У п'ятницю, 18 листопада, на спільному брифінгу голови СБУ Василя Грицака та Генпрокурора Юрія Луценка було оголошено про звільнення викраденого екс-офіцера ФСБ Росії, що перейшов у 2014 році на бік України і воював в зоні АТО, Іллі Богданова. Зі слів Грицака, замовниками викрадення виступили Головне розвідувальне управління Генштабу Росії і Федеральна служба безпеки Росії.
Богданов був звільнений бійцями української "Альфи" в Харківській області під час спроби переправити його через кордон з Росією. У результаті спецоперації затримано три особи, всі громадяни України, у тому числі і організатор викрадення з української сторони – колишній депутат Харківської обласної ради Володимир Розсоха. За даними СБУ, він був завербований співробітником ГРУ Генштабу Росії в липні 2015 року, а в жовтні 2016 року отримав завдання організувати бойову групу з числа громадян України, які б займалися фізичним усуненням, а також викраденням з подальшим переправленням в Росію різних осіб. Першою метою став Ілля Богданов.
У розмові з "Апострофом" Ілля Богданов розповів про викрадення, про свою службу в ФСБ, а також про те, чим займався в Україні після того, як ухвалив рішення покинути Росію.
- Ілля, за яких обставин вас викрали в Києві 12 листопада? Як на вас вийшли, де тримали?
- Я зараз багато чого не можу розповісти, бо триває слідство. Але ця історія скидається на бойовик. Я в Києві намагався організувати свій невеликий бізнес з продажу Пян-се (корейські дріжджові пиріжки, приготовані на пару; Богданов виріс у Владивостоку, де вони повсюдно продаються, – "Апостроф"). На мене у Facebook вийшла дівчина. Вона сказала, що її батько, Володимир Розсоха, може допомогти в розвитку бізнесу, знайти місце під оренду точки, допомогти з інвестиціями. Можливо, її сторінка була і фейковою, а спілкувався зі мною сам Розсоха, не знаю. Ми зв'язалися з ним, потім зустрілися. Він настільки увійшов до мене в довіру, що я навіть своєму партнеру Антону казав, що вірю цій людині. Розсоха - дуже хороший психолог. Хоча, як потім з'ясувалося, він був і "регіоналом", і шахраєм, і в ОЗУ був, на ньому висіла підозра у вбивстві, а суддя, який вів його справу, зник.
Спочатку мене тримали в житловому приміщенні в центрі Києва, потім - у приватному будинку в Харкові. Зі мною особливо ніхто не розмовляв. Співробітник ГРУ постійно телефонував і запитував, чи "напоїли мене чаєм". Під "чаєм" малися на увазі наркотичні засоби. Тобто вони постійно тримали під контролем цей момент – щоб я постійно був у непритомному стані, не міг чинити опір або втекти. Хоча, якщо чесно, то втекти у мене не було шансів ані в Києві, ані в Харкові. Я перебував у приміщеннях з гратами, постійно зв'язаний.
- Що відбувалося в Харкові і потім на кордоні?
- Як я зрозумів, спочатку мене не вдалося передати в Росію. Щось сталося з прикордонниками. І викрадачі почали діяти за іншим планом – мене повинні були вбити. Один з них в розмові з ГРУшником сказав, що він - звичайний контрабандист, а не вбивця. Зрештою ГРУшник додав йому грошей, сказав, що якщо вони цього зі мною не зроблять, то там, у Росії, йому кінець, оскыльки це для них справа честі. Мовляв, це в будь-якому випадку буде зроблено.
До кордону з Росією всю операцію контролювали працівники ГРУ. На кордоні повинні були передати ФСБ. Між цими двома службами в Росії йде постійна конкуренція. І в цей раз вийшло, що ГРУшники свою роботу виконали, а ФСБшники облажалися. Думаю, там вже йдуть розборки з приводу того, хто правий, хто винен, шапки летять. До речі, чоловік, який був від ФСБ, він на кордоні пішов, йому просто пощастило.
До Києва я прибув тільки в п'ятницю рано вранці. Сподіваюся, що судити всіх затриманих буде той самий суддя, що і "Рому-невдаху" (мова йде про затриманого в січні 2015 року кілера, який повинен був убити Богданова; завдання він отримав від співробітників ФСБ через нині покійного лідера "Оплоту" Євгена Жиліна; засуджений у жовтні 2015-го до 8,5 років позбавлення волі, – "Апостроф"). До речі, тоді також планувався ланцюжок вбивств. Сім'я цього Роману вже перебувала в Бєлгороді, їм виділили квартиру, і йому залишалося вбити мене та ще кількох осіб.
