роль батьків у цих історіях:
Їх також "грумили". Їх спокушали. Джексон не обирав сильні родини. Він обирав слабкі, якими було легко маніпулювати.
За словами режисера, попри всю критику, успіх фільму "Майкл" цілком закономірний:
Джексон – це американський міф. Він перетворився на щось набагато більше, ніж людина. І коли це стається, вже не має значення, яким він був насправді.
Він став частиною колективної уяви, а колективна уява не може включати ідею, що він педофіл. Люди не можуть одночасно думати "він робив це з дітьми" і "але його музика чудова".
Для культури Джексон як релігія. Те, що я зробив – це богохульство. А цей фільм відновлює міф.
Говорячи про роботу над "Покидаючи Неверленд", він зазначив, що спочатку не планував займатися цією темою, але змінив думку після знайомства з матеріалами справ:
Після кількох годин розмови з Вейдом у мене буквально відвисла щелепа. Я почав розуміти, як працює процес 'грумінгу', як хижаки отримують доступ до своїх жертв.
Я прочитав десятки тисяч сторінок документів, спілкувався з детективами, прокурорами, суддями. І вийшов із чітким відчуттям, що ці двоє кажуть правду. Я ніколи не бачив нічого, що змусило б мене сумніватися в їхніх словах.
Режисер також відповів на аргументи критиків, що Робсон і Сейфчак раніше захищали Джексона:
Це і є суть "Покидаючи Неверленд". Це історія про те, як дитина може захищати свого аб'юзера, а потім усвідомити правду.
Що відомо про суди та звинувачення проти Джексона
Тема, яку ігнорує фільм "Майкл", має довгу і складну історію.
У 1993 році Джексона вперше звинуватили у сексуальному насильстві над підлітком Джорданом Чендлером. Співак заперечував звинувачення, але справа завершилася позасудовою угодою приблизно на 23 мільйони доларів. Кримінального вироку тоді не було.
У 2005 році відбувся найгучніший кримінальний процес – співак постав перед судом за низкою звинувачень, включно з розбещенням неповнолітнього. Присяжні визнали його невинним за всіма пунктами.
Водночас після смерті артиста у 2009 році з'явилися нові позови. Вейд Робсон подав позов у 2013 році, а Джеймс Сейфчак – у 2014-му, заявивши, що усвідомили пережите лише в дорослому віці.
Ці справи довгий час відхилялися судами з технічних причин, але пізніше були відновлені після змін у законодавстві Каліфорнії. У 2023 році апеляційний суд дозволив їх розгляд у суді присяжних. Станом на зараз судовий процес очікується у 2026 році.
Окремо від особистих позовів, виник юридичний конфлікт навколо самого фільму. Після виходу "Покидаючи Неверленд" спадкоємці Джексона подали позов проти HBO, звинувативши канал у порушенні контракту 1992 року, який містив пункт про недискредитацію артиста.
Сума позову становила близько 100 мільйонів доларів. Суди постановили, що справа має розглядатися в арбітражі, а не у відкритому суді. У підсумку сторони досягли угоди, і фільм був видалений з платформ HBO у США.
У 2026 році з'явився новий позов від членів родини Касціо, які стверджують, що над п'ятьма дітьми з однієї родини співак знущався впродовж 25 років.
Ці заяви з'явилися на тлі підготовки до суду за позовами Робсона і Сейфчака, а також одночасно з виходом фільму "Майкл".
Сам артист за життя послідовно заперечував будь-які звинувачення і наголошував, що його близькість до дітей була пов’язана з бажанням підтримати їх, зокрема хворих або вразливих, а також із власним досвідом втраченого дитинства через ранню славу та жахливе ставлення батька.
Джексон активно займався благодійністю, фінансував лікарні та дитячі програми і неодноразово підкреслював, що прагнув дати дітям ті емоції і турботу, яких, за його словами, був позбавлений сам.
Нагадаємо, донька Майкла Джексона рознесла біографічний фільм про зіркового батька.