Українські силовики дуже стурбовані і чекають на "Шатун". Напередодні акцій на річницю розстрілів на Майдані СБУ заявила про те, що до їх організації мають відношення російські спецслужби. Більше того, на думку СБУ, мета акцій – дестабілізація ситуації і організації сутичок і заворушень. З іншого боку, соцмережі, які все ще палають обговоренням блокади поставок вугілля з окупованих територій, стурбовані повідомленнями та чутками про стягнення до Києва Нацгвардії напередодні річниці розстрілів. Про те, чи може спалахнути новий Майдан, та чого чекати від українського керівництва, "Апострофу" розповідає колишній глава зовнішньої розвідки України Микола Маломуж.
Поминальні дні, пов'язані з річницею розстрілу Майдану, є одним із детонаторів протестних настроїв у суспільстві. Більшість обіцянок політиків, які сьогодні при владі, не виконані. І саме це основний фактор, який спонукає до масових протестів, а не якийсь там "Шатун" чи куратори з Москви, які нібито ініціюють заворушення.
Неприпинення війни, потужна діяльність мафії, починаючи від грабування і закінчуючи вивозом капіталу провладними олігархами, величезні ціни й комунальні тарифи (які безпідставно установили саме ми, а ніякий не Путін), корупція на кожному кроці, починаючи з зони АТО і закінчуючи кордонами Закарпаття… Тут уже ніяких "шатунів" не треба. Основний "Шатун" в Україні – внутрішній.
Російські спецслужби дійсно намагаються використати оці фактори. Але якби було консолідоване суспільство і всередині не було передумов до протестів, то спецслужби і "шатуни" були б безсилі. Якщо люди задоволені і мають консолідовану позицію захищати свої інтереси, тоді, хто б що не говорив нам із-за кордону, нічого не станеться. Коли ж ми говоримо про "шатуни", значить, ми дуже слабкі.
Що стосується закордонного втручання – тут має бути робота наших спецслужб. Саме вони мусять працювати на упередження, а не звинувачувати людей, які вийдуть на Майдан. Виявіть, хто є шпигуном, знайдіть цих людей і затримайте. А українці нехай собі проводять мирні акції протести.
З іншого боку існує небезпека, що мирних демонстрантів спровокують та змішають з радикально налаштованими та озброєними особами. Зараз Нацгвардія і Нацполіція перестраховується, перекидають посиленні контингенти, щоб у разі чого протидіяти екстремістам. Спецслужби і МВС мають бути готові до нестандартних ситуацій, щоб упередити людські жертви.
Дійсно, у ці дні, може статися так, що радикальні сили застосують силу до правоохоронних органів. Не виключені зіткнення локального, середнього рівня, може дійти і до масштабних протистоянь, і тоді ризикує повторитися "розгон студентів". Якщо сила буде застосована до мирних демонстрантів – то це вже буде акт порушення демократії, який буде засуджений і нашим суспільством, і міжнародними організаціями, і лідерами інших країн. Але цей варіант, звичайно, не можна виключати. Влада робить ту саму помилку, що використовує ті ж методи, що і при Януковичі: починають налаштовувати силу. Ці методи неефективні. Натомість ефективними є методи переговорів з активістами, профілактична робота з тими, хто озброює людей, відповідно, і затримання радикалів, якщо вони не реагують на попередження від стражів порядку.
Додатковим фактором загострення ситуації в ці дні може стати блокада Донбасу. Патріоти, що виявляють контрабанду, виконують функцію, яку не виконує держава. Треба провести діалог з патріотами, які перекривають дороги. Бо учасники блокади в зоні АТО прагнуть масової підтримки. Натомість діалог не проведений, проблема не знята, тому може частково перекинутися і на протести Києві.
І зараз такий діалог мусив би провести Петро Порошенко. Він мав би не ховатися, вийти до людей, зібрати активістів-патріотів та поговорити з ними. З іншого боку, він мав би дати МВС, СБУ і Нацгвардії чіткий сигнал, як поводитись в разі протесту: не бити людей, а виходити з ними на діалог, а крім того провести глибоку оперативну роботу на попередження провокаторів.
Як президент, як гарант Конституції, як людина, яка взяла на себе відповідальність за країну, Порошенко мусив був не допустити бандитизм, корупцію, виконати свої обіцянки, забезпечити права громадян. Адже основна причина можливих протестів: люди ставлять питання про його відповідальність, можливо, навіть про ротацію – законну і мирну, як передбачено у Конституції. Якщо все-таки президент матиме мудрість, якщо сприйме стратегічний посил суспільства, якщо його структури зреагують толерантно, будуть виконані обіцянки, яких від нього чекають, правоохоронні органи не будуть використовувати репресивні методи, а буде намагання знайти спільне рішення, то перспектива мирного врегулювання є.
За всіма оцінками соціологічних центрів, ситуація з настроями в суспільстві наразі дуже критична і схожа на ту, яка була в листопаді-грудні 2013 року. Ми підійшли до небезпечної межі. І якщо наші керівники неправильно зорієнтуються і виберуть репресивну модель, то будуть серйозні наслідки – до третього Майдану.
