До нових високопосадовців сьогодні прикута особлива увага журналістів та громадськості. І перше, що робить більшість – перевіряє біографію новопризначеного чиновника через пошуковики та офіційну декларацію. Якщо таким чином перевірити голову Фонду державного майна України Дмитра Сенниченка, то на перший погляд малощо викликає здивування чи питання. Втім, якщо копнути глибше, перед нами постає не борець із корупцією, а особа, яка не завжди сумлінно платить податки і прозоро декларує власність. Чи помились депутати, які проголосували за призначення Сенниченка – читайте в нашому розслідуванні.
Гарне резюме
В українській версії Вікіпедії Дмитро Сенниченко позиціонує себе, як "український економіст, фінансист, відомий експерт з залучення інвестицій в Україну". Отримав потужну освіту: Київський університет ім. Шевченка, Інститут міжнародних відносин, MBA в Міжнародному Інституті Менеджменту.
Кар’єра Сенниченка також складалася досить успішно, і переважно була пов’язана з міжнародним сектором. В різні часи чинний голова ФДМУ займав посади управляючого проектами групи Світового банку у фінансовому секторі, був членом міжвідомчої робочої групи по вступу України до ГАТТ/СО, заступником Директора від України в Чорноморському Банку Торгівлі та Розвитку (ЧБТР).
Крім того Дмитро Сенниченко виконував функції незалежного члена наглядових рад підприємств з іноземними інвестиціями в Україні, був незалежним членом наглядової ради Prozorro, обіймав посади віце-президента Комітету інфраструктури та нерухомості Американської торгівельної палати (ACC). Двічі працював СЕО міжнародних компаній.
В крісло очільника Фонду Сенниченко перейшов з посади директора з управління нерухомим майном та інфраструктурою в "Укрпошті". В підсумку – чим не біографія ідеальної кандидатури на посаду голови ФДМУ. Можливо, саме так думали народні депутати, які 19 серпня призначили Сенниченка головним по приватизації в Україні.
Коментуючи своє призначення на власній сторінці у Facebook, Сенниченко зазначив: "…Моя задача - згуртувати професіоналів - людей, базовими цінностями яких є чесність, прозорість та орієнтація на результат…".
Таємне майно дружини
Другий після пошуковиків рівень перевірки будь-якого чиновника – це офіційні декларації, які він подав в НАЗК. І саме тут нас чекав неприємний сюрприз. Виявилось, що Дмитро Сенниченко указав недостовірні дані за 2016-2018 рр. у власній декларації та декларації дружини - Чміль Лесі Борисівні.
Зазначимо, що до 30 вересня 2016 року вона обіймала посади в Мінекономрозвитку. Це саме той період, коли пан Сенниченко працював в "Укрпошті". Згідно інформації, зазначеній в декларації Дмитра Сенниченка, 31.12.2016 р. його дружина придбала в Києві квартиру загальною площею 154,8 кв. м за 1,12 млн грн і гараж загальною площею 16 кв. м, який коштував всього 15 тисяч грн.
Проте, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно дає зовсім іншу інформацію. Виявляється, що пані Чміль володіє тією ж адресою нежитловим приміщенням площею 150,4 кв. м (приміщення № 107, реєстраційний запис про право власності № 16285682) і гаражем площею 16 кв. м (гараж № 215, № 16287088).
До речі, в Києві на вул. Кловський узвіз, 7 знаходиться сучасний офісний центр "Карнегі Тауер". Різниця між тім, що вказали в декларації подружжя Сенниченко-Чміль і тим, чим вони насправді володіють, дуже істотна. За даними інтернет-ресурсу ЛУН.ЮА, що систематизує інформацію з усіх сайтів продажу нерухомості, станом на грудень 2016 року аналогічне офісне приміщення коштувало щонайменше 300 тис. доларів США. Середній обмінний курс на той час був 26,8 грн за 1 долар США.
Отже, на момент купівлі офісного приміщення (31.12.2016 р.) воно коштувало принаймні 8,58 млн грн. Тобто, в 8 (!!!) разів дорожче, ніж зазначено в деклараціях Дмитра Сенниченка та його дружини. Це означає, що сім’я чиновників могла навмисно ухилилися від сплати податків та зборів в державний бюджет.
Афера з будівництвом
Подальше вивчення декларацій голови ФДМУ дає підстави припустити, що за період 2016-2018 рр. він навмисно не зазначив відомості про грошові кошти на суму 9,56 млн грн. Згідно даним Держреєстру майнових прав на нерухоме майно, саме таку суму, починаючи з 19.04.2016 р. пан Сенниченко мав житлову іпотеку. А вже 28.03.2019 р. він набув прав власності на три квартири № 23, № 70 і № 71 в новобудові за адресою м. Обухів, вул. Київська, 128 (ЖК "Комфорт Хаус").
