Минулого тижня Росавіація зчинила істерику, повідомивши, що Збройні сили України 1 і 2 грудня збираються організувати ракетні стрільби в районі Криму "з захопленням повітряного простору над відкритим морем у зоні відповідальності РФ". На це секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов відповів, що Україна не планує проводити жодних ракетних випробувань у Керченській протоці. Однак сам факт стрільб секретар РНБО не спростував, підкресливши, що "вся інша територія на захід від Керченської протоки є суверенним повітряним простором України". Військовий експерт, блогер Олексій Арестович упевнений, що проведення навчань у анексованому Криму – чудовий хід з деокупації півострова.
Зараз ми маємо дві суперечливі заяви: Росія попередила про стрільби заздалегідь, а Турчинов спростував, сказавши, мовляв, ми не збираємося влаштовувати навчання в Керченській протоці. Незалежно від цього, це – геніальний хід, про який я говорив давно, з самого початку захоплення Криму. Ми повинні не нити на раді ПАРЄ, мовляв, продовжіть санкції проти Росії. Маючи подвійну ситуацію, коли весь світ не визнав Крим російською територією, а росіяни завжди їм псують життя такими дрібними речами, ми маємо право провести будь-які ракетні стрільби, будь-які військові навчання, будь-яку активність на цій території, правильно? Це ж наша територія.
Якщо росіяни ніяк не будуть у цьому перешкоджати, вони втрачають свій суверенітет над Кримом, як вони вважають. Якщо вони спробують перешкоджати, то це чергова військова акція проти України, яка буде різко негативно сприйнята світовою спільнотою.
Тому акуратно раз на тиждень або, точніше, раз на місяць я б щось таке влаштовував у районі Криму. Це дуже гарний інформаційно-психологічний вплив на Росію. Будь-яка спроба протистояти нам силами, нотами – чим завгодно – викличе різко негативну реакцію світового співтовариства. А ми на своїй території. Ми маємо право. Це - наше. І тому просто треба посадити уми, щоб вони обчислювали такі ходи, які можна проводити і ставили б Росію в неприємне становище всякий раз. Після п'ятого інциденту всі зрозуміють, що це хороший привід поговорити про продовження санкцій.
Адже що таке українські стрільби на своїй території? Це цілком законна військова активність. А що таке збита українська ракета або силове перешкоджання нам провести випробування, наприклад, створенням авіаугруповання або флотського угруповання? Це вже неприкрита військова агресія однієї держави проти іншої, погіршення ситуації. Тому це дуже хороший спосіб весь час клацати по носі, і цим треба користуватися.
Це дуже ефективна стратегія. Ми не користуємося унікальною ситуацією, яка склалася, що у світі Крим не визнають російською територією. Тільки росіяни патякають, що це "безальтернативне рішення кримського народу", "наш суверенітет", бла-бла-бла. А ніхто в світі цього не визнає, хоча вони весь час закликають Європу і США визнати Крим російським. А наша дипломатія б'ється, нагадує про Крим.
Тому акуратненько (раз на місяць - не рідше) потрібно вишукувати ось такі моменти і постійно бити по носі. Просто вибирати потрібно приводи і способи, які не призведуть прямо до військового зіткнення, але весь час будуть на грані фолу. Наприклад, я б провів акцію біля вишок Бойка, які належать нам і знаходяться на нашому шельфі, але захоплені та експлуатуються ними, і спробував висадити там групу робітників. І тоді б ніхто не дозволив собі забути про те, що Крим – це українська територія.
