У п'ятницю, 21 жовтня, стало відомо, що російські слідчі органи в рамках розслідування справи щодо лідерів "Правого сектору" здійснили обшуки в московської журналістки, прес-секретаря фонду "Правова ініціатива" Ксенії Бабич. При цьому слідчі вилучили в неї телефон, комп'ютер та іншу техніку. Крім того, представники СК РФ нібито видалили пост самої Бабич про цей обшук. "Апостроф" дізнався в прес-секретаря "Правого сектору" Артема Скоропадського, чи була журналістка взагалі пов'язана з ПС.
- Що вам відомо з приводу обшуків? І що взагалі ви знаєте про Бабич?
- Ми знайомі з нею багато років, на одному курсі, правда, не вчилися, тому що вона молодша за мене, ми просто не могли на одному курсі вчитися. Але так, вона вчилася на журналістиці. Але вона не має взагалі жодного відношення ні до "Правого сектору", ні до українського націоналізму, ні взагалі до якоїсь іншої української політичної сили. Вона була кореспондентом 112-го каналу в Москві. Вони знайшли людину, з якою я фоткався, час від часу листувався у Facebook. Вона ніколи не приховувала, що зі мною дружить. Її вина була в тому, що вона не приховувала, що зі мною дружить, хоча в Україні була востаннє півтора року тому.
- Чи залишилися в Москві ще журналісти або інші люди, з якими ви спілкувалися та фотографувалися, які нині в небезпеці?
- Треба подивитися. Але взагалі я в Москві вже давно не був, багато років. А коли друзі приїжджають до України, то я намагаюся з ними не фотографуватися, тому що, як ви бачите, навіть просто за невинне фото зі мною загрожують переслідуваннями.
- А вам приходили повідомлення від СК РФ?
- Ні. Я про це читав тільки на сайті. Як вони можуть зі мною зв'язатися, якщо вони навіть не знають, де я живу, в якому місті, за якою адресою?
- На вашу адресу надходили якісь погрози?
- Ні, мені не надходили погрози.
- Чи не думаєте ви якось відреагувати на обшук у журналістки в Москві, адже це сталося за вашою кримінальною справою?
- Треба подумати, поки нічого не будемо робити. Я сподіваюся, що все-таки здоровий глузд переможе і її відпустять, тому що вона реально ніяк непричетна до моєї діяльності. Вона просто моя давня знайома по факультету.
- Що вам взагалі відомо про справу, яку відкрили проти вас?
- Це не окрема справа, це справа проти низки активістів "Правого сектору", а також проти колишніх активістів "Правого сектору". Ну що можу сказати? Це абсурд, просто така внутрішньоросійська страшилка, яка продовжує розгойдуватися на тлі того, що відбувається в країні, на тлі кризи, на тлі санкцій, які все-таки зумовили цю кризу, на тлі невдоволення населення, на тлі війни, що триває. Тому їм потрібно створювати якісь жахи. Я не здивуюся, якщо сьогодні буде якийсь теракт у Росії і все це звалять на українських націоналістів.
- Ви не побоюєтеся, що вас можуть викрасти російські спецслужби?
- Розумієте, коли я йшов у "Правий сектор", я розумів, куди я йду і з чим це пов'язано.
- Чи збираєтеся ви коли-небудь повернутися до Росії? За яких обставин?
- Коли Путін піде, то, напевно, тоді зможу, тільки мене туди вже не тягне, навіть якщо Путін піде. Я живу в Україні, я задоволений своїм життям.
- А задля параду українських військ на Червоній площі?
- Ну так, хіба що тоді.
- Чи отримали ви вже українське громадянство?
- Ні, поки що не дають. Документи ми подавали всі разом: добровольці, волонтери, учасники Майдану. Нам відмовили. Якщо відмовили учасникам бойових дій з "Азову", "Айдару", то подавай, не подавай... Громадянство дали буквально менш ніж десяти людям за весь цей період.
