Вчені вивчили останки "монстра", який жив 130 млн років тому, і дізналися його таємницю: фото
Фото: CHANNEL 5
-
Олена Руденко
Редактор стрічки новин та розділу "Здоров'я". Пишу просто про складні речі, намагаюся зробити "цукерку" з "нечитабельного" набору букв. Почала працювати в ЗМІ в 2015 році в порталі "Депо", далі працювала у "Вокруг света" і на "Народній правді". Усюди - редактором стрічки новин facebook.com/elena.skuby.7
Вчені Музею природної історії в Лондоні за допомогою новітніх методів проаналізували останки синього кита, який жив близько 130 мільйонів років тому і отримали цікаві дані.
Про це пише Еxpress.
Останки синього кита, які отримали ім'я Надія, знаходяться в музеї вже давно, трохи менше 130 років. Але з розвитком науки, фахівці отримують можливість все більше дізнаватися про цю істоту, вагою в чотири з половиною тонни.
Спеціаліст з китів Річард Сабін працює в музеї протягом останніх 29 років. Зараз він приступає до нового дослідження Надії.
Вчені вивчили рештки фільтруючого механізму, який знаходиться в роті у синіх китів для фільтрації криля і дрібної риби.
"Ми розробили методи, які дозволяють нам отримувати дуже детальну інформацію за допомогою хімічного аналізу. Це буде використовуватися, щоб відповісти на інші питання про життя Надії - де вона жила і куди подорожувала", - зазначив Сабін.
Синій кит мешкав у великій кількості майже у всіх океанах Землі до кінця XIX століття. На нього полювали майже до зникнення китобійного промислу, поки Міжнародна китобійна комісія не заборонила всю охоту на синіх китів в 1967 році.
За оцінками бази даних з улову Міжнародної китобійної комісії, в період з 1868 по 1978 рік було спіймано 382 595 синіх китів.
Світова популяція синіх китів зараз оцінюється в межах від 10 до 25 тисяч особин, що становить приблизно від 3 до 11 відсотків від чисельності популяції 1911 року.
Доктор Клайв Труман, що працює в Саутгемптонському університеті і проводив ізотопні дослідження рухів Надії, виявив, що приблизно за сім років до своєї смерті вона жила в субтропічних водах Атлантики - можливо, на Азорських островах, в Кабо-Верде або Мавританії. Провівши в цих водах щонайменше рік, кит почав мігрувати.
Сучасні сині кити в північній частині Атлантичного океану, як правило, проводять літо, годуючись навколо Ісландії, Норвегії і навіть на півночі, за Полярним колом.
Коли настає зима і починає формуватися лід, кити переміщаються на південь, повз західні узбережжя Ірландії і Іберії, і повертаються в тепліші субтропічні води.
Структура ізотопів вуглецю Надії показує, що вона робила ту ж міграцію.
Як повідомляв "Апостроф", в Баварії (Німеччина) виявили добре збережений кістяк доісторичної акули Asteracanthus, його вік вчені оцінюють в 150 мільйонів років.