До цього випадку в 2015 році мене намагалися викрасти у Ковелі, коли я ще воював і приїхав туди з ротації. Про це я вже дізнався по факту від СБУ.
Думаю, що тепер, оскыльки к у "харківських" вже три рази не вийшло довести справу до кінця, мною можуть безпосередньо зайнятися кадрові співробітники російських спецслужб. Без посередників на території України.
- Приїхавши в Україну влітку 2014 року, ви пішли воювати в зону АТО. Розкажіть про цей період, в яких підрозділах несли службу?
- В Україну я приїхав 13 липня 2014 року. На той момент я був прихильником праворадикальних поглядів. Зараз я вже таким не є. Попросив громадянство. До серпня мене перевіряла СБУ. А потім потрапив служити в батальйон "Донбас", хоча спочатку хотів в "Азов".
Діяв у складі розвідгрупи під Іловайськом, з зовнішнього боку "котла". Пізніше пішов з батальйону. Від нього після виходу з "котла" просто нічого не залишилося – старий склад був знищений. Практично півроку "Донбас" доукомплектовували і навчали нових людей. Я не міг дозволити собі втрачати час і став шукати новий підрозділ. Спочатку два тижні я витратив на один з батальйонів територіальної оборони, у якому було повальне пияцтво. Після того, як бронемашина через п'яного водія пішла в кювет, і двоє людей зламали собі спину, я просто зібрав речі і пішов. Прийшов в український Добровольчий корпус "Правий сектор". І все стало яскраво і цікаво (у складі ДУК "ПС" Богданов воював у районі Донецького аеропорту, – "Апостроф"). У лютому 2015 року я отримав українське громадянство і навесні 2015 року пішов з підрозділу. Справа в тому, що час добровольців тоді вже закінчилося, а підписувати контракт зі Збройними силами України мені було нецікаво.
- А в цивільному житті чим займалися?
- Та чим тільки не займався. Брав участь, але невдало, у місцевих виборах восени 2015 року. Обирався в місцеву рада по Києво-Святошинському району від "Блоку Петра Порошенка". Я тоді прийшов з війни, нічого не розумів. Мені сказали: "Ось дивись, всі йдуть - і ветерани, і волонтери, яка тобі різниця". Я й пішов. Хоча сьогодні я не цікавлюся політикою.
Потім півроку охороняв одне підприємство в Слов'янську від рейдерів, працював виконробом на будівництві, на автомийці, був кур'єром жіночого одягу. Нарешті, вирішив зробити новий для України фаст-фуд – корейська пиріжок Пян-се. А вже вчора, після звільнення, надійшла пропозиція піти на службу в СБУ, в прес-службу.
Колишній офіцер ФСБ РФ і учасник АТО, який отримав українське громадянство, Ілля Богданов (в центрі) з товаришами по службі
- Чи легко в Росії стати офіцером ФСБ?
- Стати ФСБшником в Росії досить просто. Головне, щоб ти ніколи не мав приводів в міліцію, не пробував наркотики, у тебе були нормальні родичі, і ти ніколи не був за кордоном – навіть у Білорусі. Насправді, якщо навіть дружина офіцера ФСБ виїжджає за кордон, то він отримує величезний мінус по кар'єрі, начальником він ніколи не стане. Ідея така: раз гроші отримуєш великі – значить не вивози їх за кордон, витрачай вдома. За це кожен рік виганяють офіцерів – порушення умов контракту.
До речі, перед самим від'їздом в Україну нам в Примор'ї, всьому особовому складу, сказали, що дуже настійно рекомендують провести свою відпустку в Криму, і вивісили список санаторіїв. Я написав, що хочу в місто Саки, а сам поїхав у Київ.
Мені вдалося потрапити в ФСБ, незважаючи на те, що я перебував тоді в право-радикальному русі, перебував на обліку в міліції. Я навіть не проходив поліграф. Але я вступав до Хабаровського прикордонного інституту Федеральної служби безпеки в 2005 році, а прикордонників передали в ФСБ тільки в 2003 році.
З 2010 по 2013 роки я брав участь в антитерористичній операції в Дагестані. І коли приїхав в Україну, мені залишався рік служби до капітана. Весь 2014 рік зі мною зв'язувалися і однокурсники, товариші по службі. Хтось на х*й посилав, хтось казав: "Ілюха, повернися, відсидиш, нормальною людиною станеш".
Зараз я хочу написати книгу про методи роботи ФСБ. Як приходять на службу, які типажі там служать, як вербують, опишу як я сам вербував людей, брав усі ці розписки. Вони там собі формують позитивний імідж – треба його трохи зіпсувати.
Відео звільнення Богданова, яке в п'ятницю розповсюдила СБУ. У суботу Богданов визнав, що це не оперативна зйомка, а слідчий експеримент.
