Примусову евакуацію родин із дітьми з Краматорської та Слов'янської громад потрібно було розпочати раніше, адже безпекова ситуація там критично погіршується. Зволікання може зробити вивезення цивільних значно небезпечнішим.
Про це в етері телеканалу "Апостроф" розповів керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.
За словами Андрющенка, примусова евакуація людей, які самостійно не можуть подбати про власну безпеку, має бути обов'язковою. Він наголосив, що ситуація в Краматорську систематично погіршувалася протягом останнього року, а нині ризики для цивільного населення досягли критичного рівня.
"Що стосується Краматорська та Слов'янська останнім часом, тому що в Краматорську ситуація погіршувалася систематично останній рік. І, власне, доходить до критичної з точки зору безпеки для цивільних саме. То дійсно це треба проводити і треба застосовувати ці механізми організації примусового вивезення людей, які самі по себе, по суті, не можуть подбати", — зазначив Андрющенко.
Він додав, що евакуацію варто було організувати раніше, коли безпекова ситуація була кращою. Зараз роботу ускладнюють російські безпілотники, які намагаються контролювати логістичні шляхи. За словами керівника Центру вивчення окупації, зволікання може призвести до того, що евакуація стане значно небезпечнішою як для цивільних, так і для тих, хто її організовує. Він нагадав, що в інших населених пунктах ситуація погіршувалася досить швидко, після чого вивезення людей потребувало значно більших зусиль і супроводжувалося додатковими ризиками.
Андрющенко зазначив, що відповідальність за організацію примусової евакуації покладена на Донецьку обласну військову адміністрацію та Національну поліцію. Саме вони мають забезпечувати вивезення людей і контролювати, чи справді евакуація відбулася.
За його словами, проблема полягає не лише в оголошенні примусової евакуації, а й у відсутності належного контролю після її проведення. Зокрема, трапляються випадки, коли родини з дітьми повертаються до прифронтових населених пунктів.
"Не можна вже замовчувати ці проблеми, тому що всі примусові евакуації, особливо дітей, вони, якщо проводяться, потім взагалі не контролюються і непоодинокі, на жаль, випадки, коли люди просто повертаються в зону бойових дій, прифронтову зону і у підсумку тоді наші діти опиняються в після окупації у ворога. І потім ми займаємось тим, що повертаємо, да, отакий парадокс у нас", — наголосив він.
На думку Андрющенка, небажання цивільних залишати небезпечні території має кілька причин. Людям складно наважитися на евакуацію, вони сподіваються, що ситуація покращиться, а також не отримують достатньо чітких сигналів про необхідність виїзду.
"Людям складно приймати рішення про евакуацію, якщо воно не продиктоване емоціями в перші хвилини. Людина така соціальна тварина, яка має думати постійно про краще, що ситуація можливо покращиться. Всі люди з прифронтових територій знають, що їх очікує. Вони знають, що вони мають кинути тут все і поїхати невідомо куди, де будуть залежати самі від себе. Це дуже складне рішення, тому що ти маєш обрати між поганим і поганим", — сказав Андрющенко.
Він підкреслив, що держава не забезпечила достатньої підтримки внутрішньо переміщених осіб. Через це люди, які залишають домівки, часто опиняються сам на сам із проблемами, що впливає на їхнє рішення виїжджати або повертатися до небезпечних населених пунктів.
"От всі складові, враховуючи, що політика України, внутрішня політика України у Кабінету Міністрів і відповідних міністерств не змінилась, враховуючи, що наші люди, які виїжджають в евакуацію і стають внутрішньо переміщеними особами, залишаються сам на сам зі всіма проблемами. У нас немає відповідних політик, у підсумку у нас немає відповідних діючих програм, а не ті, які про які розповідають, але які, ну, по суті, не допомагають нікому", — підкреслив керівник Центру вивчення окупації.
На думку експерта, в умовах смертельної небезпеки держава не повинна залишати вибір на розсуд людей, які перебувають у стані стресу. Головним пріоритетом має бути порятунок життя, особливо коли йдеться про дітей та маломобільних громадян.
"Апостроф" повідомляв, що на початку 2026 року російське керівництво поставило перед військами завдання встановити контроль над територіями Донецької області, які залишалися під контролем України. Наступальна кампанія, що стартувала навесні, розглядалася Москвою як спосіб реалізувати одну з ключових цілей, яку російський диктатор Володимир Путін неодноразово називав умовою для завершення війни, а саме захоплення всієї території Донбасу. Однак результати наступу виявилися значно скромнішими за очікування.