Міжнародний юрист Анатолій Фурсов видав нову книгу «Інтерпол як інструмент політично мотивованого переслідування», у якій проаналізував 116 справ із 47 країн і показав, як Росія використовує міжнародну систему розшуку для переслідування своїх опонентів за кордоном. Автор також описав механізми обходу заборони на політичний розшук і пояснив, як людина може захиститися від затримання.
У січні 2026 року BBC та французький проєкт Disclose опублікували внутрішні документи Інтерполу. З них випливає, що у 2024 році близько 90% російських запитів проходили первинну перевірку. За 11 років щонайменше 700 людей, оголошених Росією в розшук, поскаржилися до Комісії з контролю за файлами Інтерполу (CCF). Не менш ніж 400 із них домоглися скасування розшуку.
Ці дані свідчать, що механізми контролю не завжди запобігають політично мотивованому переслідуванню, а люди часто змушені самостійно домагатися захисту своїх прав.
Як Росія обходить заборону на політичний розшук
Фурсов виокремлює три основні механізми, які дають змогу використовувати міжнародну систему розшуку для переслідування людей із політичних мотивів.
Лазівка перша: «кримінальна» оболонка
Перший механізм — маскування політичних справ під звичайні кримінальні провадження. У запитах до Інтерполу політичне переслідування подають як шахрайство, розтрату або ухилення від сплати податків. У результаті співробітники організації бачать звичайну кримінальну справу, а не конфлікт людини з владою.
Як приклад автор наводить справу підприємця Ігоря Пестрикова, колишнього співвласника націоналізованого Солікамського магнієвого заводу. Він перебував у базі Інтерполу близько двох років, перш ніж CCF визнала справу політично мотивованою.
Лазівка друга: дифузія
Другий механізм — використання так званих дифузій. На відміну від червоних повідомлень, які випускає та перевіряє Генеральний секретаріат Інтерполу, дифузії країни надсилають безпосередньо іншим державам. Такі запити проходять менш ретельну зовнішню перевірку.
Крім того, канали Інтерполу дають змогу запитувати інформацію про людину навіть без оголошення її в розшук. За даними розслідування BBC та Disclose, таким способом Москва отримувала дані про пересування Любові Соболь і Гліба Каракулова.
Лазівка третя: бази за межами Інтерполу
Третя проблема — використання баз даних, які не належать до системи Інтерполу. Навіть після того, як CCF ухвалила рішення на користь заявника і інформацію видалили з бази організації, людина може залишатися в національних поліцейських реєстрах, Шенгенській інформаційній системі та системі міждержавного розшуку СНД. У книзі описані випадки затримань, які відбулися вже після скасування повідомлення Інтерполу.
Як захиститися від політично мотивованого переслідування
У книзі Фурсов наводить чотири рекомендації для людей, які можуть опинитися під загрозою міжнародного розшуку.
1. Заздалегідь перевірити статус. Більшість повідомлень не є публічними, тому надійний спосіб — подати запит на доступ до даних у CCF.
2. Зібрати докази політичного мотиву до затримання. Жоден орган не встановить його самостійно.
3. Не розраховувати на одну процедуру. Вилучення з бази даних, надання притулку та відмова в екстрадиції вирішують різні завдання й доповнюють одне одного.
4. Планувати поїздки з урахуванням ризику. Відмова у видачі в одній країні не захищає в іншій.
Фурсов знає цей шлях зсередини. У 2023 році Мін’юст Росії вніс його до реєстру «іноземних агентів», а потім спробував оголосити його в розшук через Інтерпол. CCF визнала цей запит політично вмотивованим і видалила досьє.
«Переслідування, позбавлене правових підстав, перестає бути невразливим у той момент, коли проти нього вибудовується документально підтверджена позиція», — пише автор.
Що відомо про книгу та її автора
Книга «Інтерпол як інструмент політично мотивованого переслідування» налічує 493 сторінки та містить аналіз 116 справ із 47 країн, практичні контрольні списки й зразки документів. Видання доступне російською, англійською та іспанською мовами в електронному форматі й аудіоверсії.
Анатолій Фурсов — міжнародний юрист, судовий експерт і правозахисник, PhD. Він є керівним партнером адвокатського об'єднання «Домбровицький і партнери» та засновником міжнародної правозахисної мережі INTERPOL-SOS.
Фурсов спеціалізується на експертній оцінці ситуації в Росії, Україні та Білорусі. Його внесено до реєстру країнових експертів британської мережі Electronic Immigration Network (EIN), якою користуються імміграційні юристи та суди Великої Британії.
Автор підготував понад 100 експертних висновків щодо ситуації в країнах походження для судів і міграційних органів ЄС, США та Великої Британії. Вони використовувалися у справах про політичний притулок, міжнародний захист та екстрадицію. У своїй роботі Фурсов оцінює ризики політичного переслідування та катувань у разі видачі людини іншій державі. Його досвід роботи в міжнародному та імміграційному праві перевищує 17 років.
Про діяльність юриста писали The New York Times, El Mundo, «Радіо Свобода», «Медуза» та «Новая газета Европа».
Детальніше про книгу — на офіційному сайті.