Китай намагається скористатися послабленням глобального впливу США, щоб поступово сформувати нову міжнародну систему, у якій Пекін відіграватиме провідну роль. Водночас країна прагне отримати статус світового лідера, не беручи на себе відповідних фінансових і безпекових зобов’язань.

Про це пише The Financial Times.

Одним із прикладів такої політики стане майбутній саміт Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у китайському Шеньчжені. За інформацією видання, цьогорічний захід матиме суттєво скорочену програму та посилений контроль. Зокрема, організатори відмовилися від традиційних неформальних зустрічей між лідерами держав, залишивши переважно двосторонні переговори із Сі Цзіньпіном.

Аналітики вважають, що таким чином Пекін прагне продемонструвати себе центром міжнародної дипломатії та заповнити вакуум лідерства, який виник на тлі зміни зовнішньої політики адміністрації Дональда Трампа. Водночас китайське бачення багатополярного світу викликає сумніви на Заході, оскільки передбачає обмежений простір для незалежних дискусій і спільного ухвалення рішень.

За президентства Сі Цзіньпіна Китай значно активізував зовнішню політику. Пекін просуває ініціативу глобального управління, виступає за реформування міжнародних інституцій та прагне посилити вплив країн Глобального Півдня. Для цього використовує такі майданчики, як ООН, АТЕС і БРІКС, а також економічні інструменти, зокрема програму «Один пояс, один шлях», у межах якої інвестував понад 1 трлн доларів в інфраструктурні проєкти.

Однак, попри економічну та торговельну потугу, Китай поки не демонструє готовності відігравати таку саму роль у питаннях глобальної безпеки, яку традиційно виконували США. Пекін не прагне активно залучатися до врегулювання міжнародних конфліктів і не поспішає брати на себе відповідальність за підтримання світової стабільності.

Зокрема, Китай не засудив російське повномасштабне вторгнення в Україну, попри власні заяви про необхідність дотримання Статуту ООН і принципу державного суверенітету. Аналітики також звертають увагу на обмежений вплив Пекіна на врегулювання інших міжнародних конфліктів.

Експерти зазначають, що китайська стратегія полягає не стільки в руйнуванні чинної міжнародної системи, скільки в її поступовому переформатуванні на користь власних інтересів. Водночас залишається відкритим питання, чи зможе Пекін перетворити економічну перевагу та дипломатичний вплив на повноцінне глобальне лідерство.

Читайте також: Путін йде у ва-банк: чому наступні місяці можуть стати вирішальними для України