У світі загроз прихована небезпека іноді криється в повсякденній рутині. Відомий журналіст Павло Шеремет, який загинув у Києві від вибуху 20 липня, багато в чому став жертвою власної передбачуваності, вважають фахівці американської приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor. Він їздив на роботу в однаковий час і практично за однаковим маршрутом і паркував своє авто на вулиці без нагляду. Це дозволило спланувати його вбивство, організацію якого здійснила команда професіоналів. З іншого боку, обставини вбивства Шеремета допоможуть професіоналам у сфері безпеки запобігати подібним замахам надалі, вважають у приватній розвідці США.
Близько 7:40 ранку 20 липня Павло Шеремет їхав в автомобілі на ранковий ефір. Паркування в Києві, як і в будь-якому великому місті, може бути доволі складним, тому він припаркувався у верхній частині вулиці Івана Франка, у декількох сотнях метрів від будинку. Звідти попрямував до жвавого перехрестя з вулицею Богдана Хмельницького. Коли Шеремет повернув на Хмельницького, його автомобіль вибухнув, а сам журналіст помер від травм, отриманих унаслідок вибуху.
Мотиви нападу незрозумілі, наголошується у звіті Stratfor. Павло Шеремет критикував російських, білоруських та українських політиків, тому, можливо, багато хто хотів би змусити його замовкнути. Але в розслідуванні подібного роду нападів питання "як" часто стає не менш важливим, ніж питання "чому". Зрештою, розуміння того, як відбуваються подібні злочини, дає професіоналам в області безпеки можливості для запобігання їх у подальшому.
Незалежно від мотивів, характер атаки передбачає, що виконавці були добре навченими і досвідченими. "Українські дослідники підтвердили, що пристрій, який вбив Шеремета, був дистанційно-керованим. Це означає, що він був поміщений в автомобіль заздалегідь і спрацював у віддаленому режимі", - вказують у Stratfor. За п'ять годин до вибуху запис відеоспостереження показав чоловіка і жінку, які йдуть по вулиці Івана Франка в бік автомобіля Шеремета, який був припаркований без нагляду прямо на вулиці. На відео чоловік з кульгавістю зупинився навпроти автомобіля і став спостерігати, як жінка витягує якийсь предмет з мішка. На мить вона зникає за автомобілем Шеремета, а потім обидва продовжують рух вниз по вулиці. Ймовірно, вони закріпили на автомобілі так звану липку бомбу за допомогою магнітів (підозрювані ізраїльські оперативники використовували липучки для замаху на двох іранських учених-ядерників у Тегерані в 2010 році).
У момент вибуху машина Шеремета звільнила зайнятий людьми пішохідний перехід. Судячи з усього, пристрій було споряджено невеликою кількістю вибухової речовини (близько 1 фунту), якої виявилося достатньо, щоб зробити необхідний ефект, не завдаючи супутньої шкоди, хоча любителі зазвичай використовують більш сильну вибухівку, щоб бути впевненими в досягненні своїх цілей. На противагу цьому вбивство Шеремета було добре зрежисоване і чисто виконане.
Місце атаки також показує, що замах було чітко сплановано. Йдучи на роботу, Шеремет міг вибрати п'ять різних маршрутів. Але всі, крім одного, проходили через перехрестя вулиць Івана Франка та Богдана Хмельницького. Маршрут на роботу і з роботи - один з найбільш передбачуваних сценаріїв повсякденного життя людини, і він надає прекрасну можливість для замаху. Зловмисники знали, що Павло Шеремет майже точно проїде через перехрестя.
Вибраний сценарій замаху припускав наявність коригувальника, який повинен був вивідати машину жертви і зробити вибух у потрібний час. Перетин вулиць Івана Франка та Богдана Хмельницького, де є Макдональдс, кафе та готелі, дає багато хороших точок для коригувальника. Робота з пристроєм, закладеним у рухомій мішені, є складною справою, але вибух був дуже своєчасним, що показував, що в того, хто натиснув на спуск, була тверда рука.
Якби Шеремет заплатив трохи більше грошей, щоб залишити свою машину в гаражі, це могло б зупинити зловмисників через ризик бути поміченими, припускають у Stratfor. Однак Шеремет, як і більшість людей, мабуть, жив звичайним життям. Він був досить передбачуваним для нападників, хоча якби він змінював свій маршрут і час виїзду, це напевно ускладнило б організацію замаху. Імовірно, плануючи вбивство, зловмисники зібрали велику інформацію про звички Павла Шеремета. Вбивство журналіста не було першим у своєму роді та не буде останнім. Водночас, незважаючи на майстерність нападників, воно не було неминучим. Вивчивши наявні матеріали, експерти в галузі безпеки можуть вжити заходів для запобігання подібним інцидентам у майбутньому.
