Запланована тристороння зустріч президента США Дональда Трампа, лідера Китаю Сі Цзіньпіна та глави Кремля Владіміра Путіна у китайському Шеньчжені викликає занепокоєння через можливі наслідки для світового порядку. Захід уже порівнюють із Ялтинською конференцією 1945 року, коли провідні держави фактично визначали післявоєнний розподіл сфер впливу. Водночас сучасні міжнародні обставини навряд чи дозволять трьом лідерам повторити такий сценарій. Натомість зустріч може створити серйозні ризики для американських інтересів і безпеки союзників Вашингтона.
Про це йдеться у статті оглядача Андреаса Клута для Bloomberg.
Чому Путіну потрібна зустріч із Трампом і Сі
Ініціатива проведення тристоронніх переговорів значною мірою відповідає інтересам Кремля. Путін прагне закріпити за собою статус одного з ключових світових лідерів і продемонструвати, що Росія залишається учасником глобальних рішень, попри міжнародну ізоляцію через війну проти України.
У Москві також можуть розраховувати, що підтримка Пекіна допоможе впливати на позицію Трампа, зокрема щодо України та європейської безпеки. Кремль зацікавлений у тому, щоб американський президент погодився на поступки, які послаблять позиції Києва та розколють західних союзників.
Для самого Трампа така зустріч також має політичне значення. Після невдалих для республіканців проміжних виборів у США його позиції всередині країни ослабли. Переговори з двома впливовими авторитарними лідерами можуть стати для нього можливістю продемонструвати власну міжнародну вагу та повернути образ сильного політика.
Сі Цзіньпін, зі свого боку, також може отримати вигоду від такого формату. Китай приймає численних світових лідерів на саміті Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, а тристороння зустріч посилила б дипломатичний статус Пекіна. Китайське керівництво, ймовірно, виходить із того, що Росія дедалі більше залежить від нього, а Сполучені Штати ослаблені внутрішніми та зовнішньополітичними проблемами.
Чи можуть лідери домовитися про глобальні проблеми
Попри суперечливі мотиви учасників, тристоронні переговори теоретично могли б стати майданчиком для обговорення важливих міжнародних питань. Зокрема, Трамп неодноразово висловлював зацікавленість у переговорах щодо контролю над ядерними озброєннями за участю США, Китаю та Росії.
Однак Пекін поки не демонструє готовності долучатися до таких домовленостей. Сі Цзіньпін неодноразово давав зрозуміти, що питання ядерного роззброєння не є пріоритетом китайської зовнішньої політики.
Ще однією потенційною темою могли б стати технологічне суперництво та розвиток штучного інтелекту. Вашингтон занепокоєний можливими спробами Китаю отримати доступ до американських технологій, зокрема на тлі скандалу навколо засновника Nvidia Дженсена Хуанга та підозр у китайському шпигунстві.
Проте перспективи серйозного обговорення цього питання залишаються невизначеними. Китай заперечує звинувачення, а сам Трамп не демонструє особливої готовності загострювати ситуацію. До того ж американську делегацію супроводжуватиме міністр торгівлі Говард Лутнік, який підтримував пом'якшення обмежень на експорт до Китаю чипів для систем штучного інтелекту.
На цьому тлі ризикують залишитися без належної уваги інші загрози: кібератаки, протистояння в космічному просторі та гібридні операції Росії проти європейських держав.
Не варто очікувати й суттєвого прориву в торговельних відносинах. Вашингтон і Пекін наразі дотримуються тактичного перемир'я в тарифному протистоянні, тоді як Москва користується відносно поблажливим ставленням американської адміністрації, зокрема послабленням окремих санкцій.
Тристороння зустріч може перетворитися на політичне шоу
Один із відносно сприятливих сценаріїв передбачає, що переговори обмежаться символічними заявами та дипломатичними жестами без конкретних домовленостей. Таку перспективу дослідник Інституту Брукінгса Джонатан Цзин описує як своєрідну «дипломатію пантоміми».