Джерело, близьке до забудовника припускає, що іпотечна угода за схемою "позичка-повернення позички" могло бути необхідне Дмитру Сенниченку для ухилення від сплати податків. Допомогли в цьому ніби-то забудовник Єфросінія Пасько і депутат Обухівської міської ради VII скликання Олександр Мількевич. З останнім Сенниченко вочевидь добре знайомий, адже в 2010 році був обраний депутатом Обухівської міськради.
Однак, з будинком №128 в принципі вийшла цікава історія.
Виявилося, що 22.08.2014 р. Державна архітектурно-будівельна інспекція України в ході перевірки достовірності даних, наданих забудовником, встановила, що проектна документація на об’єкт не розроблялася і на момент перевірки була відсутня. Крім того, перевіркою встановлено, що забудовник подав до Інспекції технічні дані, які не відповідають дійсності і взагалі не має документа, який дає право на виконання будівельних робіт. Відповідно до ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", такі об’єкти вважаються самочинно збудованими і підлягають знесенню.
За результатами перевірки Державна архітектурно-будівельна інспекція звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Єфросінії Пасько про зобов’язання знести будинок №128. Суд Постановою № 810/354/15 від 18.12.2015 р. постановив знести будинок і компенсувати всі витрати, пов’язані з цим, за рахунок пані Пасько. Постанова суду набрала законної сили 19.02.2016 р. Але будівля не була знесена.
Після вступу Дмитра Сенниченка на посаду голови ФДМУ всі проблемні питання навколо будинка №128 були "вирішені". Яким чином це сталося – питання, скоріше, до правоохоронних органів, адже іншого рішення суду не було.
В завершенні теми про будівництво наведемо ще один цікавий факт. Пан Сенниченко в декларації не зазначив, що досі є керівником ТОВ "Паркрідж Україна Київ Сауз 2" (код ЄДРПОУ 35647991, основний вид діяльності – будівництво). Таким чином, Сенниченко порушив ст. 25 Закону України "Про запобігання корупції": будучи держслужбовцем він не має права обіймати посаду керівника прибуткової компанії.
Кримські сліди
Як зазначено в декларації Дмитра Сенниченка, в травні 2008 року у власності його дружини з’явилася земельна ділянка площею 987 кв. м в Криму (Семідвір’я/Алушта). Цей факт взагалі не був би вартий уваги, якби не гучний скандал за участю Сенниченко, який розгорівся в Криму в 2005 році. Тоді на посаді голови Ради міністрів АРК перебував Анатолій Матвієнко.
В середині літа того ж року Матвієнко почав активно поширював масштабний інвестиційний проект "Розвиток західного узбережжя Криму". Проект був презентований на засіданні Ради міністрів 7 липня 2005 року.
Незважаючи на те, що Анатолій Матвієнко пропонував інвестувати в проект бізнесменам із Грузії та Польщі, в підсумку єдиним учасником проекту виявилася фірма ТОВ "Гольф Сіті". Переговори з владою півострову від імені ТОВ проводив саме Дмитро Сенниченко.
В ті часи, як стверджують українські інтернет-ЗМІ, він "мав репутацію менеджера "західної" школи, пов’язаного з агресивними девелоперськими компаніями, які займалися захватом престижних земельних ділянок". Від імені "Гольф Сіті" Сенниченко попросив у влади Криму виділити 70 км узбережжя шириною 1-1,5 км під масову забудову курортних об’єктів. Після того, як перемовини зайшли у глухий кут, забудовники погодились на ділянку у 6,4 тис гектарів прибережної зони.
Одночасно з перемовинами в ЗМІ з’явилися матеріали з доказами того, що компанія "Гольф Сіті" не має коштів для будівництва. Її завданням було лише закріпити за собою кримську землю. В підсумку на тлі набираючого оберти скандалу в ЗМІ перемовини між владою Криму і ТОВ "Гольф Сіті" були скасовані. Однак, як випливає з декларації Дмитра Сенниченка, певний шмат кримської землі все ж таки опинився в його власності, хоча й через три роки.
В цілому ж, не складно зробити висновок, що чинний голова Фонду державного майна України Дмитро Сенниченко не дуже прозоро декларував своє майно і, навіть, міг ухилятися від сплати податків. Якщо це дійсно так, то навряд чи така людина може керувати українською приватизацією та представляти інтереси держави Україна в перемовинах з інвесторами.
Той, хто сам обдурює українських платників податків, не має права говорити про боротьбу з корупцією. Очевидно, що президент Володимир Зеленський і Верховна Рада України мають провести перевірку декларацій Сенниченка і за її результатами приймати подальшіль міри. Якщо цього не станеться, влада створить небезпечний прецедент. Адже саме з покривання таких "Сенниченків" зростає корупція та недовіра до влади.
