В Україні досить часто розгортаються палкі дискусії відносно того, яку ж заробітну плату мають отримувати держслужбовці. Зазвичай українці діляться на два табори – тих, хто підтримує гідно оплату праці, як запобіжник корупційним ризикам, і тих, хто пропонує чиновникам прожити на мінімальну зарплатню. Скільки ж має отримувати працівник державної служби, своїми думками в ефірі Апостроф Live поділилася державна уповноважена Антимонопольного комітету України у 2015–2019 роках АГІЯ ЗАГРЕБЕЛЬСЬКА.
— Чи можете ви, як колишній держслужбовець, сказати, якою має бути зарплата, щоби людина була на своїй посаді ефективною?
— По-перше, це залежить від того, про який саме орган ми говоримо. Тому що в будь-якому випадку все одно ці зарплати мають бути диференційованими залежно від функцій, які покладені на цю особу, відповідальності та іншого.
Якщо говорити, наприклад, про Антимонопольний комітет України, то в середньому, коли я працювала в АМКУ, наша зарплата складала близько 25 тисяч гривень. Це ті гроші, які ми отримували за результатом на руки. Я не вважаю, що це достатня зарплата для державного уповноваженого Антимонопольного комітету. Чому — тому що потрібен високий рівень знань для цієї особи, і тим більше, тут дуже високий рівень спокуси.
Як би там не було, але з іншого боку в якості опонентів виступають впливові монополісти та інші. Звичайно, для того, щоб із ними боротися ефективно, треба й мати відповідні знання й досвід, і гідну заробітну плату для того, щоби мати можливість прогодувати себе і свою родину. Але при цьому також недоречні, мені здається, ті заробітні плати, про які зараз іде мова. (В ефірі говорять про те, що гендиректор “Укрпошти” Ігор Смілянський за січень 2020 отримав 1 млн 887 тис грн).
Це дійсно дуже високі заробітні плати, і навряд чи можна десь у приватному секторі так легко такі пропозиції знайти. Це по-перше. По-друге, ми говоримо про заробітну плату в державного монополіста, отже тут треба ще й подивитися на розміри заробітних плат саме з погляду антимонопольного законодавства. Чи зміг би він отримувати такі заробітні плати, якщо б це підприємство працювало на конкурентному ринку, і чи був би у цього підприємства такий рівень доходів, щоби ці заробітні плати платити. Якщо ми говоримо про конкурентний ринок, то навряд чи ми знайдемо в керівництва приватних операторів, які працюють по окремих сегментах, де також працює “Укрпошта”, подібний рівень заробітних плат.
— У деяких міністрів, ми чули, що по 100 тисяч гривень є зарплати, у когось 60–70 тисяч. Чи це є гарантією того, що людина буде працювати ефективно, що людина не буде спокушатися на якісь корупційні ризики?
— Однозначно ні. Це виключно створює для цієї людини умови, у яких вона може не спокушатися на корупційні ризики і працювати ефективно. Тобто гідна заробітна плата — це умови, які створює держава для цієї людини. А далі все залежить від двох факторів. По-перше, від самої людини — які в неї моральні якості та інше, як відбувався відбір цієї людини. Чи дійсно він відбувався прозоро і проконкурентно, чи якісь олігархи або впливові бізнесмени мали можливість інтегрувати спеціально в цей орган свою людину, щоби вона лобіювала їхні інтереси.
По-друге, це те, наскільки в Україні діє принцип невідворотності покарання. І не важливо, насправді, яким буде строк покарання: чи 5 років, чи довічне утримання — у даному випадку важливий сам факт покарання. Щоб особа була притягнена до кримінальної відповідальності, щоби вона отримала це покарання. І відповідно, щоби вона відчувала моральне тавро, певне і юридичне, яке полягає в певних обмеженнях її прав.
Якщо ж вироків немає, якщо особи беруть хабарі, і не несуть за це відповідальність, якщо вони лобіюють інтереси окремих бізнес-груп, а не громадян, які їм фактично платять заробітну плату, і їм за це нічого не буде, то відповідно так, держава створила умови, дала гідну заробітну плату. Але те, що вона не застосовує по відношенню до цих осіб відповідальність за їх корупційні дії, вона немовби дає їм знак: отримуй нормальну заробітну плату, але можеш брати паралельно хабарі, і ми цього не будемо бачити, і ми не будемо на це звертати увагу. Тому, звичайно, тільки від заробітної плати такого ефекту не буде.
— На вашу думку, як віднайти той баланс? З одного боку, занизькі зарплати не мотивують людей йти на цю роботу, завеликі — не запобігають корупційним ризикам. Як не зробити перекосу?
— Звичайно, це складно. По відношенню до кожного державного органу потрібно це питання розглядати окремо. Якщо ми, наприклад, говоримо про регуляторів, то тут ще має значення не тільки рівень заробітної плати, а й те, наскільки він залежить від інших державних органів, якщо ми говоримо про незалежних регуляторів.
Тому що, якщо в тебе сьогодні велика заробітна плата, але завтра якийсь чиновник може зробити з неї маленьку, якщо ти приймеш якесь рішення, яке не буде його влаштовувати, то, звичайно, це також ні до яких позитивних результатів не призведе. До кожного органу треба підходити окремо, дивитися, але водночас треба розуміти, що ми не маємо мотивувати чиновників виключно заробітною платою. Тут має значення ще також престиж державної служби.
Якщо на державній службі працювати буде престижно, якщо держава зі свого боку буде асоціюватися в людей із якимось позитивним явищем, якщо особа після державної служби зможе нормально працевлаштуватися, і вона отримує певний квиток у життя — наприклад, ті ж самі студенти або особи, які мають певний досвід, але при цьому ще не мають такого бекграунду достатнього і впливового — то відповідно ці особи будуть зацікавлені у тому, щоби навіть за невелику заробітну плату працювати. Те ж саме стосується й соціального пакету: наскільки людина захищена з погляду медичного забезпечення та інше.
Тому тут треба не тільки підходити до того, щоби знайти той оптимальний рівень заробітної плати, а й до того, щоби віднайти державі інші мотивуючі механізми, які будуть не тільки виражатися у фінансовому забезпеченні, а і в якихось додаткових опціях. Які переваги буде надавати йому ця державна служба.
