Питання про титанову галузь України спирається на проблему приватизації ОГХК, який володіє найбільшими родовищами титанових руд, і після вирішення питання Україна може увійти до списку лідерів титанового ринку.
Про це повідомляється у матеріалі УНІАН.
Сировиною для титанової продукції є титанова губка, яка виробляється за допомогою процесу Кролла. Після розвалу СРСР Запорізькому титаномагнієвому комбінату (ЗТМК) вдалося уникнути відновлення виробництва титанової губки, довівши його до показника 12 тис. тонн до 1998 року. Конкуренти змогли наростити великі потужності, але на початку 2000-х було розроблено та впроваджено технологію виробництва гідрованого титану: гідрид титану подрібнювався на порошок, пресувався, і при випаленні без доступу кисню, спекався у готові вироби. Так виходили деталі з чистого титану необхідного розміру та перерізу. ЗТМК із американською компанією Adma products Inc. провели випробування із порошком гідриду титану, з якого були виготовлені вироби для Boeing. Партія деталей пройшла сертифікацію. Корпорація із США у 2009 році заявила про готовність щорічно закуповувати близько 15 тис. тонн гідриду у ЗТМК. Однак комбінат у 2010 році не здійснив повноцінний запуск виробництва і не підписав контракт з Boeing. Тоді за рішенням Януковича та Азарова ЗТМК було віддано у власність, а Вільногірський та Іршанський ГЗК – в управління структурам Фірташа. Виробництво ЗТМК відкотилося до випуску титанової губки для потреб російської ВСМПО-Авісма. У 2021 р. держава повернула ЗТМК у свою власність, однак виробництво гідриду титану було зупинено, обсяг виробництва титанової губки впав більш ніж у 2 рази; обсяг виробництва шлаку – у 3 рази.
Основною проблемою розвитку титанової галузі журналісти вважають низьку динаміку впровадження інноваційних технологій та необхідність створення в Україні титанової індустрії повного циклу. Щодо ОГХК та його "місії" передбачається, що держкомпанія могла б запровадити нові технології, створити виробництва та виконати завдання щодо створення замкнутого циклу виробництва титану, причому як залишаючись у власності держави, так і будучи приватизованою. У першому випадку могли б бути використані допомога з боку держави та реінвестований прибуток, а ОГХК міг би увійти до портфелю Суверенного фонду, з ідеєю якого виступав голова ФДМ. У разі збереження курсу на приватизацію, технології, інвестиції та створення повного циклу виробництва мають стати імперативом при відборі інвестора.
"Маючи величезні запаси власної високоякісної сировини, спираючись на існуючий унікальний науковий і виробничий потенціал, використовуючи підтримку впливових геополітичних партнерів і впроваджуючи передові технології - ми видавимо Росії зі світового титанового ринку, переозброїмо власну армію за найсучаснішими стандартами, забезпечимо металом Airbus, Rolls Roy's, Tesla та Apple, але й свої Моторсич, Зорю-Машпроект, КБ Промінь, Антонов та інші", - зазначають автори матеріалу.
