У четвер, 22 липня, президент Володимир Зеленський підписав Закон "Про ратифікацію договору між Урядом України та Урядом Французької Республіки про підтримку фінансування проекту з поліпшення постачання питної води в Луганській області", який дасть старт реконструкції одного з головних джерел питної води в області - Попаснянського водоканалу. Про ситуацію з водопостачанням, екологією в регіоні, а також про те, як живе прифронтова область на сьомому році війни, "Апостроф" поспілкувався з головою Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Сергієм ГАЙДАЄМ.
- Серед інших областей саме Луганська отримує з бюджету мало не найменше ресурсів з державного бюджету. Чому склалася така ситуація?
- Я б сказав так: наш бюджет - другий з кінця по всій країні, але в форматі таких проектів як, наприклад, фінансування з Держфонду регіонального розвитку ми в п'ятірці, але вже згори. Звичайно, контраст колосальний. Є ще одна область, в якій йде війна, Донецька, але порівнювати наші бюджети неможливо. У 2020 році бюджет Луганської області був 618 млн грн, а бюджет одного Маріуполя - 5 млрд грн, Краматорська - 2 млрд грн.
- Чому така величезна різниця?
- Виключно через війну і окупацію. Саме в окупованій частині області залишилася основна промисловість, а також - великі міста, які давали основну частину податків. Луганщина до війни - це 2,25 млн населення, а зараз - 650 тисяч і орієнтовно 100 тисяч переселенців з окупованої території. Разом з тим, маємо підтримку і розуміння центру. Тільки за мою каденцію президент був в області 20 разів. Зрозуміло, що частина цих поїздок суто військові. Але кожен раз знаходимо розуміння, проштовхує, лобіюємо якісь додаткові проекти. Фінансування вдається отримувати нелегко, але процеси йдуть.
- Як у вашій області йдуть справи з "Великим будівництвом"?
- Якщо оцінити питання в комплексі, з урахуванням значних коштів з ДФРР (Державний фонд регіонального розвитку - "Апостроф"), то в масштабах країни виходить чимало. Хоча, звичайно, це далеко не те, що могло б змінити ситуацію радикально. При цьому практично всі проекти реалізуємо якісно і в строк. Це важливо, щоб наприкінці року не повертати невикористані вчасно гроші в бюджет.
У нас навіть може бути економія, тому що публічні тендери впливають на зменшення ціни. Минулого року за кількістю побудованих доріг ми стали кращими в Україні, разом із Закарпатською областю.
- Скільки кілометрів побудували?
- Більше 300. Цього року такий же обсяг повинні здати, а, може, і більше. Вдалося отримати кредит від Міжнародного банку на будівництво 160 км доріг додатково. Є обласної дорожній фонд, він у нас близько 600 млн, і є кілька мільярдів гривень по лінії Укравтодору. Ще додатково - близько 100 млн доларів, які отримуємо від банків. Плюс реалізовуємо додаткові проекти.
Наприклад, плануємо будівництво тролейбусного сполучення між Сєвєродонецьком і Лисичанськом - це 92 млн гривень. Скоро буде оголошено переможця і підрядники зможуть стартувати. Будуємо спортивні майданчики по новому президентському проекту "Здорова Україна". У числі перших шести областей в цьому році поставимо 52 майданчики. А всього по області їх буде 215 за два роки.
- Чи заходять в область іноземні інвестори, яких раніше відлякувала безпосередня близькість лінії розмежування і можливіть переходу війни в "гарячу" фазу?
- В принципі, так. Вже пройшов переломний момент, коли інвестори боялися самого поняття "війна". Обговорюємо масштабні об'єкти з великими компаніями. Це говорить, що в їхній підсвідомості змінилася тенденція, що Луганська область - це небезпечно.
Звичайно, все дається нелегко, кожен великий об'єкт вимагає багато узгоджень. Ми півтора року боролися за кредит від Франції в 70 млн євро на модернізацію Попаснянського каналу, але домоглися його. Верховна Рада ратифікувала його і в наступному році починаємо будувати.
- Які точки зростання бачите в області?
