25 листопада Верховний Суд повторно розглядатиме касаційну скаргу у справі щодо енергомереж на території колишнього Київського радіозаводу. Перше засідання відбулось 21 жовтня, а сам судовий спір точиться навколо об'єктів електропостачання, які живлять підприємства на вулиці Бориспільській. Позивачем у справі виступає ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик», яке вимагає визнати за собою право власності на це майно.
Водночас сторона відповідача — компанія «Вардингс» — вказує на низку процесуальних питань та потенційних розбіжностей у корпоративних реєстрах, а також – на імовірний конфлікт інтересів в діях судді Леоніда Омельченка, який виносив рішення в першій інстанції. Йдеться про можливу давню участь судді Омельченка в бізнесі з людьми, які, як стверджують адвокати, пов’язані з корпоративною структурою «Енергетика».
«Апостроф» розбирався, як і чому виник спір за енергомережі, звідки взялися питання до судді та що чекати далі.
Майно продали. Чому ж продовжуються суди?
Історія почалася у 2016 році, коли під час процедури банкрутства ДП «ВО «Київський радіозавод» ліквідатор виставив майно підприємства на аукціон. Тоді за результатами аукціону від 9 листопада ТОВ «Вардингс» придбало, зокрема, кабельні лінії та розподільчі пункти на території колишнього заводу. Ці об’єкти забезпечують електроенергією підприємства, розташовані на промисловому майданчику.
У 2019 році ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про визнання недійсними результатів відкритих публічних торгів (аукціону) з продажу майна "Київський радіозавод", оформлених протоколом №1 від 9 листопада 2016 року. «Енергетик» вимагав скасувати результати аукціону і повернути майно, бо вважає той продаж незаконним.
Однак у червні 2024 року Верховний Суд у справі №15/81 відмовив у скасуванні результатів аукціону. Однією з підстав стало те, що позивач обрав неналежний спосіб судового захисту.
Адвокат «Вардингс» Даніїл Снісаренко звертає увагу й на інший висновок суду: за його словами, «Енергетик» не мав документів, які підтверджували б передачу йому спірного майна.
«Cуд в процесі розгляду вказав про те, що ПрАТ «Енергетичний завод "Енергетик"» не є власником будь-якого майна, яке знаходиться за цією адресою, підтвердив, що Фонд державного майна в процесі корпоратизації майно не передавав. Сам представник «Енергетика» в судовому засіданні також підтвердив, що майно вони в процесі корпоратизації не отримали. Таким чином виникла ситуація, коли юридично встановлено факт, що юридична особа незаконно захопила майно. Виходячи з того, що вони фактично ним користувалися, продовжували користуватися з 90-тих років і до сьогоднішнього дня, вони всім заявляють про те, що власниками є саме вони», - каже Снісаренко.
Сам «Енергетик» наполягає, що володіє мережами з 1998 року, а їхній продаж у межах процедури банкрутства був незаконним.
Після невдалої спроби скасувати результати аукціону компанія подала новий позов — цього разу про визнання права власності на частину енергетичного обладнання. У справі №910/390/24 26 грудня 2025 року Господарський суд Києва частково задовольнив вимоги «Енергетика». Суддя Леонід Омельченко визнав за компанією право власності на частину мереж та обладнання.
У липні 2026 року Північний апеляційний господарський суд залишив це рішення без змін. «Вардингс» подало касаційну скаргу.
Перше засідання у Верховному Суді відбулося 21 жовтня 2026 року. Після заслуховування сторін розгляд відклали до 25 листопада, щоб учасники могли ознайомитися з матеріалами справи.
Від «Вестінвесту» до «Енергетика»: які зв’язки знайшли адвокати
Саме рішення судді Омельченка стало приводом для нового витка конфлікту. Адвокати «Вардингс» заявляють, що він міг мати давні бізнесові зв’язки з людьми, пов’язаними з корпоративною структурою позивача.
За даними реєстрів, близько 12% акцій «Енергетика» належить ТОВ «Компанія з управління активами «Стратегія», ще 25% — ПрАТ «Співдружність-Прогрес». Обидві компанії повністю належать АТ «Космічні системи», яке до 2024 року називалося АФК «Система». Таким чином, через цю структуру зосереджено 37% акцій «Енергетика».
Адвокати звернули увагу на історію створення АФК «Система». За документами, отриманими на запити до державних органів, у 2001 році одним із засновників компанії з часткою 90% було ТОВ «Вестінвест».
Серед його тодішніх співвласників, які підписували відповідні документи, був Леонід Омельченко та громадянин РФ Михайло Євсєєв. За архівними матеріалами, частка Омельченка у «Вестінвесті» могла становити 80%. Запис про його вихід зі складу засновників внесли у жовтні 2004 року. Суддею він став у 2009 році.
Адвокати також звертають увагу, що у 2024 році Євсєєв входив до наглядової ради АФК «Система» як представник бельгійської компанії Alcor Securities. Серед керівників останньої були також громадянин РФ Дмитро Ткаченко та делеговані директори Жозе Хюльсхоф і Вадим Васильєв. У вересні 2026 року повноваження Євсєєва й Ткаченка припинили.
Alcor Securities не розкриває кінцевих бенефіціарів. В українському реєстрі бенефіціаром АТ «Космічні системи» через цю компанію зазначений громадянин України Вадим Васильєв. Адвокати «Вардингс» у розслідуванні телеканалу “Стоп Корупції / StopCor” “Космічний слід Гінера: як російський олігарх, через Брюссель і Лондон контролює завод у Києві” припустили, що за Alcor Securities можуть стояти підсанкційні в Україні Євген та Вадим Гінери.
