Передача більшої влади на місця є нагальною і виправданою потребою українського суспільства. Проте обрання керівників регіонів на прямих виборах передбачатиме збільшення повноважень областей як найбільших територіально-адміністративних одиниць, що з огляду на конфлікт на Донбасі, анексію Криму, перманентні хвилювання на Закарпатті, а найголовніше засилля в регіонах
"місцевих князьків", може актуалізувати, за певних умов, питання сепаратизму.

Варто позитивно відзначити пропозиції Бойка щодо створення муніципальної поліції та можливості обрання її керівників громадянами. Щоправда, виборність керівників поліції, як і суддів, буде створювати загрозу політизації їх роботи, через необхідність загравання з електоратом і проведення системних піар-кампаній.

Не розкритою залишилась пропозиція Бойка щодо забезпечення незалежності судової системи України. Поза належною увагою залишає Бойко питання боротьби з корупцією.

Пункти 2 й 3 – це звична стратегія багатовекторності та економізації зовнішньої політики. За певних умов, які бували в історії України раніше, вона навіть може приносити невеликі успіхи – зокрема за сприятливої кон'юнктури на світових сировинних ринках. Але ризик полягає в тому, що з такою географією економічних зв'язків Україні може надовго зайняти місце експортера сировини та сільськогосподарської продукції у глобальному розподілі праці. Ми потребуємо технологічного розвиту, нових соціальних та політичних стандартів, а також міцних демократичних інститутів – з цих причин європейський напрям розвитку є для України пріоритетним.

Стратегія розв'язання конфлікту на Донбасі схожа на стратегію Олександра Вілкула й також передбачає розгортання миротворчої місії в якості ключового елемента. Тут проблема буде тією самою: позиція Росії. За рахунок чого її планується модифікувати – відкрите питання. Якщо шляхом переговорів із Донецьком, Луганськом та Москвою, то необхідно позначити обсяг поступок та червоні лінії таких переговорів. Цілком ймовірно, що ціна Росії за зміну позиції по миротворцях виявиться надто високою. Навіть якщо питання миротворців залишатиметься поза рамками таких переговорів, їхній порядок денний має бути відомим заздалегідь.

Російсько-американська посередницька місія виглядає дуже малоймовірною. До того ж, навряд чи її користь для України буде вищою, ніж вже існуючих форматів.

Роки незалежності мали продемонструвати українцям, що знаходження на різноманітних «перетинах» створює не лише можливості, але й ризики. Для сильної і ефективної держави хороші транзитні можливості чи розташування у регіонах із складними геополітичними умовами можуть бути перевагою; але для держави слабкої і вразливої вони частіше є джерелом додаткових ризиків. «Цивілізації» - концепція більшою мірою філософська, ніж політична. А Україна зараз потребує прагматичних рецептів, в тому числі і в зовнішній політиці.