Фотожаби, музичні відеожаби та карикатури БОГДАНА ПРОЦИШИНА, регулярно з'являючись в мережі, викликають справжній фурор серед українців і миттєво збирають тисячі лайків та переглядів. Онлайн-карикатурист нещадно висміює дурість політиків та не боїться зображати владу крізь призму сатири. Сам Процишин стверджує, що буде щасливий, якщо його творчість одного разу стане незатребуваною. В інтерв'ю "Апострофу" карикатурист розповідає, звідки бере натхнення і над якою темою ніколи не буде сміятися.
- Богдане, розкажіть, коли ви почали займатися політичною карикатурою?
- Це було десь у 2008 році, коли Роман Шрайк (український блогер, - "Апостроф") зробив свій сайт "durdom". Основною складовою сайту якраз були фотожаби, і мене це зацікавило. До цього я вже мав досвід роботи з Photoshop. Але більш активно я став робити карикатури півтора року тому.
- Як обираєте героїв для своїх фотожаб?
- Так вони ж всі є в бюлетені. Не я їх обираю, ви їх всі обираєте. Є новинна стрічка, є резонансні новини, смішні і не дуже смішні. Простіше кажучи, що бачу, про те й співаю.
- Але все ж особистим смаком керуєтеся?
- Звичайно, я ж не робот, є абсолютно суб'єктивні внутрішні важелі при виборі теми. Хтось мені не симпатичний, хтось взагалі не подобається, а хтось капець не симпатичний.
- Чи існують для вас такі люди і політики, яких ви принципово не хочете зображати?
- Для того, щоб я принципово не хотів їх зображати, я повинен їх поважати, а таких немає. Якийсь внутрішній цензор у мене тільки щодо [президента України Петра] Порошенка, але не тому, що він хороший, а тому, що ті, хто йде за ним у президентських рейтингах - це взагалі капець.
- Заборонені теми особисто для вас існують? Наприклад, французьке видання "Charlie Hebdo" дуже критикують за те, що для них немає ніяких табу.
- Ну, наприклад, війну ніхто не має права зображати в гумористичному ключі. Те ж саме відноситься і до подій на Майдані, а все інше... там немає нічого святого.
- Але навіть на війні є місце гумору, солдати його люблять, хіба не так?
- Так, на війні це є, але для того, щоб на цю тему жартувати, треба побувати на війні. Я, в принципі, побував, але все одно в цю сторону в мене якось не виходить жартувати.
- А є якийсь відгук на вашу творчість від хлопців на фронті?
- Серед друзів й тих, хто підписаний на мої сторінки, є хлопці, які зараз служать, і їм все подобається. Вони точно такі ж люди як і ми з вами, тільки трохи кращі.
- Ваш гумор піднімає їм бойовий дух?
- Та вони просто регочуть, та й все. Адже на війні почуття гумору нікуди не зникає.
- Політики, яких ви зображуєте, не зверталися до вас із наполегливими проханнями прибрати карикатуру? Можливо, погрожували?
- Був один малюнок із серії "Читаємо Подерв'янського разом", там [позафракційному народному депутатові] Володимиру Парасюку не сподобалося, яку саме його фотографію я вибрав - він собі здався там недостатньо гарним. А так, в принципі, всі нормально сприймають, той же [народний депутат від партії "Блок Петра Порошенка"] Сергій Лещенко нормально реагував, [народний депутат від партії "Об'єднання "Самопоміч"] Семен Семенченко...
- Є такі, хто ображається?
- Я не помічав, або вони просто не зізнаються, але напевно ображаються.
- До суду не подавали?
- Та хай подають, тільки чого вони доб'ються? Зроблять мене ще більш популярним?
- Як вважаєте, ваш стиль гумору здатен щось змінити у свідомості українців, щоб на наступних виборах вони не віддавали свій голос за пакет гречки?
- Це зробить тільки час. Це покоління родом із совка повинне просто спокійно дожити своє життя, бажано, не заважаючи країні рухатися вперед. Все, що я можу змінити своїм гумором, - це максимально десакралізувати владу у свідомості людей. Потрібно пояснювати, що влада - це такі ж дурні, як ми з вами, просто їм в якийсь момент у житті пощастило більше. У 90% тих, хто сидить у Верховній Раді, на Банковій, в партійних штабах немає нічого святого.
- Ви об'єднали жанр карикатури з відеосатирою. Чому саме такий формат? Він ефективніший і краще чіпляє глядача?
- Цей формат просто зовсім інший і, до речі, він не завжди вдалий у порівнянні з малюнком. Адже вивчення свідомості сучасної людини доводить, що з кожним роком час зосередження уваги на будь-якому об'єкті скорочується. Ми плавно і впевнено рухаємося до акваріумних рибок і можемо концентруватися на чомусь одному все менше і менше. Тому картинка чіпляє і "б'є" краще, ніж відео, але відео - це теж цікаво. Ці формати просто різні і зовсім інакше впливають на людину, в них різна аудиторія. Я просто це можу, тому і роблю. Техніка рухається вперед. Ще 10 років тому я не міг реалізувати це фізично, адже не було програмного забезпечення. Все, я починаю бути занадто серйозним...
- Очевидно, що карикатурист за життя повинен бути циніком, щоб знаходити теми для творчості. У звичайному житті такий цинізм не заважає?
- Я 10 років був депутатом (Трускавецької міської ради, - "Апостроф"), тому я цинік ще той. Ну, дружина звикла. Я не кажу, що я радію цьому, але це вже не змінити, адже всю систему політики я бачив зсередини, і 10 років просто не могли не вплинути на світогляд. Єдине, на що я сподіваюся, що я вчасно зійшов з потяга.
- До речі, ваша творчість приносить вам заробіток?
- Ну, воно більше орієнтоване на перспективу. Можна позначити статус: "Перебуваю в активному пошуку". Зараз я роблю собі ім'я, як в інституті: перший курс ви працюєте на ім'я, а потім ім'я працює на вас.
- Уявімо ситуацію: завтра повертаються Крим та Донбас, Путін йде, президентом України стає мешканець хрущовки, в Раді жодного олігарха... Вам буде, що малювати, що висміювати?
- Я стану щасливою людиною, якщо те, що я роблю, стане незатребуваним. У мене є й інші проекти, на яких я можу заробляти гроші, але поки те, що я роблю, цікавить людей, значить, у нас поки ще все фігово.
