Журналістам стали відомі подробиці вбивства співробітника СІЗО і колишнього учасника АТО майора Івана Мамчура, якими поділився підозрюваний у вбивстві Олег Смородінов, що вчинив злочин на замовлення російських спецслужб.
Про них повідомляє видання The New York Times.
Так, на опублікованому відео, Смородінов заявляє, що спілкувався з ФСБ через куратора на ім'я Філіп в Москві і йому поставили завдання виявити ряд осіб в декількох містах України: Кременчуці, Шепетівці, Львові, Пустомитах, Рівному, Кривому Розі та Харкові.
З його розповіді випливає, що пістолет, з якого він застрелив Мамчура, йому привезли з Москви і сказали, щоб під час вбивства він використовував саме ті кулі, які в ньому були. Смородінов також розповідає, що сам пістолет був нестандартний - без серійного номера, перероблений під пістолет Макарова з пневматичного або травматичного.
"Я стояв на шостому поверсі. Побачивши мене, сіпнувся в мою сторону. Я натиснув і вистрелив. Він сказав: "Це не я, я не винен". І впав зі зміною геометрії падіння", - описує він обставини вбивства.
За даними The New York Times, у Смородінова було двоє кураторів. І він зустрічався з ними в Віденському кафе за кілька кроків від російського розвідувального управління. Смородінов навіть намалював журналісту, який брав у нього інтерв'ю, схему розташування цього кафе.
Так, куратори доручили йому знайти в Україні шість чоловік, кожному з яких було присвоєно "квіткове" кодове ім'я. Мамчура було названо трояндою.
Перш ніж вбити Мамчура, Смородінов деякий час за ним стежив. Він каже, що Мамчур щоранку їхав на велосипеді на роботу, а у вільний час пив пиво на автостоянці, на якій стара доглядала за зграєю кішок. Смородінов каже, що 16 вересня 2016 йому подзвонили, заявивши: "Роза повинна бути зірвана сьогодні. Завтра це буде неактуально".
Напередодні вбивства Смородінов чекав Мамчура в коридорі поруч з його квартирою з сигаретою в одній руці і переробленим пістолетом з глушником в інший. Коли Мамчур вийшов з ліфта, Смородінов гукнув його на ім'я і розстріляв в нього всю обойму.
Після цього він приїхав до Москви зі звітом для кураторів. Йому купили фургон Mercedes, фото якого він публікував в соцмережах, але частина обіцяних $5 тисяч не заплатили, тому що пістолет він залишив в Україні. Смородінов розповів, що куратори запевнили його, що він може не турбуватися, тому що його ніколи не знайдуть. Однак його заарештували, коли він повертався в Україну, щоб здивувати колишню дівчину в її день народження. Вона попередила про його приїзд поліцію.
Відомо, що Смородінов - етнічний росіянин, переїхав в Україну в підлітковому віці. Він воював на Донбасі на боці бойовиків. Під час бойових дій на сході України його було поранено і після цього в 2015 році оселився в Москві. За словами Смородінова, на кураторів з ФСБ він вийшов за допомогою контактів з представниками ПВК Вагнера, з якими познайомився на виставці зброї в Москві.
Смородінов заявив, що думав, що його робота полягає в документації пересувань Івана Мамчура, а вбивство буде здійснено спеціальною групою, яку він називав "ліквідаторами".
"Ліквідатори працюють тільки один день, годину, два, три, не більше. Вони працюють за принципом, що їх не існує. Як тільки вони прибувають, вони їдуть в інше місто", - розповів він журналістам.
Однак з цією версією не узгоджується те, що його спільник, якого слідство ідентифікувало як Костянтина Іванова, приніс йому два пістолети, один з яких був з глушником. Смородінов стверджує, що стріляв в Мамчура оскільки вважав, що його перевіряють, а кулі в пістолеті могли бути незарядженими.
Олександр Гатіятуллін, який очолював злочинне угруповання, з яким Смородінов був пов'язаний на початку 2000-х років, і відбував з ним тюремне ув'язнення, охарактеризував його як цілеспрямованого, готового піти на серйозний ризик, не замислюючись про наслідки.
"Я думаю, що якісь хлопці з ФСБ викликали його на зустріч, побачили, який він ідіот, і подумали, що вони можуть його використовувати", - сказав Гатіятуллін.
Як повідомляв "Апостроф", раніше вже було опубліковано відео з визнанням агента спецслужб РФ у справі про вбивство Мамчура.
