Незважаючи на падіння рейтингів у "Єдиної Росії" режим Путіна збирається за рахунок "електоральних султанатов" і адміністративної вертикалі отримати більшість на майбутніх виборах в Держдуму, які пройдуть восени в Росії. Про те, яким чином в Кремлі хочуть використати Донбас у виборчому процесі, "Апострофу" розповів російський політолог Дмитро ОРЄШКІН.
Зараз популярність партії влади "Єдина Росія" в Росії падає швидше популярності Путіна. За образ Путіна уява співвітчизників чіпляється, а за образ представників партій і регіонального керівництва - якось не дуже. Життя не змінюється на краще, і винен в цьому, звичайно, не Путін, а хтось типу поганих бояр. Але я не думаю, що у "Єдиної Росії" все буде дуже погано з підтримкою на виборах. Ситуація дійсно стає гірше, але нинішня модель голосування гарантує більшість партії президента. Вона не обов'язково буде конституційниою - 66%, але більше половини вони зберуть, мені здається, гарантовано.
ЛДПР, "Справедлива Росія" і комуністи звикли клювати пшоно з кремлівської долоньки. Але виборами займається не Путін, а глава його адміністрації Сергій Кирієнко - а він людина раціональна і вважає, що зайві 500 тис. голосів на користь "Єдиної Росії", що називається, спини не ломить і кишеню не тягнуть - стануть в нагоді.
"Єдиній Росії" треба набрати 40 млн голосів, при тому, що близько 60-65 млн чоловік - це буде сумарна явка. Так що Донбас не зможе дати вирішального внеску в результат "Єдиної Росії". Вирішальний внесок складається з трьох складових. Перший - це реальні виборці, які підтримують Путіна і владу просто тому, що це влада. Зараз їх число оцінюються в 25-30%, 18-20 млн чоловік.
Крім того, є таке поняття, як електоральні султанати, де результати голосування "малюються" місцевою владою, наприклад, це Кемеровська область. Це в сумі близько 15 млн виборців, але зате там дуже високі показники явки - звичайно, вони не справжні, - і дуже високі показники електоральної консолідації навколо "Єдиної Росії". Третя складова - це так званий "приводний" електорат, це люди, які працюють на великих державних або державно-приватних підприємствах. Близько 5 млн такого електорату проголосує за "Єдину Росію".
Хоча Донбас дійсно проголосує в більшості своїй на користь "Єдиної Росії". Чому? Електоральна сила Донбасу, з точки зору Кремля, в тому, що там абсолютно неможливо проконтролювати, хто як проголосував. Тому голосувати там буде пан Пушилін і його підлеглі, а не виборці. Тому "Л-ДНР" будуть ще одним "електоральним султанатом" і картинка там буде такою самою, як в Кабардино-Балкарії або майже такою ж, як в Чечні.
Питання, чи пройде Пушилін і Бородай до Держдуми, буде вирішуватися в Кремлі. Якщо це вважатимуть політично вигідним, то їх пропустять. Бородая, швидше за все, пропустять. А оскільки Пушилін зараз діючий "начальник", з приводу нього будуть сумніви. Але в Кремлі можуть вирішити, що правильніше показати населенню "ДНР" і "ЛНР," що ці люди поділяють спільні цінності, ведуть своє свої території до приєднання з Росією - і продемонструють їх наближеність до партійної номенклатури в Москві.
Головне те, що таким чином посилається сигнал іншій - внутрішньоросійській частині електорату. Про те, що Путін підтримує співвітчизників за кордоном, видає їм паспорта, піклується про них. Так що швидше за все, вибори на Донбасі - це лише одна з детальок панно. Але мені здається, що це все менше людей цікавить. Можна скільки завгодно говорити про "русскій мір", але це все більше викликає втомлене роздратування.
