На початку 2026 року російське керівництво поставило перед військами завдання встановити контроль над територіями Донецької області, які залишалися під контролем України. Наступальна кампанія, що стартувала навесні, розглядалася Москвою як спосіб реалізувати одну з ключових цілей, яку російський диктатор Володимир Путін неодноразово називав умовою для завершення війни, а саме захоплення всієї території Донбасу. Однак результати наступу виявилися значно скромнішими за очікування.

Про це пише The Wall Street Journal із посиланням на дані Інституту вивчення війни (ISW).

Російський план із захоплення всього Донбасу знову зірвався, попри новий наступ

Як зазначається, із січня по жовтень російським військам вдалося розширити контроль лише на 119 квадратних кілометрів. Це майже у 41 раз менше, ніж за аналогічний період попереднього року.

У квітні та травні російська армія навіть втрачала окремі позиції, влітку лінія фронту майже не змінювалася, а восени українські сили продовжили контрнаступальні дії. Зокрема, під час операції Вівальді підрозділи Збройних сил України відтіснили російські війська в районі Лимана, зменшивши ризики оточення так званого поясу фортець, до якого належать Слов’янськ, Краматорськ і Костянтинівка. За підсумками вересня і жовтня російська армія втратила більше територій, ніж змогла зайняти.

Удари по логістиці та нові технології змінили ситуацію на фронті

Аналітик Інституту вивчення війни Джордж Баррос пов’язує зміну ситуації із розвитком українських можливостей для завдання ударів на середню відстань від лінії фронту. За його оцінкою, саме застосування нових типів безпілотників, які можуть діяти на відстані від кількох десятків до сотень кілометрів, суттєво ускладнило забезпечення російських угруповань.

Такі удари дозволили порушити логістичні маршрути, створити дефіцит боєприпасів і пального, завдати втрат складам, командним пунктам, системам протиповітряної оборони та комплексам радіоелектронної боротьби. За словами Барроса, російська система постачання зазнала серйозних проблем і досі не змогла повністю відновитися.

Одним із головних задумів російського командування залишалося оточення українського оборонного району навколо Слов’янська, Краматорська та Костянтинівки шляхом одночасного наступу з напрямків Лимана та Покровська. Проте просування поблизу Покровська вдалося зупинити, а на Лиманському напрямку українські сили восени відтиснули російські підрозділи назад.

Під час контрнаступальних дій у районі Лимана восени активно застосовувалася важка бронетехніка, що останніми роками траплялося рідко через постійне спостереження за полем бою з боку безпілотників. За оцінкою експертів, поєднання ударів по логістиці, ефективної розвідки та нейтралізації операторів дронів створило умови для повернення маневреної техніки на окремих ділянках фронту.

Крім того, Третій армійський корпус Збройних сил України вперше залучив до бойових дій наземні роботизовані комплекси, а згодом масштаби їх застосування суттєво зросли. За словами командира корпусу Андрія Білецького, українські підрозділи звільнили сотні квадратних кілометрів території та низку населених пунктів на Лиманському напрямку, завдавши значних втрат російським силам.

The Wall Street Journal зазначає, що Москва вже багаторазово переглядала терміни повного захоплення Донбасу. Якщо раніше командування прогнозувало досягнення цієї мети протягом кількох місяців або до кінця року, то реалізувати ці плани так і не вдалося. Після зриву операції з оточення українських позицій російські війська зосередили додаткові сили поблизу Добропілля, намагаючись знайти нові можливості для прориву оборони.

Водночас українські військові наголошують, що попри чисельну перевагу російських підрозділів на окремих напрямках, більшість штурмових груп зазнає значних втрат ще до наближення до українських позицій.

На думку військових експертів, російські сили можуть продовжувати спроби просування взимку, однак до встановлення повного контролю над ключовими містами регіону їм поки що далеко.

Як розповідав "Апостроф", російські війська продовжують наступальні дії на різних ділянках фронту, однак суттєвого просування не мають. Українські Сили оборони проводять контратаки, стримують ворога та завдають ударів по позиціях окупантів.