Міська влада Києва запровадила суворий карантин з 20 березня до 9 квітня. Представники малого і середнього бізнесу знову опинилися під загрозою, адже більшість закладів знову не працюватимуть. Чому економічна загроза не є основною та якими наслідками може обернутися недотримання карантину – роз’яснив в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV заслужений економіст України ІГОР ПОЛХОВСЬКИЙ.
- У Києві запровадили жорсткий карантин до 9 квітня. Давайте подивимося на ці обмеження з економічної точки зору. Майже рік тому в Україні ввели перший локдаун, і тоді всі говорили, що економіка не витримає. Які економічні наслідки матимуть обмеження, запроваджені в столиці, та чи є в нас резерви, щоб усе це витримати?
- Звісно, будуть негативні наслідки. Звісно, це не дуже добре в першу чергу для малого і середнього бізнесу, для сфери послуг – ми чули, на кого це поширюється.
Тут треба на ваги класти дві речі. Що нам важливіше: здоров’я та життя мешканців Києва чи копійка, яку ми зараз заробляємо. Вочевидь, коли порахували плюси і мінуси, то зрозуміли, якщо з такою динамікою та тенденцією ми будемо іти вперед, то завтра в нас не вистачить лікарень, ліжок. Цей коронавірус вже буде неконтрольований, і тоді точно ляже все.
Ляже весь бізнес – не тільки малий і середній, а взагалі все. Ми ж бачимо, як країни Західної Європи – та ж Франція, та ж Німеччина – дуже жорстко відокремлюють здоров’я людей та бізнес.
Інше питання – як цій сфері допомагатиме місцева влада чи держава, уряд для підтримки цього бізнесу.
- На вашу думку, хто має допомагати: центральна влада чи місцева, яка і запроваджує ці достатньо жорсткі карантинні обмеження на місцевому рівні?
- І ті, і ті. У кожного є свої важелі і можливості. Хто податками, хто пільгами по оренді, хто відтермінуванням платежів тощо. Тому, безумовно, влада має допомагати в межах своїх можливостей, свого бюджету та своєї спроможності.
- Європа має певну оцінку вартості людського життя, тому вони прораховують, що краще посидіти в жорсткому локдауні, ніж робити ту "вольницю", яка була в нас чи інших країнах. Чи має наша влада розуміння, скільки в економічному плані коштує життя українця?
- На жаль, ні. Європа в хорошому сенсі дуже цинічна. Вона розуміє, що якщо ви, наприклад, їдете за кермом без паска безпеки та потрапляєте в аварію, і це лікування коштує 5-10 тисяч доларів, то краще змусити вас сплатити страховку чи штрафи та мінімізувати ці ризики. Так і тут. Якщо в нас, не дай Боже, ця ситуація вийде з-під контролю та не буде вистачати коштів – а в нас їх і так обмаль – на лікування, на ліжка, на швидку допомогу, на оперативне втручання, кисень і тому подібне, то це все гроші, гроші, гроші. Якщо цих грошей не буде, то тоді в нас буде пандемія у тому вигляді, яким нас всі лякають. І це вже не витримає жодна економіка.
- І тоді ми зрозуміємо вартість життя.
- Так. Тому я сподіваюся, що досвід минулого року – цілого року життя в цій пандемії – нам підказав, як правильно реагувати на ті чи інші дії.
Знову ж таки, ми не попереду планети, у нас є досвід всіх країн, які з цим борються.
Треба розуміти і друге питання – питання вакцин. Так, ажіотаж та розмови на кухні, що вакцин немає – це погано, але ж вакцин немає. Ми не вакцинуємо людей. Ті 300-400 тисяч вакцин – це крапля в морі, і ми не знаємо, коли в нас буде масова вакцинація. Це теж страшно і загроза того, що ця пандемія може розвиватися.