Українська журналістка Анастасія Федченко, в якої на фронті загинув чоловік — офіцер-морпіх, редактор Андрій Кузьменко, звернулася до колег та фотографів. Вона подякувала за етичність у висвітленні церемонії прощання з її чоловіком.
Натомість Федченко прокоментувала й іншу сторону, зокрема, те, які знімки чи коментарі поширювала низка людей і від яких їй ставало фізично боляче.
Журналістка нагадала, що півтора тижня тому втратила кохання свого життя. Вона й досі в це не вірить і навряд чи повірить колись. Адже за її словами, це були найкращі і найздоровіші стосунки, де пара намагалася дбати одне про одного, попри бойові дії, відстань та інші обставини.
А нині в її грудях - "дірка розміром із всесвіт, а серце лежить у супіску Алеї Героїв Лісового цвинтаря".
"Але я хочу написати про роботу окремих журналістів та фотографів як журналістка і за сумісництвом дружина полеглого офіцера. (Тут варто зауважити, що я бачила не всі матеріали. Мені боляче і важко. А ще варто дописати, що я вдячна колегам, які фотографували і знімали етично, які, попри багаторічне знайомство, що часто виникло на лінії зіткнення, ще отій, невеликій і сталій, акуратно запитували мою згоду поговорити. Я погодилась. Адже це важливе нагадування про те, що відбувається на фронті. Це памʼять про Андрія. І це можливість для нашої бажаної дитини не тільки зі слів мами дізнатися, що тато — воїн, захисник, мужній чоловік)", - зазначила Федченко.
Втім, журналістка повідомила, що деякі знімки і коментарі, які поширювало багато людей, робили їй фізично боляче.
"Наприклад. Труна. У ній — тіло. Його не обовʼязково знімати так, аби було видно крупно обличчя. Так, Андрій красивий навіть у труні. Але все одно це просто оболонка. Бо мій Андрій повний жаги до життя, жартівник, найдобріша людина у світі. Наприклад, я на колінах коло труни. (На моєму місці може бути будь-хто з родичів будь-кого з полеглих воїнів). Крупно — обличчя, скривлене болем, заплакане. Яку цінність несе це фото? Ну, якщо прямо чесно. Не для жовтих медіа. Для розуміння ситуації в Україні. (І зараз геть не про те, красива людина на знімку чи ні. Бо людина в горі не буває красива). Чи воно все ж про інше? Про вміння швидко на великому зумі схопити емоцію і першим її опублікувати. Продати свою роботу завдяки надмірному натуралізму і фільтрам, які додають контрасту, а отже й роблять чіткішою емоцію", - вказала Федченко.
І наголосила, що найгірше - підписи.
"Так виглядає горе". Хто ви такі, що ви дозволяєте собі таке писати? Горе може бути зі слізьми, а може перетворити людину на камінь. Горе може голосити, а може мовчати. Горе буває дуже різне. Як і люди. Ті, хто не пройшли через власне горе, не мають права на такі підписи ані як люди, ані як тим більше фахівці. Бо. Ви. Не. Знаєте. Що. Таке. Горе. (І я би не хотіла, аби хтось із вас дізнався). Горе — це прокидатися вранці і хотіти написати чоловіку. І розуміти, що немає сенсу, бо чоловік у якомусь іншому вимірі. Горе — гладити живіт і казати, що я тебе дуже люблю, і тато тебе дуже любить, ми тебе дуже любимо і дуже на тебе чекали. Горе — це прокидатися серед ночі і сподіватися, що побачила дурний сон, що це жахіття скоро закінчиться, що Андрій вийде на звʼязок і приїде на пологи, як ми і планували. Горе — це розуміти, що єдине, що тримає тебе в світі живих, — дитина, яку ви обидвоє так хотіли. І що ця дитина побачить тата тільки на фотографіях. І що я побачу кохання свого життя тільки на фотографіях", - продовжила медійниця.
Журналістка додала, що колеги женуться за гучними заголовками і підписами, за натуралізмом, за переглядами, за вподобайками. Мовляв, сьогодні горе - це Настя, завтра - умовна Світлана, післязавтра - якась безіменна мама, при цьому імʼя не обовʼязково запамʼятовувати, яка втратила єдиного сина.
"І найстрашніше та найцинічніше, що це все не має бодай краплі поваги ані до чину воїна, ані до того, що проживають його рідні. Адже далеко не кожен запитав у побратимів, яким командиром та військовим був Андрій. Прийти, виконати редакційне завдання, клацнути крупно його обличчя і моє — не про документування подій, не про увічнення памʼяті захисників, не про співчуття зрештою до мене та нашої дитини. (На нашому місці може будь-якої миті опинитися будь-хто інший)", - прокоментувала Федченко.
Разом з тим порадила, як діяти в таких випадках, зауважуючи, що наступного разу не варто стидатися.
"Попросіть зняти однострій, аби побачити поранення і травми. Може, це додасть переглядів. Запитайте, як поводиться дитина у лоні вагітної, яка втратила чоловіка. Попросіться у пологову залу, аби дати власну безцінну дефініцію, як виглядає щастя абощо. Чи знімала я прощання з захисниками? Так. Не раз. Чи ліз мій оператор камерою в обличчя рідних? Ні. Чи акцентувала я на тому, яке це горе або чи давала власні оцінки? Ні і, ні. Бо горювання заслуговує на те, щоб про нього розповідали, але робили це бережно та етично. Просто на одну хвилину (так, пропозиція дуже так собі, згодна) уявіть замість обличчя мого Андрія своє, а замість мого — своєї найдорожчої людини: мами, дружини, сестри, а може, чоловіка або первістка, і дайте насамперед собі чесну відповідь на питання: "Чи хотів / хотіла б я, аби ось так фотографували мене?" Якщо відповідь негативна, знімайте інакше. Якщо позитивна, вам було би незле повчитися у співчуття. З.і. Я і так ніколи не забуду день, коли поховала своє серце. Але завдяки спогадам у соцмережах це стане неможливо зробити поготів. На колажі можна побачити, що стандартами не обовʼязково послуговуватися, якщо ви рівніші, ніж інші", - резюмувала Федченко.
Зазначимо, Анастасія Федченко наразі вагітна. Подружжя чекало на поповнення – незабаром дружина загиблого бійця має народити доньку. Жінка мріяла, щоб чоловік був поряд під час пологів.
Анастасія Федченко та Андрій Кузьменко побралися наприкінці вересня 2023 року, світлинами цього святкового дня подружжя поділилося у соцмережах. Тоді журналістка розповіла, що шлюб із офіцером має свої особливості, адже їй доведеться "взяти під невеличку опіку" весь його підрозділ.
Нагадаємо, на фронті під час виконання бойового завдання загинув переможець шоу "Танцюють всі-6" Володимир Раков. Трагічна звістка шокувала знаменитостей, які особисто знали талановитого танцюриста і хореографа. Серед них - Ольга Фреймут.