Однак більш небезпечним може стати демонстративне зближення трьох держав. Зокрема, раніше з'являлася інформація про можливу підтримку США, Китаєм і Росією кандидатури колишнього прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана на посаду генерального секретаря ООН.
Якщо така ініціатива отримає практичне продовження, позиція Франції та Великої Британії, які мають право вето в Раді Безпеки ООН, стане особливо важливою. Їхня реакція може продемонструвати, наскільки глибокими залишаються розбіжності між постійними членами Ради Безпеки.
Китай і Росія можуть використати саміт проти інтересів Вашингтона
Найсерйозніший ризик полягає в тому, що зустріч стане своєрідною дипломатичною пасткою для Трампа. Пекін і Москва можуть скористатися прагненням американського президента до гучних міжнародних домовленостей, щоб домогтися поступок і водночас продовжити послаблювати вплив США.
На думку оглядача, дії Китаю вже демонструють суперечність між дипломатичними заявами та практичною політикою. Зокрема, після попередньої зустрічі Трампа із Сі Цзіньпіном у Вашингтоні Пекін провів військові навчання поблизу рифу Скарборо, на який претендують Китай і Філіппіни — союзник Сполучених Штатів.
Напередодні нового саміту Китай також посилює військову активність поблизу Тайваню. Такі дії розглядають як спробу поступово нормалізувати військовий тиск на острів. Крім того, Пекін демонструє підтримку Північній Кореї та Кубі, зокрема на тлі загострення відносин останньої зі Сполученими Штатами.
Росія тим часом продовжує використовувати переговорний процес щодо України для просування власних максималістських вимог. За оцінкою автора, Москва намагається впливати на американських представників Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, створюючи враження готовності до мирного врегулювання, хоча фактично не відмовляється від своїх претензій щодо України та європейської архітектури безпеки.
Окреме занепокоєння викликає співпраця Москви й Пекіна з Іраном. За наявними оцінками, обидві держави надають Тегерану супутникову інформацію та іншу допомогу в умовах його протистояння зі США.
Таким чином, Росія, Китай, Північна Корея та Іран продовжують координувати дії, спрямовані на послаблення американських позицій. Попри це, Трамп, як зазначає оглядач, не завжди враховує масштаб такого протистояння.
Чому союзники США мають підстави для занепокоєння
За оцінкою Джонатана Цзина, Путін і Сі, найімовірніше, не намагатимуться відкрито принижувати американського президента. Навпаки, вони можуть демонструвати йому повагу та підтримку, щоб заохотити до подальших поступок і переконати, що обрана ним зовнішньополітична стратегія є правильною.
Інший експерт Інституту Брукінгса Раян Хасс також припускає, що Трамп ризикує опинитися в невигідному становищі через недостатню підготовку порівняно з більш досвідченими та стратегічно послідовними співрозмовниками.
Наслідки такої дипломатії можуть відчути не лише Сполучені Штати, а й їхні традиційні партнери. Особливе занепокоєння викликає ставлення Трампа до Тайваню. Американський президент уже поставив під сумнів традиційні гарантії підтримки острова, надані адміністрацією Рональда Рейгана, назвавши постачання зброї Тайбею потенційно вигідним інструментом переговорів із Пекіном.
Подібний підхід може створити ризики і для європейських союзників Вашингтона. Якщо Трамп буде готовий розглядати безпеку партнерів як предмет торгу з Москвою чи Пекіном, це може суттєво послабити довіру до американських гарантій.
Отже, головна загроза майбутньої зустрічі полягає не стільки в можливому формуванні нового глобального розподілу сфер впливу, скільки в тому, що Москва й Пекін можуть використати її для зміцнення власних позицій. За таких обставин прагнення Трампа продемонструвати дипломатичний успіх ризикує обернутися стратегічними поступками, наслідки яких відчуватимуть Україна, Європа та інші американські союзники.
Вас може зацікавити: Сі Цзіньпін і Путін засудили західні обмеження перед зустріччю з президентом США