Українська акторка Наталія Васько часто втілювала на сцені образи фатальних дам зі складним характером. У житті ж Наталія Любомирівна прониклива та відверта людина. В інтерв’ю "Апостроф Lime" зірка серіалів "Кріпосна" та "Коло Омани" розповіла, чому жалкує через роботу у проектах, де були задіяні росіяни, пригадала непрості моменти в "Молодому театрі", а також висловила свою думку щодо Володимира Зеленського.
Читайте також: Куди зникла харизматична акторка Тамара Яценко з "Шоу довгоносиків".
Наталія Васько
- Пані Наталко, зараз Ви гастролюєте з виставою "Вірні дружини". Розкажіть, як Вас зустрічають міста на Сході України? Чи доводилося виступати під обстрілами?
- Глядачі завжди тепло зустрічають вистави нашої театральної агенції Те-Арт. Звичайно ж, в ці важкі часи людям потрібно і трішки відволіктися, і переключитися, десь посміятися і поплакати над романтичною або кумедною історією. Ми часто читаємо відгуки вдячності від наших глядачів, у яких рідні зараз на фронті.
Сьогодні у нас вистава в Дніпрі, а завтра у Запоріжжі, а буквально пів години тому в Запоріжжя прилетіла балістика. І ти думаєш, з яким настроєм прийдуть люди і чи на виставу прийдуть взагалі… Розуміємо, якою великою ціною дається нам ця можливість - зіграти ввечері виставу, зустрітися з глядачем за кулісами, фотографуватися, обійнятися, розділити з ним тепло, радість і біль. Щоразу на поклоні у нас звучить гасло "Слава ЗСУ" і весь зал, одним гучним вигуком відповідає - "Героям Слава"! Ці моменти єдності дають відчуття віри у нашу Перемогу.
- Чи були періоди, коли Ви відчували себе непотрібною як акторка?
- Мені здається, багато хто з акторів може сказати, що "я не зіграв багато з того, про що мріяв". Мені 52, і звичайно, є ряд персонажів, які ніколи не розкажуть свої історії з "моєю допомогою". На жаль, так буває.
До великої війни я цим трохи переймалася, а ось після повномасштабного вторгнення це стало майже неважливим. Взагалі, усе матиме хоч якийсь сенс лише у випадку, якщо Україна вистоїть. Тому вважаю, що передусім - це допомога хлопцям, які на передовій, а професія є приємним бонусом, який подарували наші захисники. Чесно, я і думати не могла, що в цей час зможу працювати за фахом. Наше театральне агентство Те-Арт досить швидко відновило свою роботу. А коли у тебе є робота, ти можеш суттєво донатити. Це важливо.
Читайте також: Який вигляд мав Тарас Цимбалюк до своє популярості: актор показав архівне фото.
- Розкажіть про свою благодійну діяльність…
- Я не є волонтером, який взяв під свою опіку конкретний взвод чи бригаду. У мене є друзі у лавах ЗСУ, з якимись я працювала в театрі і кіно, просто була знайома ще до війни. Намагаюся допомагати їм. Маю справу з волонтерами і волонтерськими організаціями, яким довіряю, а саме "Справа громад" та "Повернись живим". Самій непросто робити великий збір. Пригадую, треба було зібрати чотири тисячі євро на монокуляр. Я думала, що ніколи не назбираю, а час підпирав, як-то кажуть "треба на вчора", і дякуючи моїм друзям і просто небайдужим людям, ці гроші було зібрано. Зазвичай наважуюся оголошувати збір, коли і сама можу долучитися до цього збору вагомою сумою! Так моїй совісті дихається легше.
"Розмовляючи українською, ми майже завжди були в катастрофічній меншості"
- Ви тривалий час фігурували в кадрі з російськими акторами. Але в одному інтерв’ю сказали про те, що завжди з колегами-росіянами Ви мали свої "маленькі майдани". Чи вдалося достукатися до свідомості колег з Росії?
- Ви знаєте, не хочеться навіть вживати це слово "колег". Я для себе викреслила зі списку усі свої роботи, де працювала з росіянами. Хочеться просто стерти все це, наче бруд з білої стіни, металевим шпателем.
