Український політв'язень в Росії, 19-річний Павло Гриб опублікував лист, в якому описав своє життя в СІЗО і стан здоров'я.
Лист був опублікований у виданні "Нова газета".
Гриб скаржиться на погіршення здоров'я. Український лікар Василь Притула після проходження політв'язнем аналізів висловив побоювання, що внаслідок загострення давніх захворювань і різкого погіршення мозкового кровообігу у Павла може розвинутися рідкісна форма хвороби Альцгеймера.
"Я думаю, що не варто бідкатися і скаржитися, хоча де ще я це можу зробити, як не тут. Адже я повинен подолати те, що трапилося зі мною. Потрібно не тішити себе надіями, але й не здаватися. Малоймовірно, що скоро все закінчиться. Я бачу таку перспективу: або смерть, або в'язниця, де я маю пробути наступні роки свого життя. Це в тому випадку, якщо я не помру раніше, ніж туди поїду. Туди відправляють терористів, і не всі повертаються живими. Мені там взагалі без ліків не вижити. А іншої перспективи немає", - пише сам Гриб.
Повний текст листа:
"Мій день проходить сумно і одноманітно. Сплю до 7.30. Їм кашу або бутерброд - те, що дають. Відносини з сусідами у мене хороші. Якщо мене звільнять - буду їм допомагати. В СІЗО мені найбільше не вистачає рідного слова. Читаю книги з місцевої бібліотеки. Мені передають книги українською мовою.
Треба трохи потерпіти. Це "трохи" мені кожен день здається вічністю. Важко буде описати на папері цю вічність, тому що недостатньо слів для цього існує. Прокидаюся, не розуміючи, чи спав я? І знаю, що сьогодні не буде відрізнятися від вчора.
Я думаю, що не варто бідкатися і скаржитися, хоча де ще я це можу зробити, як не тут. Адже я повинен подолати те, що трапилося зі мною. Потрібно не тішити себе надіями, але й не здаватися. Малоймовірно, що скоро все закінчиться. Я бачу таку перспективу: або смерть, або в'язниця, де мені доведеться пробути наступні роки свого життя. Це в тому випадку, якщо я не помру раніше, ніж туди поїду.
Туди відправляють терористів, і не всі повертаються живими. Мені там взагалі без ліків не вижити. А іншої перспективи немає.
Я розумію, що не винен, але я, як звір в капкані. Звинувачую себе ось у чому: я знав, куди і для кого їду, і відчував, що не повернуся. Але, не послухавши нічиїх застережень, я поїхав. Думка така: не страждати даремно. Я не міг все повністю передбачити. Це пастка, в яку я потрапив, як звір в капкан. Навіщо я поперся в капкан, знаючи, що деякі обставини і обіцянки змушують зробити нечуване? Потім я тільки переконався в тому, що підозрював. Ціною власної свободи і життя. Найбільше розчарування в тому, що мої побоювання справдилися. Мене дійсно здали і зрадили по слабкій волі. Навряд мені було визначено будь-яким таким спонтанним і незрозумілим мені рішенням тут опинитися. І не дай бог тут залишитися назавжди і померти.
Про будинок я майже не згадую. Все це пройшло. Будинок, комп'ютерні ігри, їжа, рідні, друзі, все це залишилося далеко в пам'яті. Є щось рідне, але неймовірно далеке, адже навколо мене чуже.
У в'язниці є що почитати. Одна книга рідною мовою, про Русь - "Святослав" Семена Скляренка. Час летить дуже швидко, і слова, які я не встиг сказати рідним, так і залишаються несказанними.
З фізкультурою все погано. Щось робити необхідно для виживання, а сил це робити немає. Ніяк не можу змусити себе на ранковій прогулянці в бетонному "колодязі" (обгородженій території) щось робити. У небажання тисячі причин. У бажання тисячі можливостей".
Нагадаємо, як повідомляв "Апостроф", раніше батько українця Гриба розповів про загрозу життю сина в російському СІЗО. Також раніше уповноважена з прав людини Верховної Ради України Людмила Денисова заявляла, що Гриб знаходиться на межі життя і смерті.