Меншою мірою це сигнал для України. Мені здається, що взагалі Путінська адміністрація перестає посилати сигнали українському електорату. Тому що Путін на українців образився - він зрозумів, що він не популярний, він зрозумів, що йому в Україні нема чого ловити, нічого переможного українському народу Путін сказати не може. Він би волів, щоб українців взагалі не існувало, щоб Україна не стирчала у нього колодою в оці як пряме нагадування про його поразку. Києву він показує те, що на Донбасі він господар, але платити за розбиті горшки повинна Україна. Всьому світу Путін показує, що він - господар "русского мира", він піклується про "російських людей". Не дарма Козак зробив заяву, що в Україні отримали російські паспорти 978 тис. жителів України.
Є думка, що стаття Путіна, яку в Кремлі перевели також і на українську мову, повинна залучити людей на вибори в ОРДЛО. Але що стосується людей на Донбасі, то за сім років їм всі ці ідеологічні примочки досить сильно набридли. Їх цікавить проблема елементарного людського виживання. Заробити грошей, нагодувати сім'ю, починають квартиру. Статтю Путіна хоч і розберуть на цитати і напишуть на білбордах в "ДНР" і "ЛНР", але стаття виробляє немічне враження - все як було в "совку", так і залишилося, жодної свіжої думки. Зате вона добре показує, як у Путіна влаштовані мізки. Він писав, щоб виправдатися перед собою, перед світом та й перед богом, напевно. Але це маніфест людини, зашитої в барабан, яка стукає в цей барабан і сама же цим звуком насолоджується. Це ознака епістемічного відчаю Путіна - тому що він ніби як всього добився, а успіху немає. Товариш Сталін за 2-3 роки до смерті почав писати про мовознавство, хоча і близько не був в цій темі. Як і у Сталіна, стаття Путіна не має ніякого відношення до реальності. А картинка світу Путіна підозріло нагадує погляд В'ячеслава Молотова. Тоді той говорив, що "Польща - потворне дітище Версальського договору - перестала існувати, і це справедливо", а Путін каже, що Україна - потворне дітище комуністичного свавілля нанесення меж.
Вибори в Держдуму можуть стати для Пушиліна і Бородая "шляхами до відступу", свідченням того, що їм хочеться більше стабільності. Але як правило в Росії вважають за краще статус реального виконавця - губернатора або намісника - в порівнянні зі статусом депутата.
Поклонська спочатку почала комизитися, а тепер каже - я хотіла б стати генеральним прокурором Криму. А хто ж їй, ластівці, вже дозволить? Тому що не треба було випендрюватися. У нас в Кремлі таких не люблять. Бородай ніби як здувся, йому дуже важливо було б свій статус закріпити в якості депутата. А Пушиліну це навряд чи потрібно. Вже точно це не потрібно Аксьонову.
Мінські угоди, як і Нормандський формат, будуть потихеньку здуватися. Раціональні політики в Україні розуміють, що з Мінських угод вичавлений максимум. Завдання було - зупинити військову операцію з танками, літаками, через яку вбивали десятки людей щодня. Але тепер від Мінських угод очікувати, як мені здається нічого, тому що обидві сторони досягли рівня насичення. Росія не хоче приєднають до себе "ЛНР" і "ДНР", тому що це буде пов'язано з дуже великою кількістю витрат. Україна, може бути, і хоче, але не може.
Нова військова кампанія навряд чи буде. Козак сказав - якщо Україна почне військові дії на Донбасі, то мало не здасться. Але він не говорить, що "ми", Росія буде приєднувати Донбас. Зараз завдання і паспортизації на Донбасі, і статті Путіна і чуток, що після виборів буде військова кампанія - налякати українців, змусити рахуватися з собою. Мені здається, що в роздачі жителям Донбасу російських паспортів є ганебна спроба розширювати той "русский мір", який завдяки діям Путіна стискається. Можливо, будуть залучати людей в тому ж Харкові, щоб ті отримували російське громадянство. Але я думаю, мало хто на це піде - це треба бути вже зовсім божевільним. Але у Путіна проблеми. Тому що все погано з "русскім міром". І риторика, і дії влади зараз - це спроба виправдати право на своє існування в очах виборців перед виборами.