У перші дні повномасштабного вторгнення я просила вибачення у своєї країни за те, що працювала з російськими акторами. Не знаю, чи виправдовує мене те, що майже завжди намагалася не дозволяти принижувати себе як українку. Не мовчала, коли чергова "звєзда" починала висловлювати своє "фе", аби я не розмовляла "етой некрасівой мовой". Таких гнилих істот було багатенько в моїй кінобіографії, і, повірте, я не мовчала у відповідь. Саме це я і називаю "мій маленький майдан". Шкода, що ті, хто були свідками таких ситуацій, мовчали собі у "хусточку", а згодом тихенько на вушко казали, що погоджуються і підтримують мене. Знаєте, що найогидніше у цьому було - ось це "тихо, на вушко".
Страшно і дивно, що на своїй землі розмовляючи українською, ти майже завжди був в катастрофічній меншості. Українські актори довгі роки перебували у так званому "психологічному шпагаті". Проекти, здавалось би, українські, знімаються в Україні, але чомусь російською, з російськими акторами у головних ролях… Яким горем тепер все це обернулося.
Достукатися до свідомості колег з країни-агресорки не вдалося. І тому я казала нашим акторам, які записували звернення до "російських колег", із закликами "остановите путина", "выходите на площади", що немає там до кого звертатися, майже всі вони – путіни.
Читайте також: "Занадто порядна людина": Решетнік пояснив, чому відмовився від політичної кар'єри.
- Як вважаєте, актор може бути поза політикою чи ні?
- Ні, звичайно. Чому це, приміром, хлібороб і вчитель має бути дотичним до політичного життя, а актор ні? Хіба ми не всі громадяни своєї держави! Тільки проституйованість (як сказав би Андрухович) в людині, може нести таку кринжатину.
- Зараз, до речі, Ви часто буваєте на виставах в інших театрах? В "Молодий театр" навідуєтесь? Чи були вистави, дивлячись які, у Вас виникало бажання покинути глядацьку залу?
- В "Молодий" не приходжу. Останній раз була на виставі "Місто Сонця" у постановці А.Білоуса і зрозуміла, що вистави цього режисера мені дивитися не цікаво. Впевнена, що там є і гарні роботи, просто стежка туди мене не приводить. Напевно, моя підсвідомість також не пускає мене у те місце, де зі мною вчинили несправедливо і боляче, "вдарили у спину".
А у планах побачити такі вистави, як "Отелло" в театрі "Драми та Комедії", "Марію Стюарт" та легендарну "Конотопську відьму" в театрі І.Франка, поїхати до Львова до заньківчан і побачити виставу "Червона Рута" Максима Голенка. З часом трохи проблема, ось уже скільки років я хочу потрапити на виставу "Білка, яка прожила 100 років" у театрі "Золоті ворота", і все не виходить.
"Під час війни професія є приємним бонусом, який нам подарували наші захисники"
- А із заздрісниками доводилося боротися?
- Навіть не знаю, що і сказати … Ви маєте на увазі боротьба з тими, хто мені заздрив, чи кому я заздрила? Стосовно інших я не знаю, заздрили мені вони чи ні. Я, зізнаюсь, так. Буває таке, "заздриш" актрисі, якій дісталася роль, про яку сама мріяла, але це нормальна реакція - "скло в пуанти" я не сипала (сміється). Я, навпаки, готова завжди була поділитися і своїми думками та ідеями стосовно цього образу. Якщо це готові були слухати.
Без заздрості якоюсь мірою неможливий творчий процес. Моя "заздрість" базується на бажанні зіграти так само талановито або ж навіть геніально, як, наприклад, зіграла свою героїню у фільмі "Не йди" Пенелопа Круз.
Звичайно, я мріяла про Росінівську Федру, Вірджинію Вульф, Кассандру, та і зараз ще б хотілося зіграти. Якщо прийде манною небесною цей "бонус", я його намагатимусь не проґавити.
Тепер нічого не загадую, живу від початку і закінчення "Повітряної тривоги", працюю, допомагаю, як можу тим, хто потребує моєї допомоги.
Я ціную свою Марту у виставі "Дівич-Вечір", Валерію у "Вірних Дружинах", Луїзу в "Серцеїдці" - ролі, які дуже люблю.
