За півроку війни росія понесла величезні втрати в особовому складі. За офіційними даними Генштабу, в Україні знищено біля 47 тисяч загарбників. Зменшення кількості окупантів відчувають і наші військові. Так, на східному напрямку вже декілька місяців не помічають російських кадрових піхотинців. Замість них кидають на передок мобілізованих з ОРДЛО, які не мають нормального зв'язку та стають легкою мішенню для української артилерії.
Що зараз відбувається на східному напрямку, хто воює на боці окупантів, та якими є реальні втрати росії у війні проти України, в ефірі Апостроф TV розповів лейтенант батальйону "Свобода", у складі 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України, ВОЛОДИМИР НАЗАРЕНКО.
– Яка зараз ситуація на вашому напрямку?
– Власне, 4-та бригада оперативного призначення Національної гвардії виконує задачі на східному напрямку. Загалом, уже котрий день виникають складні ситуації. Коли обстріли відбуваються, а вони постійні, це вже є надзвичайно складним днем, тому що ніколи не можна вгадати, коли почнеться обстріл, і куди прилетить снаряд.
Ситуація надзвичайно напружена, ворог намагається знайти наші слабкі місця. Йому не вдається це з початку літа. Остання велика така операція – це була Сєвєродонецька операція. Більше ворог не може просунутися не те що місто взяти, але й навіть село. Він дійсно переорює там всі території, нищить ліси, просто випалює села, але наші бійці на всіх цих напрямках продовжують стояти, тримати оборону.
Більше того, наша оборона дуже динамічна. І ми дуже добре пристосувалися до цієї війни, до цієї тактики випаленої землі, яку використовує ворог. Там просто йде руйнація всього, що він бачить. Ворог просто тоннами боєприпасів сипле по нашій землі, але йому це не допомагає, тому що нам вдається різними хитрощами не видавати свої позиції, не показувати, де ми є, і наносити точкові, прицільні удари. Для нас найбільшим пріоритетом є збереження особового складу, максимальна ефективність знищення ворожої піхоти, цих одноразових солдатів.
Взагалі у мене настає шок, коли ми дивимося їхні документи чи захоплюємо полонених. Навіщо їм було це треба? Життя все ж таки дається один раз. Вони прийшли, їм дали потрьопану зброю, котелки та шоломи часів Другої світової війни, але не дали бронежилетів. Вони так просто марнують своє життя – для мене це величезний шок. Я прекрасно розумію, що коли вони стикаються з реальними обстрілами, дуже небагатьом оркам вдається вижити після першого чи другого бою.
– Ви маєте на увазі кадрових військових росії чи мобілізованих чоловіків із окупованих територій Донецької та Луганської областей?
– Я впевнений, що кадрові військові, саме піхотинці росії закінчилися в перші місяці війни, коли були перемелені, знищені елітні, лейбові дивізії, корпуси, армії, бригади, формування. З травня вони не посилають на передок своїх елітних бійців, ми їх просто там не бачимо, не спостерігаємо. Вони посилають мобілізованих.
До речі, у них немає нормальних засобів зв'язку, немає нормальної координації. Вони просто зібрали натовп, видали автомати і послали їх вперед. Власне, я більше ніж упевнений, що вони воюють за методом Другої світової війни, як воював Жуков – просто трупами завалюють нашу землю. Більше добрива буде. Це єдине, що я можу сказати.
Знаєте, є такий маленький аргумент. Постійно в зведеннях Генштабу є цифри загиблих орків. Власне, наш підрозділ подає нагору командуванню лише підтверджені випадки. Тобто те, що ми конкретно бачимо. Лежить, вибачте, шмаття – от ми коли бачимо це чітко, то ми подаємо. І це є статистика. А скільки там убитих, скільки знищених окупантів, яких ми не можемо побачити?! Тобто вони не в полі зору. Це наша артилерія вела вогонь по наводкам аеророзвідки. Ми чітко знаємо, що там є знищені окупанти, але ми не можемо їх підтвердити. Мені здається, реальні втрати ворога набагато більші, ніж навіть у офіційних зведеннях Генерального штабу.
– Міністр оборони Великої Британії казав про 80 тисячні втрати, разом із загиблими, важкопораненими, дезертирами, тощо. Така цифра, на вашу думку, є реальною?
– Я думаю, що навіть більше, тому що дуже багато поранених, які не можуть повернутися. Тобто ми маємо говорити ще про більш ніж 100 тисяч поранених, які вже не зможуть фізично повернутися в стрій. У окупантів відчувається дефіцит цієї піхоти, дефіцит цих одноразових. Вони вже не можуть взводами, ротами йти в атаку. Вони починають діяти малими групами, але без координації, без нормальних рацій, зв'язку. Вони стають легкою мішенню для нашої аеророзвідки та артилерії.
