На межі
новини компаній
Німецький режисер турецького походження, Фатіх Акін, у своїй картині «На межі» об'єднав непрості та актуальні європейські проблеми – міграційна криза, соціальні протиріччя та боротьба людини з системою.
Стрічка боролася за «Пальмову гілку» на 70-му Каннському МКФ, де в результаті виконавиця головної ролі, Діана Крюгер, була виизнана найкращою актрисою. Також картина отримала премію «Золотий глобус» як кращий фільм іноземною мовою.
Кінокартина розповідає про Катю, життя якої руйнується після раптової загибелі її чоловіка та маленького сина від вибуху бомби. Катя – громадянка Німеччини, а от її чоловік - етнічний турок. Виснажливий пошук винуватців та причин безглуздогов бивства поглиблює її хворобливу скорботу. Данило, адвокат і кращий друг загиблого чоловіка Каті, представляє її інтереси в суді над двома підозрюваними, які виявилися неонацистами. Судовий процес доводить Катю до межі, але у неї немає вибору - вона прагне справедливості.
Фільм вартий уваги, як любителя драм, заснованих на реальних подіях, так і простого пересічного кіномана. Соціальні теми, які порушують проблеми буття кожного з нас - не можуть залишити байдужими. Шалений світ навколо нас перетворюється з кожним днем на реалії із фільмів жахів та моторошних трилерів, за вигаданими сюжетами яких людство втрачає межу дозволеного, а спокійне мирне життя невпинно трансформується у криваве виживання в голодних іграх, де люди, як дикі тварини, поділяються на хижаків та жертв. Полюють на інакодумців, аби до підніжжя височенної гори власних принципів та життєвих позицій, забуваючи про рівність та повагу до поглядів одне одного, покласти найдорогоцінніше - людські життя.
“На межі” - стрічка, яка масштабує відчуття страху у кількість разів, яка рівна кількості історій реальних терактів, про які ми чуємо із новин ледь не щодня. Страх за те, що в будь-який момент віч-на-віч зустрівшись із ідеологічним вбивцею, власне життя та життя близьких ризикують залишитись перед його нападом нагі, без покрову справедливості. Всерозсудна, могутня, але насьогодні ефемерна справедливість, в її пошуках змушує віддавати останнє, вдаватись нас до крайнощів та інколи від безсилля здатна складати нам руки - адже важко шукати те, чого немає. Може здатись, що режисура залишає бажати кращого, але лише з причини того, що сюжет досить динамічний й цікавість вимагає більше деталей, більше підказок – що, зрештою, змушує витримати напругу протягом усього фільму на одному подиху.