День української хустки: історія свята, народні традиції та звичаї

Щороку 7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки —  неофіційне свято, яке вже святкують упродовж шести років. Воно було започатковане з метою збереження українських традицій: цього дня жінки одягають хустки, щоб вшанувати цей символ жіночності, краси та національної ідентичності.

"Апостроф" розповідає , як виникло це свято, як формувалася його ідея і які традиції пов’язані з українською хусткою. 

 Всесвітній день української хустки  — свято, яке з’явилося порівняно недавно, але вже встигло стати популярним, адже хустка здавна вважалася оберегом українського народу.  Для українців кожна хустка має свою історію, орнаменти та значення, що передаються з покоління в покоління.  

В цей день у багатьох містах та громадах проводять акції до Дня української хустки. Жінки одягають яскраві хустини, організовують тематичні флешмоби та фотосесії, аби підкреслити значення національних традицій і показати, що вони й досі живуть.

Одним із найпопулярніших флешмобів стала акція «Зроби фото/відео з хусткою». Українки активно публікували світлини у соцмережах — незалежно від того, чи перебували вони в Україні, чи за кордоном. Стрічки соцмереж заповнили мільйони фотографій із хештегами #УкраїнськаХустка.

У 2020 році цей флешмоб навіть увійшов до Національного реєстру рекордів — як «найбільша кількість жінок у хустках, фото яких оприлюднено в соціальних мережах».

Сам День української хустки беруть свій початок з 2019 року. Ідею започаткувати таке свято запропонувала вінничанка, депутатка обласної ради і президентка Міжнародного Клубу Успішних Жінок України Людмила Станіславенко.

Саме з її ініціативи День української хустки почали проводити на державному рівні. Багато активістів, відомих українок, діячів культури та громадських лідерок підтримали задум створити нову традицію.

Завдяки зусиллям Станіславенко вже у 2019 році День хустки відзначали не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу — Іспанії, Канаді, США, Латвії, Казахстані, Йорданії, Індії та Португалії. 

Історія української хустки 

Коріння української хустки сягає XVII–XIX століть, коли її використовували як намітку чи обрус. Одне з найдавніших письмових згадувань збереглося в Актовій книзі Житомирського уряду кінця XVI століття. У XIX столітті хустки почали ширитися українськими землями з південних та західноєвропейських регіонів.

Хустка завжди була важливою частиною традиційного жіночого одягу: її зав’язували на голову або накидали на плечі. Вибір хустки залежав від пори року, віку, достатку та індивідуального смаку.

У теплу пору року носили ситцеві або полотняні хустини, а взимку — теплі, вовняні чи домоткані. Молоді дівчата обирали світлі або барвисті хустки з яскравими орнаментами, іноді зав’язували їх на чоло або прикривали голову від сонця.

На зимові свята віддавали перевагу строкатим, теплим хусткам. Якщо весілля відбувалося взимку, наречена могла вдягти вінок поверх хустки.

Якісна й ошатна хустка була ознакою статусу одруженої жінки. Заможні жінки носили шовкові та вовняні хустини. Колись чоловікові потрібно було працювати майже десять днів, щоб придбати гарну святкову хустку для своєї дружини — її вартість дорівнювала близько половині місячного доходу родини. 

Традиції та звичаї, пов’язані з хусткою

Хустка в українській культурі — це не просто аксесуар. Її використовували у багатьох обрядах, передусім весільних.

Під час сватання дівчина в знак згоди пов’язувала майбутньому нареченому хустку на руку. Хустини дарували і сватам.

На храмі молодят хусткою або рушником перев’язували їхні руки — як символ єдності. За старими звичаями мати нареченої давала доньці хустку для «дівочих сліз».

Один із найвідоміших весільних обрядів, що зберігся й нині, — «покривання». Після вінчання знімали вінок та фату й пов’язували нареченій хустку, символізуючи перехід у статус заміжньої жінки. 

Види хусток у різних регіонах України

Захід України — полотняні хустки, відомі як «плат», «обрус», «рантух».

Івано-Франківщина, Бойківщина — популярні кольорові, особливо червоні хустини.

Яворівщина — хустки з характерною «яворівською» вишивкою.

Полісся — теплі вовняні хустки, які називали «опинанка» та «кирух», а також полотняні з червоними смугами або клітинами.

Рівненщина — білі хустки з коричневими вовняними китицями.

Слобожанщина — хустини з червоною та синьою вишивкою, орнаментами птахів та тварин.

Центральна Україна — популярні «черкасові сірі» вовняні хустки та традиційні квіткові орнаменти.