Через повномасштабну війну, яку Росія розв'язала в Україні, багато людей змушені залишити свої домівки та знайти прихисток у безпечному місці. Найчастіше на переїзд наважується молоде покоління, тоді як старше їхати відмовляється. Лікар-психіатр Юлія Крамар пояснила таку поведінку людей похилого віку.

"Війна - це критична ситуація, яка оголила найтонші грані характеру. Ми намагаємось переконувати. Але давайте спробуємо зрозуміти", - закликає вона в Instagram. Фахівець назвала 5 причин, чому наші батьки, бабусі та дідусі не хочуть залишати свої будинки.

Фото: instagram.com/prosto.psy

1. Вони не бояться. Літні люди говорять про, те що їм нічого боятися. Тим паче коли прийшла війна додому. Вони стають хоробрими, особливо коли загрожує небезпека їхнім дітям. І цьому у них потрібно повчитися.

2. За переїздом у них може стояти багато інших пояснень. Наприклад, якщо я переїду, значить, я слабка, кинула своїх родичів… Людям літнього віку більше притаманне чорно-біле мислення.

3. Мислення на кшталт "фільтра", полягає в тому, що ­особи ­літнього віку надмірну увагу приділяють своїм ­захворюванням та поганому самопочуттю. Натомість поза увагою лишаються позитивні події та переживання. Це мислення ще називають ­вибірковим абстрагуванням. При цьому людина може вважати, що "цукровий діабет та гіпертонія не дадуть перенести дорогу". В той же час поза увагою залишається те, що є ліки з собою.

4. Теорія стигматизації (наклеювання ярликів або ­таврування). Вони приписують собі "бирки, ­етикетки, ­ярлики", як-от: "я стара", "я не знаю як їхати", "я хворий і слабкий", "я буду тягарем для рідних".

5. Навіть, іноді вам здається, що людина все робить, аби її жаліли. Дійсно, когнітивні викривлення набувають глобальнішого характеру, ніж дійсні проблеми. Проте причиною стає під­свідоме бажання літньої людини отримати ­увагу. Часом підсвідома потреба людей літнього віку у турботливому став­ленні рідних транс­формується у погіршення ­симптомів захворювання.

Фото: Pixabay