- Звичайно, дороги. Тому що там, де є дороги, приходить цивілізація. Будь-який інвестор, розуміючи, що з точки А в точку Б потрібно їхати не півтори години по нормальній дорозі, а п'ять - по вибоїнах, скаже "ні, вибачте". Оскільки йому доведеться вбивати час, гроші і техніку.
З електроенергією питання вирішене. Здали в минулому році підстанцію в Кремінній - одну з найбільших в Європі. Тепер ми не є енергетичним островом і компанії можуть заходити, розраховуючи, що гарантовано отримають необхідну кількість електроенергії.
Крім іншого, обов'язково потрібно реалізувати масштабний проект будівництва залізничної гілки Комишуваха - Лантратівка Нова. Це дозволить зберегти дороги, які сьогодні вбиваються фурами. Можна буде завантажуватися в Старобільську (логістичному центрі Луганщини) і далі їхати залізничним транспортом. Причому, тут важливо не чекати поки у перевізників прокинеться совість, а пропонувати йому економічну вигоду.
Потрібен акцент на будівництві житла, адже у нас багато переселенців з окупованих територій - професіоналів в освіті, медицині, культурі. Вони живуть на знімних квартирах, витрачають на їх оренду значні гроші. Потрібно будувати житло, щоб зберегти цей ресурс для області. Будемо боротися за класних фахівців.
- Чув, поки будувати на Луганщині дорого. Це так?
- Так, поки дорого. Будівельні матеріали возимо з Харківської області. В результаті ціна квадратного метра може бути вище, ніж в Ірпені під Києвом. Проте, нам вдалося вибити гроші на будівництво двох будинків в Кремінній та Рубіжному. У цьому році їх здамо. У наступному році за допомогою наших міжнародних партнерів хочемо реалізувати проект з будівництва мікрорайону в Сєвєродонецьку на 250 квартир.
- Який стан справ з колись головною галуззю області - вугільною?
- Якщо на державному рівні довести до розуму стратегічний план розвитку вугільних регіонів, а це Волинська та Львівська, Дніпропетровська, Донецька області, то перспективи розвитку будуть. Проблема шахт - старе обладнання, відсутність нових лав, низька якість вугілля. У Центренерго є проблеми з фінансуванням, тому виникають постійні заборгованості за реалізацію вугілля.
Скоро область відвідає міністр енергетики, у мене до нього є низка питань і пропозицій. Один з них - тарифи. На Луганщині вони, на жаль, дуже високі. Друге питання - розбудова ТЕЦ. По-перше, це важливо для модернізації самої станції, а по-друге, почнемо купувати наше ж вугілля, знявши проблему з реалізацією "чорного золота". Адже логістичне плече для доставки вугілля буде коротким, а отже ціна буде конкурентна. І Сєвєродонецьк отримає доступне тепло. Для області це - найважливіший проект, тому що у нас працюють близько 6 тисяч шахтарів. Закриття будь-якої шахти залишає за бортом сотні людей. Важливо цього уникнути.
- А що з промисловою стратегією в області?
- Потрібно думати про розвиток регіону, будівництво нових інноваційних виробництв. Поки впираємося в проблему залізниці, оскільки яким би завод не побудували, кінцеву вартість продукції буде визначати колосальне логістичне навантаження. Але під лежачий камінь вода не тече. Якщо почнемо рухатися вперед, то методом проб і помилок виробимо робочу дорожню карту, яку зможемо реалізувати. Взяти той же Лисичанський содовий завод. Була грандіозна операція росіян зі знищення цього конкурентоспроможного підприємства. Інвестдоговір, за яким вони придбали його, передбачав модернізацію. Але вони його просто порізали.
Я з позитивом наголошую, що посли, які приїжджають в Луганську область, говорять вголос вже не про гуманітарну допомогу, (яку вони продовжують надавати), а про те, як разом будувати і розвивати підприємства. Зараз Світовий банк дає 30 млн доларів на розвиток аграрного сектора. Вони хочуть будувати потужності з переробки. Можливо, два-три підприємства, які будуть переробляти зерно і робити з нього спагетті, адже зараз так: посіяли, зібрали урожай і продали як сировину.
- А які перспективи у центру області - Сєвєродонецька?
- Це все-таки місто хіміків, висококласних фахівців, можна і потрібно в цьому напрямку думати. Коли будували "Азот" і сам Сєвєродонецьк, то там одномоментно розробляли проекти 48 академіків. Це - солідний показник. Тому потенціал у міста залишився колосальний.
