У перші дні війни цивільне населення активно надавало допомогу українським військовим.
Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів командир 8-ї батареї 3-го реактивного артилерійського дивізіону 27-ї окремої реактивної артилерійської бригади Андрій Шейко.
Він згадує, що коли його підрозділ було піднято по тривозі і направлено на полігон в смт Гончарівське, дорогу в 400 кілометрів їм довелося долати три доби. Причиною цього стала неготовність техніки.
"Бо все ж застояне було. Елементарно, якісь гумові патрубки були настільки давніми, що просто згнили. Тільки даєш трохи тиску двигуну – вони не витримували і лопалися. Тоді можна було бачити чимало машин вздовж доріг... Що приємно здивувало – це те, з якою готовністю і як масово кидалося допомагати нам місцеве населення. Тоді всі ж були на підйомі...", - розповідає Шейко.
За його словами, водії, коли бачили на узбіччях їх машини, зупинялися і питали в чому справа, чим вони можуть допомогти.
"А водій якщо вже зупинився, то хоче хоч якось допомогти. Він розуміє, в чому проблема, і якісь патрубки чи ремені може купити і привезти. А разом з тим люди ще й перекусити нам привозили. Бо нам же дали всього по одному сухпаю на руки – планувалося, що ми зранку виїдемо, а ввечері вже будемо на полігоні. Ніхто й подумати не міг, що рахунок піде не на години, а на дні. Я, наприклад, їхав своєю машиною три дні. І ночували в тих машинах... Все було", - згадує командир.
Детальніше читайте в матеріалі на "Апострофі" - Готувалися до того, що росіяни попруть через кордон не на Донбасі - командир батареї найстрашнішої зброї в АТО.
