Режисерка та письменниця Ірина Цілик вважає, що фотографи на похоронах та прощаннях із загиблими повинні мати червоні лінії та проявляти тактовність і обережність.
Про це вона написала у Facebook, коментуючи випадок, який стався під час прощання на Майдані у Києві з бійцем Василем Ратушним.
"Давно назріла одна важлива розмова. Про зйомки на похоронах. Я сьогодні знову побачила пост згорьованої матері, яку до глибини душі обурила поведінка фотографів учора під час прощання з її сином. Як режисерка, що має досвід документалістики в анамнезі, я добре розумію, для чого взагалі знімаються такі печальні події, але я також думаю, що існують певні червоні лінії, які стосуються етики й людяності", - зазначила режисерка.
Вона згадала свої почуття під час прощання з Максимом Кривцовим, коли фотографи у Михайлівському оточили труну зблизька щільним кільцем і полювали на кожне лице, що наближалося до загиблого.
"І от був момент... На тому прощанні було дуже багато дітей, бо Максим був не лише воїном, а й виховником. Одна дівчинка ніжного віку не витримала і розридалася прямо біля труни, і тієї ж миті звідусіль почали клацати фототокамери, ніби дзьоби хижих птахів, що побачили жертву. Мене аж занудило", - написала Цілик.
"Я не хочу судити колег за цехом, але такі речі, як делікатність, тактовність, обережність, мають величезне значення у цих питаннях. Я розумію, що в дні похорон не так легко знайти доречну мить, аби узгодити з рідними загиблого/ої питання, що можна знімати і в який спосіб. Але хіба ви не боїтеся скривдити своїми діями ще більше цих до краю надломлених горем людей?
Вагітна дружина загиблого воїна. Мама, що втратила двох синів. Це лише мої колеги і добрі знайомі, які після похоронів своїх найближчих написали обурені пости про те, як недоречно поводилися журналісти. Ні, вони не хочуть, аби фото, що зафіксували їх у момент найбільшого горя і вразливості, гуляли потім соцмережами. І вони мають на це право. Що нам робити із цим всім?", - зазначила режисерка.
У коментарях свою думку висловила фотограф Ганна Грабарська:
"На присутність фотографів та преси взагалі має бути дозвіл сімʼї. Похорон — це приватна подія. Навіть якщо особа публічна. Мають самою сімʼєю (або тими, хто може ці речі делікатно проговорити з найближчими в горі) встановлюватися якісь норми присутності та поведінки преси на похороні. Наприклад, коли зйомка в парламенті — фотографи не спускаються в парламентську залу, а знімають з балкону. Це очевидно. Можливо, є такі ж локації в храмах, якщо сімʼя готова допускати пресу не похорон. Щоб подія не знімалася зблизька".
Раніше мати загиблого на фронті воїна Василя Ратушного Світлана Поваляєва жорстко висловилась на адресу фотографа, який робив фото під час її прощання з сином.
