Українські військові змогли переломити ситуацію на Херсонському напрямку восени 2022 року завдяки зміні тактики наступу, західному озброєнню та системному знищенню російської логістики. Зокрема, важливу роль відіграли реактивні системи залпового вогню HIMARS і M270, за допомогою яких українські сили завдавали ударів по командних пунктах, складах та маршрутах постачання противника.
Про це у колонці для "Української правди" написав посол України у Великій Британії Валерій Залужний.
За його словами, просування українських військ у відкритому степу було надзвичайно складним через відсутність природних укриттів, розгалужену мережу зрошувальних каналів та річку Інгулець. Крім того, українським підрозділам протистояли добре підготовлені російські десантні та мотострілецькі частини, які мали бойовий досвід і постійно отримували поповнення.
Виходом із ситуації стало використання західного далекобійного озброєння. Починаючи з липня-серпня 2022 року, ЗСУ завдавали ракетно-артилерійських ударів по ключових комунікаціях, командних пунктах і системі матеріально-технічного забезпечення російської армії. Це поступово послаблювало оборонні можливості противника.
Залужний зазначив, що аналіз Генерального штабу наприкінці серпня підтвердив ефективність такої стратегії. Тому було вирішено перейти до системного планування ударів, поєднуючи їх із діями піхоти та танкових підрозділів.
За його словами, спочатку українські війська розширили Інгулецький плацдарм і звільнили Білогірку. Загалом на початковому етапі наступу вдалося відсунути лінію фронту на 4–12 кілометрів та повернути під контроль понад 500 квадратних кілометрів території. Було звільнено 13 населених пунктів, серед яких Високопілля, Нововознесенське, Білогірка, Сухий Ставок і Миролюбівка.
Водночас просування на Херсонщині відбувалося значно повільніше, ніж під час вересневого контрнаступу на Харківському напрямку. Це створювало напругу у відносинах із міжнародними партнерами та українським військово-політичним керівництвом.
Наприкінці вересня Генеральний штаб переглянув структуру управління військами, переформувавши угруповання "Олександрія" на угруповання "Херсон" із двома оперативними угрупованнями – "Миколаїв" та "Кривий Ріг".
У жовтні українське командування змінило підхід до наступальних дій. Замість постійних спроб безпосередньо проривати оборону противника ЗСУ почали блокувати російські підрозділи в районах зосередження, завдавати по них авіаційних і ракетно-артилерійських ударів, а також атакувати виявлені слабкі місця оборони за підтримки бронетехніки.
Залужний окремо відзначив роль генерал-майора Андрія Ковальчука, який наполягав на зміні тактики. Зрештою, просування українських військ уздовж західного берега Дніпра та східного берега Інгульця призвело до поступового руйнування російської оборони в північно-східному секторі.
Зазнаючи втрат, російські війська почали відходити в напрямку Берислава та перегруповуватися в районі Милового. Спроби противника контратакувати вже не дали результату.
Автор також наголосив, що важливим чинником успіху стала не лише західна зброя, а й правильне поєднання військового планування, тактичних рішень та дій українських підрозділів на полі бою.
Нещодавно Валерій Залужний зустрівся з керівниками українських шкіл та освітніх просторів у різних куточках країни. Він наголосив на важливості української освіти за кордоном для збереження національної ідентичності дітей, які через війну зростають у британському суспільстві.