Читайте також: Полякова після виборів у США згадала, як танцювала з "Трампом".
- Якось Ви сказали, що чекаєте вибачень від Володимира Зеленського за ситуацію в країні. Ваша думка щодо чинного президента України помінялася?
- Ні. Володимир Зеленський підтвердив всі мої страхи, які виникли ще тоді у новорічну ніч 2019 року. Коли почула "я йду в президенти", мені стало реально страшно. Холодом по шкірі пройшлося … Це було так цинічно, так самовпевнено, з такою зневагою до усіх інституцій країни, в якій він живе, з таким катастрофічним нерозумінням, в який час він все це затіяв. Жахливо те, що ти наче дивишся, як актор бере в руки справжній скальпель і збирається по-справжньому оперувати хворого на операційному столі, а сам ти нічого зробити не можеш… Я чітко зрозуміла, нас чекає неминуча катастрофа. Трагедія України в тому, що Зеленський є тією людиною, яка не здатна визнати свою провину, яка завжди і у всьому буде звинувачувати усіх, окрім себе. І прикладів більше, ніж достатньо. Розмінування Чонгару, звільнення Залужного, і все це за собою понесло тисячі смертей українців. Але про що ми говоримо… Брехнею і самодурством війни не виграються. Демократичних виборів за цієї влади не буде.
- Нещодавно завершився 53 Міжнародний кінофестиваль "Молодість", а днями відбудеться Кінофестиваль студентських фільмів "Пролог". Чому такими важливими є такі заходи під час війни? Як Ви вважаєте, молоді українські кіномитці не матимуть бацилу дволикості щодо російської сцени і російських артистів? І чи не загрожує нам відкат, бо "топчемося на місці" ми не вперше?
- Театр, кінофестивалі, різні мистецькі заходи нам потрібні, як вода і повітря, як ґрунт, на якому проростатимуть і укорінюватимуться паростки нашої культури. Чим їх буде більше тим краще. Це життєво необхідно для України!
Відкат загрожує. Ще й як загрожує. Подивіться, що відбувається на телебаченні, на тому ж "єдиному марафоні". 90% відсотків російськомовних експертів та ведучі, які аж бігом, підлаштовуються, "что бы было понятнее для русскрязичного населения". Чим більше буде цікавого українського контенту, тим краще наше майбутнє!
"Чим більше буде цікавого українського контенту, тим краще наше майбутнє!"
Читайте також: Екссолістка гурту "Алібі" розповіла про погрози російського продюсера Цекало.
- Під час війни чимало голлівудських акторів приїжджали в Україну, говорили на цілий світ про жахливі події в Україні. Пригадаємо, як Джек Глісон читав вірш Сергія Жадана "Плеєр", Ален Делон – "Заповіт" Тараса Шевченка, Катрін Денев – вірш Лесі Українки "Надія", Шон Пенн зняв фільм "Суперсила" про війну в Україні, фронтмени легендарних гуртів на концертах піднімають український прапор тощо… Як вважаєте, після нашої перемоги збережеться у світі ця динаміка піднесення та підтримки українського народу? І до речі, кого б з голлівудських акторів Ви б хотіли побачити в Україні?
- Хороший піар-хід - запрошувати для підтримки українського народу зірок Голівуду, і різних знаменитостей. Але, якщо одна така "зірочка" обходиться нам у кругленьку суму, за яку можна було б придбати боєприпасів на місяць для одного батальйону, або одне ППО для Харкова, то я не знаю, чи "на часі" така забаганка.
Я повторююсь, але під час війни усі і все повинно бути спрямоване на допомогу фронту і тільки фронту. Тільки так ми зможемо побороти цю московитську гідру. Якщо нам не буде чим захищатися і чим бити ворога, всі ці піар-ходи що "мертвому припарка", таке собі заколисування, "пускання пилу в очі". Звичайно, будуть, та й уже є багато копродукцій. Ми талановиті, а талант завжди цікавий світові! Головне - перемогти, і усі засоби для цього потрібно задіяти.
А щодо знаменитостей, то мені подобається Кіану Рівз, напевно, він хороша людина. Слухала інтервʼю - щирий, без позерства і самозакоханості, а ще - дуже хороший актор.
