У Великій Британії викликала резонанс спроба родини російського нафтового бізнесмена Юрія Шамари, який проживає у Швейцарії, придбати гольф-клуб поблизу стратегічних оборонних і ядерних об’єктів. Британські посадовці звернули увагу на потенційні ризики такої угоди для національної безпеки. Водночас інтерес викликає й інша діяльність бізнесмена: заснований ним фонд фінансував будівництво храмів Російської православної церкви, зокрема в Геленджику, де розташована резиденція Володимира Путіна.

Про це йдеться в публікації Financial Times. Поєднання бізнесових зв’язків із російським нафтовим сектором і підтримки церковних структур порушує питання про роль такого меценатства у демонстрації лояльності російській владі та можливому здобутті політичного заступництва. 

За інформацією Financial Times, придбати гольф-клуб Grange-over-Sands у графстві Камбрія мала донька бізнесмена Анастасія Шамара. Сума пропозиції становила 800 тисяч фунтів стерлінгів. Об’єкт розташований біля залізничної лінії, що веде до верфі компанії BAE Systems, де будують атомні підводні човни, та ядерного комплексу Sellafield.

Спроба придбання викликала занепокоєння британських посадовців, які розглядали можливість втручання в угоду відповідно до Закону про національну безпеку та інвестиції. Після запитів журналістів потенційна покупчиня відмовилася від придбання клубу. Адвокат Шамари заявив, що його клієнт хотів підтримати фінансово проблемний об’єкт і не знав про його близькість до оборонної інфраструктури.

Історія вписується в ширший контекст протидії гібридним загрозам з боку Росії, зокрема використанню економічних інструментів та інвестицій для потенційного впливу на стратегічну інфраструктуру західних країн.

Як цитує Financial Times високопоставленого представника британського оборонного відомства, «масштаб асиметричної загрози нині просто зашкалює». За його словами,  Москва шукає способи завдавати шкоди західним країнам, зокрема через пошкодження комунікаційних кабелів, кібератаки та загрози критичній інфраструктурі. 

За даними Financial Times, статки Шамари пов’язані з Ільським нафтопереробним заводом у Краснодарському краї, який постачав пальне російським військам після початку повномасштабного вторгнення в Україну.

Крім того, бізнесмен фігурує у справах про банкрутство в Росії. Кредитори вимагають від нього понад 32 млрд рублів — близько 424 млн доларів. Серед них є компанії, пов’язані з мережею 2Rivers Network, яку Велика Британія називала одним із найбільших операторів тіньового нафтового флоту. Шамара оскаржує претензії кредиторів.

Також він раніше входив до опікунської ради Московського державного інституту міжнародних відносин, підпорядкованого Міністерству закордонних справ РФ.

Ще один напрям діяльності бізнесмена — благодійна підтримка релігійних установ у Росії. Згідно з річним звітом Фонду Юрія та Марини Шамарів за 2023 рік, серед напрямів роботи організації було зведення та реставрація храмів.

У документі згадується допомога церквам у Геленджику та станиці Троїцькій Краснодарського краю. Отже, фонд Юрія та Марини Шамара підтримував будівництво церковних об’єктів, зокрема в Геленджику — місті, де розташована резиденція Володимира Путіна, відома як «палац Путіна», та Свято-Троїцькому храмі у станиці Троїцькій Краснодарського краю.

Фінансування церковних установ відбувається на тлі тісної взаємодії керівництва РПЦ із російською владою. Патріарх Кирило публічно підтримував політику Кремля щодо України, а релігійна риторика церкви використовувалася для ідеологічного виправдання війни. В 2023 році Служба безпеки України та Офіс генерального прокурора офіційно повідомили про підозру патріарху Російської православної церкви Володимиру Гундяєву (Кирилу).

В Україні правову оцінку діяльності РПЦ закріплено в Законі «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій». Документ визначає Російську православну церкву як ідеологічне продовження режиму держави-агресора та співучасницю воєнних злочинів і злочинів проти людяності.

У цьому контексті фінансування російських церковних структур представниками великого бізнесу можна розглядати не лише як благодійність, а й як підтримку інституцій, що поширюють ідеологію Кремля. Таке меценатство порушує питання про взаємодію великого бізнесу, церкви та влади в сучасній Росії.