Іноземні ЗМІ повідомляють про ймовірне загострення протистояння між Іраном та Росією в Сирії. Раніше в січні зіткнулися сирійські сили, які орієнтуються на Тегеран та Москву – четверта бронетанкова дивізія та "Сили тигра" відповідно. Також Росія може сподіватися, що нинішнього президента Сирії Башара Асада вдасться не допустити до перехідного періоду, таким чином зробивши ставку на іншого, більш лояльного лідера. Однак директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос вважає, що такий план був би дуже небезпечним, а також запевняє, що поки зарано говорити про системність протистояння Росії з Іраном в Сирії.
Поки що незрозуміло, чи є сутички сил, які орієнтуються на Росію та Іран, частиною системного протистояння чи ексцесом виконавців. Звісно, Росія та Іран конкурують. І можна припускати все, що завгодно. Головний тягар війни несе Іран, але політичні дивіденди отримує Росія. Зрозуміло, що це викликає незадоволення з боку Ірану. Чи може воно призвести до якогось системного насильства і протистояння між союзниками? Не знаю. Треба принаймні дочекатися, щоб інформація про сутички остаточно підтвердилася. Але я поки не стверджував би, що це протистояння є системним.
Якщо уявити, що чутки про те, що Росія хоче виключити Асада з політичного майбутнього Сирії, правдиві, я не уявляю, на кого вони можуть його замінити. Це було б дуже небезпечним маневром з точки зору контролю над ситуацією. Будь-хто інший буде нестабільним партнером.
Ходять розмови про те, що Асада міг би замінити хтось із військових. Але в Башара Асада є ресурс у вигляді спільноти, що дуже важливо в теперішній ситуації. Поки що цього досить, щоб тримати ситуацію під контролем. І сумнівно, що хтось інший – не з традиційного оточення, тобто алавітських груп і кланів – зможе взяти ситуацію під контроль.
Припустімо, Росія справді планує змістити людей, яких підтримує та контролює в тому числі Іран, або які значною мірою орієнтуються на іранців. Для цього потрібні значні ресурси, зокрема військові, щоби протистояти іранцям. Не знаю, хто на це спроможний.
Виникнення міжусобиць між Іраном та Росією, звісно, на користь усім іншим гравцям. Але вони ж не такі самогубці, як видається на перший погляд. Принаймні зараз.