Редакція звернулася до Леоніда Омельченка із запитом, у якому просила пояснити, чи був він засновником або учасником ТОВ «Вестінвест», коли та з яких причин залишив компанію, а також чи знайомий із Михайлом Євсєєвим і Дмитром Ткаченком та чи мав із ними спільний бізнес.
На момент підготовки матеріалу відповіді на запит редакція не отримала.
Водночас у своєму листі, який був оприлюднений у матеріалі-розслідуванні журналістів StopCor “Енергетика під загрозою? Як судові рішення можуть передати активи людям із рф?” від 25 лютого 2026 року, Омельченко заперечив наявність конфлікту інтересів і володіння цінними паперами держави-агресора. Документи, які стосуються його участі у «Вестінвесті», суддя назвав такими, що мають ознаки підробки. Також він повідомив, що звернувся до Генерального прокурора через можливе втручання у свою діяльність.
Відповідаючи журналістам StopCor, Омельченко визнав, що створював компанію разом із Михайлом Євсєєвим. В інтерв’ю журналістам він також підтвердив, що знає Євсєєва та Дмитра Ткаченка і що вони разом заснували компанію. На запитання про те, чи підтримує з ними спілкування, суддя відповів, що це його особиста справа.
Отже, факт спільного бізнесу з Євсєєвим суддя не заперечував. Водночас він поставив під сумнів достовірність документів щодо своєї участі саме у «Вестінвесті» та відкинув звинувачення в конфлікті інтересів. Ці обставини важливо розмежовувати: підтвердження ділового знайомства саме по собі не доводить упередженості судді.
Адвокати «Вардингс» неодноразово просили відвести Омельченка від розгляду справи. Зокрема, судами тричі були винесені ухвали про відмову в задоволенні заяв про відвід судді.
У «Енергетику» наголошують, що цими судовими рішеннями підтверджено відсутність підстав для відводу. Під час засідання Верховного Суду 21 жовтня представник компанії також звернув увагу, що одну з ухвал про відмову в задоволенні відводу ухвалював інший суддя Господарського суду Києва — Анатолій Івченко.
У 2025 році Державне бюро розслідувань повідомило Івченку про підозру в державній зраді. За версією слідства, у 2012 році він задовольнив позов Міністерства оборони РФ про стягнення з України понад 3,1 млрд грн.
Адвокат Володимир Мартиненко пояснює, що правосуддя має бути неупередженим. Якщо в стороннього спостерігача виникають обґрунтовані сумніви щодо безсторонності судді, це може бути підставою для його відводу відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу.
Російський слід у структурі власності: сторони висунули взаємні звинувачення
«Енергетик» у відповіді редакції наполягає, що є власником спірних мереж із 1998 року, а під час продажу майна Київського радіозаводу у 2016 році були допущені порушення.
Компанія також заявляє, що структуру власності вже аналізували в суді у справі №910/7700/19. За її твердженням, на підставі даних Єдиного державного реєстру та Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку суд не встановив серед кінцевих бенефіціарів із часткою від 10% громадян або юридичних осіб РФ. У «Енергетику» також стверджують, що суд із формальних причин не долучив додаткові документи, на які посилалися адвокати «Вардингс».
Окремо у своїй відповіді на запит ТОВ “АПОСТРОФ ТВ” в ПАТ “Енергетичний завод” «Енергетик» заявили, що керівником ТОВ «Вардингс» був Бездольний Ігор Петрович і він нібито мав громадянство РФ. У «Вардингс» це заперечили: за даними YouControl, Ігор Бездольний є громадянином України. Він керував компанією з 2016 до 2023 року та був її засновником до 2024-го.
Також у «Вардингс» підтвердили редакції, що Бездольний передав компанію падчерці Юрис Н.В. через проблеми зі здоров’ям. У 2025 році він кілька разів просив слідчого провести допит у режимі відеозв’язку, однак отримав відмову. Через неявку матеріали щодо нього виділили в окреме провадження та передали до Павлоградського суду.
Фонд державного майна України вважає спірне енергетичне обладнання державною власністю. У ФДМУ заявляють, що під час реорганізації Київського радіозаводу в 1996–1998 роках майно передали «Енергетику» неналежним чином.
Господарський суд Києва у відповіді редакції пояснив, що інформація про перебіг судових справ і процесуальні дії надається відповідно до Господарського процесуального кодексу, а не закону про доступ до публічної інформації. Судові ухвали є відкритими та публікуються в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Водночас Вища рада правосуддя на запит редакції повідомила, що з 1 січня 2024 року до дати підготовки відповіді отримала 12 дисциплінарних скарг щодо дій Омельченка. Три з них стосувалися розгляду справи №15/81 (910/390/24). У відповіді ВРП зазначила, що 6 скарг було залишено без розгляду та повернуто скаржникам, щодо 2 скарг Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя прийнято рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи, 4 скарги перебуває на попередній перевірці у дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя.
Київська міська прокуратура повідомила редакції про інші порушення під час продажу майна Київського радіозаводу, однак подробиць у відповіді не навела.
Попереду — новий етап у справі
У цьому спорі суду ще належить оцінити правові підстави для визнання права власності на спірне обладнання. Водночас навколо процесу виникли питання щодо попередніх бізнесових зв’язків судді, структури власності позивача та обставин, які адвокати «Вардингс» вважають можливими ознаками конфлікту інтересів.
25 листопада Верховний Суд має продовжити розгляд касаційної скарги «Вардингс». І вже від його рішення залежатиме подальша доля спору за енергомережі колишнього Київського радіозаводу. Редакція і надалі слідкуватиме за перебігом справи.