29 листопада прем'єр-міністр Шмигаль за поданням міністра оборони Умєрова ухвалив унікальне рішення: Державна прикордонна служба отримала 23 мільярди гривень Міноборони для закупівлі зброї для... Міноборони!
Про це вперше заявив військовий експерт та журналіст Сергій Згурець.
Автор проєкту "Наші гроші" Юрій Ніколов називає це найбільшою "одноразовою" аферою року: "це про "распіліть і сваліть" плюс "а це на вибори, вдруг виграєм"".
Журналістка "Цензор.НЕТ" Тетяна Ніколаєнко дослідила, чому так швидко уряд вирішив перекинути гроші з Міноборони в ДПСУ.
"Варто розібратись з наступним логічним питанням: а хто постачатиме для ДПСУ? Контракт на постачання отримає польська компанія "PHU Lechmar"." "Поляки запропонували прикордонникам купу снарядів, мін і боєприпасів для реактивної артилерії. У поляків немає ніякого свого виробництва. Це чисті "купи-продай" до того з уже зашквареною репутацією через зрив поставки саме Україні під час війни", - пише Юрій Ніколов.
І в цьому місці в Міноборони мав спрацювати рефлекс – віддати питання на опрацювання власній "Агенції оборонних закупівель". Вона взагалі існує саме для того, щоб купувати зброю у великих обсягах, віджимати ціну вниз, перевіряти з ким мають справу – з проходимцями чи чесною пропозицією наявної зброї. Ну і потім передавати її для ЗСУ.
"Запропоновані від польського посередника ціни є більшим за певними номенклатурами, ніж ті що закуповувались Україною до цього часу. Дивною є вимога здійснення попередньої оплати у 100 % — не тільки для наявних боєприпасів, але навіть для тих, які планується поставити у 2025 році з виробництва", — пише Сергій Згурець.
"Ради виводу 23 мільярдів гривень на сумнівних поляків Умєров попросив забрати гроші з власної "Агенції оборонних закупівель", створеної саме для відсікання сумнівних постачальників", — звернув увагу Ніколов.
"Тому вся ця історія залишає дуже суб’єктивне враження, що великі гроші треба було передати під конкретну структуру, плюс дуже хотілось вкотре показати неефективною Агенцію оборонних закупівель", — підсумовує у своїй статті Тетяна Ніколаєнко.