- Потенціал є не тільки у Сєвєродонецька, а й у нових ОТГ (об'єднаних територіальних громад - "Апостроф"), адже проходить земельна реформа, а північ області - аграрна. Чи були конфліктні ситуації, чи стикалися Ви з рейдерством?
- За мою каденцію був один такий конфлікт. Він не торкався безпосередньо адміністрації, а мав відношення до конезаводів. У нас їх кілька, і вони керують приблизно 30 тисячами га землі. Це держпідприємства, землі там ласі. Область, на жаль, не може впливати на те, як вони розпоряджаються активами. Я застав конфлікт між двома групами, які воювали за землі. Відлуння чутні і сьогодні.
Якщо ми зробимо в Україні інвентаризацію земель, то отримаємо мільярди гривень на розвиток. Всім відомі історії з самозахопленнями або розораними лісосмугами. На рівні області спільно з прокуратурою і поліцією робимо акцент на законності землекористування. За нашими підрахунками, інвентаризація всіх земель області, які незаконно обробляються, дозволила б скерувати в бюджет до 2 млрд грн. Хоча зазначу, що сама інвентаризація - копітка, дорога і тривала процедура.
- Раз вже ми заговорили про ліс - як йдуть справи з відновленням після торішніх пожеж?
- Луганська область засіяна штучними лісами. Раніше це був степ, який в основному висаджували соснами. Минулого року тут трапилася найбільша пожежа. Одночасно склалися всі фактори для колосального поширення вогню. Лісосмуги не рятували, бо вітер переносив шматки полум'я до 300 метрів.
Виходячи зі стратегії зменшення ризиків від пожеж, в Луганській області потрібно висаджувати змішані ліси. Ми створили міжнародну групу, розіслали листи міжнародних партнерів з проханням допомогти нам реалізувати проект з відновлення лісів.
- Вас включили в президентську програму з висадки мільярда дерев?
- Так. У Донецькій області побудований величезний комплекс з вирощування розсади. Відновлення лісів - це десятки років роботи. Зараз спільно з новим керівником лісового господарства області прораховуємо, як реалізувати стратегію відновлення лісів. Спільно з ДСНС і лісниками створимо кризовий центр для координації протипожежної політики. Розглядаємо можливість обладнання активними камерами спостереження максимальних лісових площ. Тоді будемо в онлайн-режимі розуміти, де виникає пожежа, куди відправляти пожежних. Зараз створюємо добровільні пожежні команди в ОТГ. Я за допомогою спонсорів минулого тижня передав три пожежні машини, дві з яких поїдуть в такі добровільні пожежні команди. Це дає швидкість реагування.
- Для гасіння пожеж, та й будь-якої життєдіяльності потрібна вода. З цим в області, наскільки я розумію, все погано?
- У Луганській області, на жаль, залишилася радянська інфраструктура. Маємо величезні труби, які дуже засмічені, величезні насоси, компресори. Це все розраховано на промислове споживання. ККД цієї інфраструктури можна порівняти з покупкою "Майбаха" для розвезення хліба. Тому труби повинні бути оптимального діаметра, а хліб потрібно возити спеціалізованими автомобілями.
Будемо прокладати нові труби, ставити нові насоси. Візьмемо місто Лисичанськ (80 тис. жителів). Коли мене призначили, там близько року практично не було води. Зараз ми це виправили. Залишилося дві проблеми. Одна - заборгованість за попередні періоди (160 млн гривень). Друга - те, що всі насоси знаходяться внизу, а качати потрібно вгору. Після будь-якої аварії вода опускається. Щоб її підняти, потрібен день. Ми ставимо заслінки, які не дозволяють воді йти вниз. І відновити подачу можна за кілька годин.
На 70 млн євро, які Франція нам виділяє, ми відновимо інфраструктуру Попаснянського водоканалу. Щомісяця там втрачається близько 7 млн гривень, в тому числі на незаконних врізках. Люди безкоштовно качають, а втрати всі лягають на місто. Цю систему потрібно міняти. Наприклад, очисні споруди, які відповідають за кілька тисяч людей, які обслуговують пару десятків тисяч. Відновлення ж одного такого об'єкта коштує близько 40 млн гривень.
- Які настрої людей в області і на окупованій території - чи можна до них достукатися?
- Змінити менталітет людей - не швидкий процес, адже нас більше 70 років годували фейковими історіями, давали фейкових героїв, привчали до радянських і російських наративів.
Те, що ми будуємо максимальну кількість доріг, школи, садочки, ЦНАП, амбулаторії, покращуючи рівень життя людей, - колосальний прорив в реінтеграції. Ясна річ, що навіть підкована людина протягом 7 років, не маючи інформації, почне сумніватися. Але коли луганчани з окупованих територій переходять до нас і бачать позитивні зміни, то діє "сарафанне радіо", і люди починають вірити в Україну.
Чим більше побудуємо, відремонтуємо, відновимо, тим краще. Я б хотів, щоб це було, як з Берлінською стіною, коли східні німці самостійно почали ламати стіну.
- Чому після 7 років з початку війни в області досі немає облради?
- Як тільки складова безпеки буде на належному рівні, можна буде проводити вибори. Але сьогодні військово-цивільна адміністрація - інструмент швидкого прийняття рішення. Він необхідний в умовах війни. Приклад: у разі обстрілу мирних територій бойовиками потрібно терміново вирішувати низку питань. Немає часу чекати, поки збереться сесія, депутати проголосують, поки оформиться рішення... В воюючій області це все потрібно робити швидко.
- Чи відчуваєте Ви як глава адміністрації деструктив від всеукраїнських політсил, або когось із депутатів персонально?
- Існує так звана депутатська "група Шахова". За весь період пожеж від цієї команди не було жодного дзвінка з пропозицією про допомогу. Вони абстрагувалися. Таких моментів багато. Ця команда нагадує мені по тактиці росіян. Скажімо, вкидають явні пропагандистські гасла і фейки. Наприклад, звинувачують область в невиплаті зарплат шахтарям. Але при цьому адміністрація не має відношення до цих грошей, які по вертикалі Мінфіну заходить в казначейство і звідти виплачуються шахтарям.
Або, наприклад, "шаховці", отримуючи інформацію про майбутнє ремонті доріг, приїжджають туди за два тижні до початку і створюють медійний шум. А коли автодор завозить техніку, вони людям кажуть, що домоглися ремонту. При цьому реальних результатів роботи у цього угруповання не так багато, щоб вони ними хвалитися. Мені здається люди це бачать і розуміють, хто чого вартий.
- Проблем з ОПЗЖ, яка має багато депутатів в ОТГ області, немає?
Я не відчуваю від них якогось деструктива. Вони не заважають нам в роботі.
- Здається, Луганщині потрібна допомога в іншому питанні: вакцинація рухається дуже повільно. У чому причина, і як виправити цю ситуацію?
- У нас область складна в тому плані, що це сільська місцевість. Тут немає таких міст як Київ, Харків чи Дніпро з мільйонами жителів на одній відносно невеликій території. Але ми зробили центри вакцинації в Сєвєродонецьку, Старобільську, є опорні лікарні, де теж роблять вакцинацію.
Що стосується лікарень, то вони укомплектовані, немає нестачі в апаратах штучної вентиляції легенів, в кисневих концентратори, препаратах. Мобільні бригади укомплектовані. Десятками передаємо нові автомобілі швидкої допомоги. В останній раз їх було 24, на початку серпня передамо ще 10. Зараз борюся, щоб Рубіжанському інфекційному відділенню повернули "ковідний пакет". У нього вклали багато грошей і важливо, щоб воно працювало. Там хороші фахівці, які якісно лікують. Тому сказати, що у нас критична ситуація - немає. Ми - в зеленій зоні, а вакцинацію обов'язково наженемо.
- Як йде справа з будівництвом обласної лікарні в Сєвєродонецьку?
- Це стратегічно важливий для нас об'єкт, адже діюча раніше лікарня залишилася в Луганську. Зараз вона де-юре є, а де-факто виглядає як розкидані по різних містах відділення. Тому для нас важливо, щоб вона була єдиним комплексом. У цьому році повинні закінчити хірургічне відділення - сподіваюся, залучимо в нього і хороших фахівців з окупованої частини області.
